РОЗДІЛ 2
Створення і діяльність Церковно-історичного
та археологічного товариства
31 січня 1873 р. указом Св. Синоду був затверджений Статут Церковно-археологічного товариства при Київській духовній академії. Таким чином, товариство, що вже існувало майже рік, отримало юридичне оформлення. Київське Церковно-історичне та археологічне товариство стало одним з перших наукових закладів у Російській імперії, яке займалося вивченням церковної археології та історії, а створений при ньому Церковно-археологічний музей - взагалі, першим у країні суто релігійним музеєм.
Заснуванню Церковно-археологічного товариства та музею при Київській духовній академії передувала велика організаційна робота, що зайняла не один рік. Взагалі, проблема збереження пам'яток церковної давнини турбувала багатьох науковців минулого століття. Перша спроба влаштувати церковно-археологічний музей була здійснена на початку 40-х років ХІХ ст. у Вологді колишнім ректором Київської духовної академії, відомим богословом Інокентієм Борисовим. Проте цій справі перешкодило швидке (у 1842 р.) перевід преосвященного до іншої єпархії. До питання створення подібних установ наукова громадськість повернулася лише за чверть століття.
Як зазначали пізніші дослідники, 2-а половина ХІХ ст. ознаменувалася небаченим раніш розквітом учених товариств. Причому товариства з археологічним нахилом істотно превалювали над історичними, філологічними та іншими спеціалізованими установами. Це були дійсно громадські неофіційні установи, що зіграли важливу роль в історичному просвітництві народу88.
Водночас з цим постало питання про необхідність створення наукових товариств, які б займалися дослідженням церковної археології та збереженням християнських старожитностей.
З кінця 60-х рр. ХІХ ст. ідея створення церковно-археологічного музею, який зібрав би унікальні пам'ятки християнського мистецтва, постала на сторінках друкованих видань. Зокрема, думку про необхідність утворення церковно-археологічного музею та комісії при ньому, яка б займалася вивченням та охороною культових пам'яток, висловлював відомий історик М.П.Погодін89.
Практичному ж втіленню цієї ідеї на початку 70-х рр. сприяли дві обставини. По-перше, у 1869 р. в духовних академіях Російської імперії було запроваджено новий статут, за яким церковна археологія відокремлювалася від кафедри богослужіння-літургії, з якою вона поєднувалася до того часу, та утворювала цілком самостійну кафедру90. Зрозуміло, що з появою нового предмета академічної програми одразу ж з'явилася необхідність його нагального та досконального розроблення.
По-друге, того ж 1869 р., за ініціативою голови Московського археологічного товариства графа О.С.Уварова, у Москві було скликано перший археологічний з'їзд. Значну увагу делегати з'їзду приділили питанню про необхідність збереження пам'яток церковної давнини. Але далі розмов справа тоді не пішла. Головним ініціатором створення при духовних академіях музеїв, які б зосередили у себе найкращі зразки давнього церковного мистецтва та товариств або комісій при них, що займалися б дослідженням та музеєфікацією експонатів, виступив один з делегатів цього з'їзду, професор Київської духовної академії по кафедрі церковної археології П.О.Лашкарьов.
19 травня 1870 р. на засіданні Ради Академії П.О.Лашкарьов уперше поставив питання про необхідність створення церковно-археологічного музею. Висуваючи свою ідею він мав певні підстави сподіватись на підтримку з боку інших професорів Академії. Річ у тім, що за місяць до цього, 23 квітня, Імператорське Російське Археологічне товариство звернулося до Ради Київської духовної академії з проханням "надати просвітницьку допомогу" другому археологічному з'їзду, який мав відбутись у Петербурзі 1871 р. З цієї нагоди, за пропозицією того ж П.О.Лашкарьова, Рада Академії утворила спеціальну комісію, до складу якої крім нього увійшли професори О.Д.Воронов та Ф.О.Терновський91. Головним завданням комісії була теоретична розробка загальних заходів щодо збереження пам'яток церковної давнини від знищення, псування тощо92. Виконуючи це завдання, члени комісії у вересні того ж року звернулися до Ради з доповідною запискою, в якій зазначали, що з відкриттям при духовних академіях кафедри церковної археології виникла нагальна потреба пошуку відповідних засобів та посібників для вченого розроблення цього предмета викладачами та успішного вивчення його студентами академії. Найліпшим засобом для цього, на думку авторів записки, було б створення при духовних академіях церковно-археологічних музеїв, які б надавали можливість наочно знайомитися з пам'ятками давньої церковної історії. Члени комісії у своєму зверненні до Ради наголошували, що створення таких музеїв є справою не лише можливою, але й необхідною: в церковних ризницях та коморах без будь-якого використання зберігається значна кількість найрізноманітніших предметів церковної давнини. Предмети ці служителі церков іноді знищують або продають, при цьому не зважаючи, до чиїх саме рук вони потрапляють93. Головні ідеї цього послання простежуються у доповіді, проголошеній П.О.Лашкарьовим на ІІ-му археологічному з'їзді94. Характерно, що в програмі цього з'їзду питання про прийняття відповідних заходів щодо збереження та вивчення пам'яток поганської та християнської давнини стояло на першому місці.
Члени з'їзду досить схвально сприйняли проект створення при духовних академіях церковно-археологічних музеїв, складений київським професором. Лунали й деякі зауваження. Зокрема, П.І.Савваітов, який склав проект устрою сховища пам'яток давнього руського благочестя, висловивши повну підтримку пропозиції П.О.Лашкарьова, зауважив, що він особисто вважає більш зручним улаштування єпархіальних, а не академічних музеїв, бо своєму архієрею священик хоч-не-хоч, а понесе все варте уваги95.
Після повернення до Києва П.О.Лашкарьов звернувся до академічного правління вже з цілком конкретними пропозиціями щодо утворення при Київській духовній академії Церковно-археологічного му