РОЗДІЛ 2
ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ ЕСТЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ВЧИТЕЛІВ НА ПЕДАГОГІЧНИХ КУРСАХ СЛОБОЖАНЩИНИ КІНЦЯ ХІХ - ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ
2.1. Становлення та розвиток педагогічних курсів у мережі закладів підготовки вчительських кадрів
Визначення місця педагогічних курсів серед закладів підготовки вчительських кадрів передбачає розгляд комплексу питань, зосереджених на висвітленні основних факторів розвитку освіти Слобожанщини кінця ХІХ - початку ХХ ст., вивченні мережі закладів педагогічної освіти, дослідженні процесу становлення педагогічних курсів як складника цієї мережі.
За часи існування Слобожанського краю, який утворився протягом ХVІІ - ХVІІІ ст., його територіальні межі неодноразово змінювалися. Окреслюючи регіон дослідження, ми будемо користуватися даними, наведеними у роботах видатного історика і краєзнавця Д. Багалія. За його свідченням, наприкінці ХVІІІ ст. значну частину території краю займала щойно утворена Слобідсько-Українська (з 1835 р. - Харківська) губернія, до якої входило п'ять провінцій: Харківська, Охтирська, Сумська, Ізюмська, Острогозька, що, в свою чергу, складалися більш ніж з двадцяти повітів. Територія Слобожанщини охоплювала також деякі повіти Воронезької, Курської та Орловської губерній [117, 6, 44].
На початку ХХ ст. територіальні межі Слобожанщини принципово не змінилися, і вона, як і раніше, займала "майже усю Харківську губернію й деякі з повітів Курської і Воронезької губерній" [117, 15]. Її вигідне географічне розташування - на перехрестях старовинних трактів, відкритих для торгівлі та дипломатії, - робило цей край зоною інтенсивних контактів і взаємовпливів різних цивілізацій і культур [117, 6]. Територіальне розташування та історичні колізії визначили особливості становлення культурно-освітніх традицій краю.
Аналізуючи історико-педагогічну літературу та документальні матеріали, можна засвідчити визначальну тенденцію розвитку культури Слобожанського краю середини - другої половини ХІХ ст.: у провінції переважали традиції народного українського побуту, народні звичаї та обряди, а розвиток великого освітнього та культурного центру Слобожанщини - міста Харкова - відбувався під впливом української і російської ментальності, що зумовило формування в межах краю своєрідного російсько-українського типу культури [81, 130-132]. Утворена місцевим населенням оригінальна духовна і матеріальна культура увібрала в себе найрізноманітніші прояви обох національно-культурних середовищ. За висновками В. Кравченка, історичний аналіз розвитку Слобожанського краю свідчить про те, що занепад або зникнення будь-якої з цих культур мали б фатальні наслідки для іншої [117, 6]. Отже, зазначені вище особливості краю створили специфічне національно-культурне підґрунтя для розвитку освіти регіону.
Культурному, науковому та освітньому зростанню Слобожанщини сприяла також діяльність навчальних закладів краю, що мали давню історію існування: Харківського колегіуму (з 1726 р. - духовна школа, з 1731 р. - колегіум), Харківського імператорського університету (1805 р.), педагогічного інституту (1811 р.), а також закладів, що діяли з другої половини ХІХ ст.: технологічного (1885 р.) та ветеринарного (1873 р.) інститутів.
Наукова та просвітницька діяльність Харківського імператорського університету, що був одним з найперших навчальних закладів не тільки Слобожанщини, а й усієї Російської імперії, позитивно впливала на розвиток культурно-освітнього життя краю. В університеті було створено друкарню, де видавалися газети, журнали, книги, функціонувала обсерваторія, музей мистецтв, історичний архів, було закладено ботанічний сад. Професори університету В.Арнольді, Д.Багалій, А.Краснов, П.Лебедєв, М.Сумцов читали публічні безкоштовні лекції, що мали велике просвітнє значення для населення Харкова [81, 386, 587].
Харківському університету підпорядковувався навчальний округ, до складу якого на початку ХІХ ст. входили Слобідська (Харківська), Орловська, Воронезька, Курська, Чернігівська, Полтавська, Миколаївська, Таврійська, Катеринославська, Київська, Херсонська губернії [118, 21]. На території Слобожанського краю відбувалося поступове накопичення передового культурного та педагогічного досвіду, який розвивався та збагачувався в ході взаємодії з іншими губерніями.
Вигідне територіальне розташування краю, наявність особливого російсько-українського типу культури та великого освітнього досвіду вплинули на прогрес економіки, культури та освіти Слобожанщини середини ХІХ ст.
Наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. на території Слобожанського краю соціально-економічний розвиток стимулювався інтенсивним будівництвом залізниць, які відкривали доступ до загальнодержавного та зовнішнього ринків; значним зростанням мережі промислових підприємств з передовим на той час машинобудівним виробництвом; пожвавленням торгівлі тощо [119,188-190].
Швидкий економічний розвиток сприяв зростанню населення краю. Так, в Харкові у 1881 р. воно складало 128 тис. чоловік, у 1897 р. - 173 тис., а в 1904 р. - 204 тис. осіб [119, 105]. Тенденція швидкого зростання чисельності населення зумовила загострення проблеми неписьменності жителів краю, які не мали змоги отримати навіть елементарну освіту. За даними Пам'ятної книжки Харківської губернії в освітньому центрі Слобожанського краю м. Харкові у 1868 р. було лише 40 % письменних, у провінціях рівень письменності населення був набагато нижчим [120, 223]. З часом ситуація не стала кращою, і, за даними Статистичного довідника, у 1897 р. у Харківській губернії було у середньому 19% письменних [121, 17].
Низький рівень грамотності населення на фоні демографічного підйому та бурхливого соціально-економічного розвитку краю потребував кардинальних змін у системі освіти, що почали відбуватися під впливом передових культурно-освітніх ідей. Визначальними в цей період були ідеї надання загальної освіти усьому населенню краю, гуманізації навчального процесу та посилення виховної ролі школи, зростання авторитету вчите