РОЗДІЛ 2
Передісторія виникнення масових суспільних рухів в НДР
2.1. Причини виникнення незалежних політичних виступів в НДР у
50-60-х рр.
Після підписання 8 травня 1945 року акту про капітуляцію Німеччини та поділу союзними державами її на чотири зони окупаціїї, були підготовлені умови для створення нової демократичної Німецької держави. Спочатку союзні держави проводили більш або менш погоджену політику в своїх зонах окупації. Були розпущені та заборонені нацистські організації, притягнуті до судової відповідальності воєнні злочинці. Вживалися заходи з метою відновлення виробництва. З антифашистських елементів створювалися органи місцевого самоврядування, які працювали під контролем окупаційної влади. Однак відразу почали виявлятися чимраз більші відмінності в підходах до відродження країни. Американські, британські та французькі окупаційні власті у своїх зонах проводили політику, спрямовану на побудову демократичного суспільства. За допомогою радянських окупаційних сил формувалися нові порядки на території радянської окупаційної зони. На відміну від політики своїх недавніх союзників, СРСР в окупаційній зоні створював умови для виникнення тоталітарного режиму. В основі цієї моделі знаходилася радянська система сталінського державного соціалізму: аграрна реформа і примусове кооперування сільського господарства, створення індустріального державного сектору, формування репресивного апарату та інше.
Вже влітку 1945 року радянські власті відновили Комуністичну партію Німеччини (КПН) на чолі з В. Піком. Комуністам надавали важливі посади в органах самоврядування, в управлінні промисловими підприємствами, справами освіти й культури. Була дозволена діяльність Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПН), очолюваної О. Гротеволем, яка відразу заявила про готовність співпрацювати з комуністами. Тоді ж було створено декілька буржуазно-демократичних партій - Християнсько-демократичний союз (ХДС), Ліберально-демократичну партію Німеччини (ЛДПН) та ін. Але ці партії згодом опинилися в залежності від панівної СЄПН. За наказом Радянської військової адміністрації в Німеччині (РВАН) було конфісковано й передано органам самоврядування понад 9 тис. промислових та інших підприємств під тим приводом, що вони належали активним нацистам, воєнним злочинцям і власникам монополій. Вибори до місцевих органів самоврядування 1946 року проводилось так, що всі голоси одержав Блок антифашистсько-демократичних партій і половину із них - СЄПН.72
Після утворення НДР 7 жовтня 1949 року Соціалістична єдина партія Німеччини (СЄПН) практично встановила монополію на державне та політичне керівництво в країні, взяла курс на побудову так званого соціалістичного суспільства радянського зразку. Як наслідок орієнтації на СРСР в НДР в 50-ті роки формувалась німецька модель адміністративно-командної системи радянського типу. Не всі громадяни Східної Німеччини були згодні з побудовою такого соціалізму на німецькій землі. Давалося взнаки сусідство ФРН, яка стрімко набирала економічного росту та соціального добробуту, загальні умови міжнародної конфронтації періоду "холодної війни", присутність окупаційних радянських військ, система карток розподілу продовольства, суперечлива внутрішня політика СЄПН. Ці обставини суттєво вплинули на розвиток дисиденства, опозиції, опору.73
Вплив на внутрішню ситуацію в країні мала не лише політика західних союзів та Радянського Союзу, а також позиція керівництва та громадян ФРН. Особливо великий успіх мала політика канцлера Аденауера в 50-х роках, в результаті якої в ФРН відбулося бурхливе економічне піднесення, так зване "німецьке економічне диво". Головна опозиційна сила ФРН - СДПН прийняла нову програму і взяла курс на демократичний соціалізм, що розглядався як процес і результат природного, еволюційного розвитку суспільства. Все це мало стимулюючий вплив на умови розвитку та активність політичної опозиції в НДР.74
Те, що країна була розколота, а на її сході встановлено тоталітарний режим, постійно викликало невдоволення населення Східної Німеччини. Опозиція НДР надіялась на те, що диктатура рухне - в результаті бунту, непокори громадян або під зовнішнім тиском. У соціалістичному суспільстві, за думкою його керівництва, не було місця для опозиції, організовані структури та ідеологія виключали її існування. У політичному словнику НДР зазначалося: "У соціалістичних державах ...немає об'єктивних політичних чи соціальних умов для існування та розвитку опозиції, так як соціалістична державна сила захищає інтереси народу та виражає його волю ..., а опозиційна діяльність спрямована проти соціалістичного порядку в державі".75
В законах НДР кримінально-правової відповідальності за опозиційну діяльність не передбачалось, так як партійним керівникам для ефективної боротьби з опозицією зручніше було застосовувати політичну відповідальність. СЄПН розглядала опозиціонерів як звичайних правопорушників і заперечувала той факт, що в НДР є політичні в'язні. Поняття "опозиція" в політичній та історичній науці розглядалося як феномен західних політичних систем. Широкі маси розуміли під опозицією політичну силу, яка веде боротьбу проти носіїв політичної влади. При цьому відрізняють системно-імманентну та фундаментальну опозицію. Перша опозиція - це легальна опозиція, яка в парламенті виступає як опонент урядові. Під фундаментальною опозицією розуміють політичні сили, які із принципових міркувань не признають існуючу політичну систему і мають намір за допомогою революції зруйнувати її.76
Причини виникнення опору та опозиційних сил неодноразово були описані німецькими та іншими зарубіжними дослідниками. Херманн Вебер та Манфред Кох узагальнили їх таким чином:
- не підтримання значною частиною населення соціально-економічних та політичних порядків на території НДР;
- відсутність демократичних засад для політичного розвитку в соціалістичній державі;
- виховання молодого покоління на соціалістичних ідеях;
- можливість о