РОЗДІЛ 2
СКЛАД І СТРУКТУРА СИСТЕМИ МОНІТОРИНГУ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
2.1. Сучасні підходи до організації моніторингу
Вдосконалення управління фінансами є актуальним аспектом ефективного
функціонування підприємства в сучасних умовах. Проведений аналіз літературних
джерел свідчить про велику кількість досліджень, присвячених управлінню
фінансовою діяльністю підприємства. [3,5,57].
Управління фінансами, як і управління будь-яким іншим видом діяльності, є
сукупністю прийомів і методів цілеспрямованої дії на об'єкт для досягнення
певного результату [64]. В управлінні фінансовою діяльністю виділяють об'єкти і
суб'єкти дії. Як об'єкти виступають різні види фінансових відносин – від джерел
фінансових ресурсів до механізмів контролю за раціональним витрачанням;
суб'єктами управління є організаційні структури, що здійснюють управління.
Суб'єкти управління фінансовою діяльністю використовують специфічні методи
цілеспрямованої дії на фінансові відносини, основними з яких є [45]:
- планування – процес детальної розробки етапів формування і витрачання
фінансових ресурсів, заснований на аналізі фінансової діяльності;
- стратегічне управління виявляється у визначенні фінансових ресурсів через
прогнозування на перспективу;
- оперативне управління є комплексом заходів, які розробляються на основі
оперативного аналізу фінансової ситуації, що складається, і переслідуючих мету
одержати максимальний ефект при мінімумі витрат;
- контроль як метод дії дозволяє зіставити фактичні результати фінансової
діяльності з плановими, виявити резерви і намітити шляхи найефективнішого
господарювання.
Ефективність приведених методів залежить від своєчасності отримання інформації,
від її достовірності, що забезпечує ухвалення обгрунтованих рішень [63].
Необхідною умовою є маневрування фінансовими ресурсами з метою ліквідації
«вузьких» місць, рішення знов виникаючих задач, адекватне реагування на зміну
ринкової ситуації.
В теперішній час на вітчизняних підприємствах практично відсутні розробки в
області управління фінансовими ресурсами, які були б здатні оперативно і
адекватно реагувати на змінну кон'юнктуру. Існуючі методики аналізу фінансового
стану, в основному, направлені на оцінку відхилень показників фінансової
діяльності від плану, не враховуються стратегічні цілі підприємства, плановані
показники з погляду їх реальності і можливості досягнення. Фінансові дані
систематизують поквартально, щомісячно розраховуються і аналізуються тільки
основні платежі і розрахунки. Своєчасно не ухвалюються оптимальні фінансові
рішення.
Обкреслений круг проблем, пов'язаний з рішенням задач управління фінансовою
діяльністю, диктує необхідність побудови цілісної концепції, яка дасть
можливість на підставі об'єктивної інформації ухвалювати оптимальні і реально
реалізовувані рішення, сприяючі підвищенню ефективності функціонування
підприємства. Тобто необхідно розробити систему, яка не тільки фіксувала і
з'ясовувала причини відхилення фактичного стану від нормативного, але
конструювала і аналізувала сам нормативний стан як підсумок
виробничо-господарської діяльності підприємства. Особливе значення має
безперервність і систематичність нагляду, можливість отримання актуальної
фінансової інформації про хід, стан, передісторію і прогноз розвитку
підприємства. Побудова такої системи через складність і багатоваріантність
розрахунків неможлива без залучення математичного апарату,
економіко-математичних методів і засобів обчислювальної техніки, сучасних
підходів в області вироблення й прйняття рішень, математичної статистики [56].
Необхідність збору, систематизації і обробки великого обсягу різноманітної
інформації фінансового характеру, а також постійного проведення аналізу
ситуації, корегування на його основі раніше розробленого фінансового плану,
обліку великого обсягу додаткової інформації вимагає розробки і створення
автоматизованого інструменту проведення фінансового аналізу і вироблення
управлінських рішень. Такий інструмент може бути реалізований у вигляді системи
моніторингу фінансової діяльності.[3-5].
Моніторинг як найважливіша функція управління фінансовою діяльністю, практично
не розглянута в літературі. Хоча деякі елементи і функції моніторингу
застосовувалися з моменту появи терміну «управління». Термін «моніторинг»
означав цілеспрямований нагляд за одним або декількома елементами
досліджуваного середовища у просторі та часі і був функцією інформаційної
системи.
Мета, задачі і структура моніторингу визначаються об'єктною областю його
використання. Перелік об'єктних областей, в яких термін «моніторинг»
представлений як функція у складі інформаційної системи, включає екологічний
моніторинг, моніторинг в системах організаційного управління економічними
об'єктами, зокрема галузевими структурами і економікою країни, моніторинг в
системі освіти, моніторинг в системі фондового ринку, моніторинг при складанні
бюджету країни, моніторинг різних видів діяльності підприємств, моніторинг
банківської діяльності [4].
Конкретна структура моніторингу, його методи і способи визначаються об'єктною
областю, в якій він використовується. Так, для екології концепція моніторингу
з'явилася як складовий елемент досліджень світового суспільства в рамках
спеціальної комісії Наукового комітету з проблем навколишнього середовища [67].
Згідно трактуванню комісії моніторинг повинен було забезпечувати три основні
типи діяльності:
1) систематичний нагляд за станом навколишнього середовища;
2) визначення можливих змін станів навколишнього середовища;
3) к
- Киев+380960830922