РОЗДІЛ 2
ЗАКРІПЛЕННЯ ПРАВ ЖІНОК У НАЦІОНАЛЬНОМУ ЗАКОНОДАВСТВІ УРСР
2.1. Еволюція прав жінок за українськими радянськими конституціями 1919, 1929, 1937 та 1978 років
Позитивним наслідком реалізації соціалістичної ідеї після подій жовтня 1917 року стало піднесення на політичний, державний і конституційний рівень проблеми рівності статей, відміна законів, що обмежували правовий статус жінки, законодавче закріплення рівних прав і обов'язків жінок і чоловіків, надання цій проблемі міжнародного політичного звучання.
Перша українська Конституція радянської доби була прийнята III Всеукраїнським з'їздом Рад 10 березня 1919 року. За своїм змістом Конституція 1919 р. була антифеодальною, антикріпосницькою, бо була сповнена ідеї боротьби з експлуатацією. Тому положення рівності статей, що були вміщені у декількох конституційних нормах мали строго ідеологічну спрямованість.
Характерною рисою Конституції 1919 р. було використання термінів періоду революційних перетворень - "працюючі маси", "громадяни", "диктатура пролетаріату", "пануючі класи", які визначили розуміння міри свободи і рівності громадян у суспільстві. Конституційне поняття "людина" було відсутнє в цьому документі, а чоловік і жінка мали однаковий статус, які згідно зі ст.ст. 3, 5 та 22 були "працюючими масами".
Конституція наділила жінок громадянськими і політичними правами, але участь у державних справах здійснювалась згідно з принципом рівного підпорядкування волі пролетарської держави, що було закріплено в статті 22: "Для повного проведення основ диктатури пролетаріату і біднійшого селянства У.С.Р.Р. надає працюючим масам всі права і можливості в області громадянського і політичного життя". Із змісту цієї норми виходить, що громадяни обох статей могли бути суб'єктами політичних відносин лише в тому разі, якщо вони працювали. Тобто політичні права органічно поєднувались з обов'язком працювати, що було проголошено в 28 ст. у вигляді гасла: "не працюючий не їсть".
Право жінки обирати і бути обраною проголошувала ст. 20 Конституції: "право вибору мають незалежно від релігії, народності, осілості, стану і т.п. слідуючі громадяне У.С.Р.Р., які до дня виборів досягли 18 років: а) всі, що здобувають засоби до життя продукційною і загальнокорисною працею, а також особи, заняті домашнім господарством, забезпечуючи першим можливість продукційної праці, себто ріжні робітники і служачі, заняті в промисловості, торгівлі, сільськім господарстві та инш., селяни й козаки рільники..." [149].
Звернемо увагу на використану в цій нормі термінологію. Законодавець наділяє виборчими правами громадян "незалежно від ... стану", що можна розуміти двояко: "незалежно від майнового стану" або "незалежно від статі". На нашу думку, принцип рівності громадян у цій статті був проголошений за статевою ознакою. Це пояснюється тим, що пролетарська ідеологія не визнавала рівності за ознакою походження, майнового стану, оскільки згідно зі ст. 1 Конституції: "Українська Соціялістична Радянська Республіка є організація діктатури працюючих і експльоатуємих мас пролетаріяту і біднійшого селянства для перемоги над їх віковими гнобителями й експльоататорами капіталістами й поміщиками". Це було принциповим установленням держави і партії, яка була партією робітників і селян. Громадянин, будь то чоловік або жінка, виключалися із сфери дії принципу рівності, якщо вони походили не з робітників або селян. Майновий стан - це та соціальна ознака, що була підставою для віднесення громадян до класу, до соціальної групи.
Із змісту ст.20 випливає, що тільки за наявності двох умов жінка могла бути допущена до виборчого процесу: по-перше, вона повинна бути зайнятою домашнім господарством, а, по-друге, мала забезпечувати суб'єкту можливість продуктивної праці. Ця стаття не має вказівки на стать, але містить узагальнюючу формулу "незалежно від...стану". Таким чином, закріплення виборчих прав жінки в Конституції 1919 р. мало спрощений характер, але це було великим кроком уперед.
Значення Конституції 1919 р. полягає в тому, що вперше принцип рівності статей отримав юридичне закріплення, що було незаперечним досягненням нового устрою у справі визволення жінки, її емансипації.
15 травня 1929 р. XI Всеукраїнський з'їзд Рад одноголосно затвердив нову Конституцію УСРР, в основу якої було покладено Конституцію УСРР 1919 р. з внесеними до неї в 1925 р. змінами, і Конституцію СРСР 1924 р. Тому, для кращого розуміння подальшого розвитку конституційного принципу рівності статей, з'ясуємо, що являла собою Конституція СРСР 1924 року. У ній відсутні норми, що стосуються взаємовідносин держави і людини, становища людини в суспільстві і взаємовідносин у ньому чоловіка і жінки. Взагалі ідея рівності, яка була притаманна пролетарській державі, не знайшла свого законодавчого закріплення. Конституція СРСР 1924 р. була присвячена утворенню СРСР, а також змінам у побудові та механізмі функціонування всіх основних ланок державного апарату УСРР. Ці питання знайшли своє втілення у новому тексті Конституції УСРР 1925 р. [112].
Таким чином, ідея рівності жінок і чоловіків за загальною формулою "незалежно від статі" збереглася і в Основному Законі УСРР 1929 р., але подальшого розвитку не знайшла. Так ст. 5 розділу I "Засади" проголошувала: "Українська Соціалістична Радянська Республіка забезпечує політичні права для трудящих мас, без ріжниці статі, віри, раси і національності...", а у ст. 66 розділу III "Про виборчі права" наголошувалось: "Право обирати й бути обраним до рад мають, незалежно від статі, віри, раси, національності, осілості тощо, такі громадяни Української соціалістичної радянської республіки, що їм до дня виборів минуло 18 років" [150].
За часів сталінізму Конституція УРСР від 30 січня 1937 року стала, з формальної точки зору, найдемократичнішим в історії українського радянського конституціоналізму документом, що юридично розвивав ідеї рівноправності жінок і чоловіків, закладені в попередніх конституціях. Це підтверджує і ан