РОЗДІЛ 2
Дослідження динаміки смисложиттєвих орієнтацій та мотиваційної готовності до професійної діяльності майбутніх психологів.
2.1. Обґрунтування методичного забезпечення
та процедури проведення констатуючого експерименту
Реалізація емпіричного дослідження впливу смисложиттєвих орієнтацій на мотиваційну готовність до професійної діяльності майбутніх психологів вимагала від нас послідовного здійснення констатуючого та формуючого експериментів.
Досягнення цієї мети передбачало виконання наступних завдань:
1) визначення основних методичних аспектів дослідження;
2) підбору адекватного психодіагностичного інструментарію;
3) реалізацію емпіричного дослідження;
4) інтерпретацію отриманих емпіричних даних.
Реалізація констатуючого експерименту здійснювалася у три етапи. На першому етапі ми діагностували особливості смисложиттєвих орієнтацій та компонентів окресленої нами структури мотиваційної готовності до професійної діяльності. На другому етапі здійснювалася серія математичних обчислень отриманих результатів, а на третьому - інтерпретація результатів констатуючого експерименту.
Для виконання діагностичного етапу констатуючого експерименту було обрано стратегію поперечних зрізів, що дала змогу відслідкувати динамічні особливості досліджуваних психічних конструктів у студентів-психологів у різні періоди їх навчання у ВНЗ. Так, дослідження проводилося протягом 2002-2003 рр.. Емпіричну вибірку утворили студенти-психологи 1-5-х курсів денної форми навчання спеціальності "Психологія" Прикарпатського університету ім. В.Стефаника загальною кількістю 322 особи віком 17-24 р. Основні характеристики вибірки представлено у таблиці 2.1.
Таблиця 2.1.
Характеристики емпіричної вибірки констатуючого експерименту
КурсХлопціДівчатаВсього студентів на курсі1-й курс1161722-й курс1550653-й курс1061714-й курс658645-й курс123850Всього у вибірці54268322
У врахуванні методологічних основ дослідження смисложиттєвих орієнтацій та мотиваційної готовності ми опиралися на тлумачення цінностей, цілей, мотивів як явищ смислової сфери (Д.О.Леонтьєв), до вивчення якої, як зауважує Д.О.Леонтьєв, існує п'ять основних підходів: експериментальний, психометричний, проективний, психосемантичний та якісно-феноменологічний [122, 303]. Оскільки перший етап дослідження базувався на врахуванні сутності чотирьох останніх підходів, коротко розкриємо їх зміст. Особливістю психометричного підходу є вимірювання кількісних характеристик психічних феноменів з допомогою стандартизованих методик. Сутність проективного підходу полягає у наданні можливості досліджуваному інтерпретувати деякі стимули у відповідності до його суб'єктивної реальності. Психосемантичний підхід базується на реконструкції системи індивідуальних значень та смислів свідомості людини відповідно до того, як сама людина - носій цих явищ - конструює свій психосемантичний простір. Якісно-феноменологічний підхід полягає у вивченні якісної різноманітності явищ життєвого світу респондента на основі усвідомлення ним тих чи інших феноменів його суб'єктивної реальності [122, 303-316].
У зв'язку з тим, що констатуючий етап дослідження передбачав збір якісних та кількісних даних, які стосувалися вищезгадуваних смислових утворень, ці підходи були реалізовані у конкретних дослідницьких методиках. Причому їх підбір здійснювався за наступними критеріями:
- зміст психічних конструктів, які виявлялись за допомогою діагностичних методик, повинен відповідати явищам, що входять до складу трьох блоків моделі мотиваційної готовності;
- вивіреність методик щодо їх надійності, валідності та норм інтерпретації даних.
Вивчення ціннісно-смислового блоку моделі мотиваційної готовності передбачало дослідження смисложиттєвих орієнтацій, в тому числі місця професійно значущих цінностей майбутнього психолога (зокрема самовдосконалення, духовного задоволення, креативності, досягнення) в ієрархії цінностей сучасних студентів, а також значущості навчально-професійної діяльності серед основних сфер їх самореалізації.
Як відомо, завжди існувала й існує серйозна проблема підбору якісного діагностичного інструментарію для дослідження царини цінностей, оскільки залишається ймовірним можливий вплив сторонніх чинників на результати вимірювання. У психології давно відомий тест ціннісних переваг Г.Олпорта, Ф.Вернона та Г.Ліндзі, створений в 1931 р. та вдосконалений у 1951 р. на основі теорії Е.Шпрангера, який описав 6 типів особистості за спрямованістю її інтересів: теоретичний, економічний, естетичний, політичний, соціальний і релігійний [119]. Сьогодні широко застосовується тест "Ціннісні орієнтації", запропонований М.Рокичем. Основні положення, сформульовані дослідником, враховуються у інших сучасних методиках: 1) загальна кількість цінностей людини є невеликою; 2) для всіх людей характерними є одні і ті ж цінності, хоча міра їх значущості є різною; 3) цінності організовані в системи; 4) джерела людських цінностей прослідковуються в культурі, суспільстві, його інститутах і в особистості; 6) вплив цінностей прослідковується практично у всіх соціальних феноменах, що заслуговують вивчення [255, 3].
Згаданий тест дозволяє виявити ієрархію двох класів цінностей - термінальних та інструментальних, що відповідають традиційному поділу цінностей на цінності-цілі та цінності-засоби. Хоча, як показують результати апробації методики, здійсненої Д.О.Леонтьєвим, О.Е.Калашніковою, М.О.Калашніковим, можливим є феномен "інструменталізації" термінальних цінностей [119, 11].
Попри безумовні переваги тесту "Ціннісні орієнтації" М.Рокича, серед яких компактність, швидкість її проведення та опрацювання результатів, вона має і деякі обмеження, зокрема неоднозначність критеріїв у наданні ціннісних переваг, а також незахищеність методу прямого рангування від можливих фальсифікуючих стратегій досліджуваного [119,