Розділ 2
Побудова педагогічної системи
формування В студентів готовності до роботи
в галузі статеворольової соціалізації УЧНІВ
2.1. Обґрунтування мети й змісту педагогічної системи формування в студентів
готовності до роботи в галузі статеворольової соціалізації учнів
Повноцінне формування, розвиток індивідуальності кожної дівчинки/дівчини й
кожного хлопчика/юнака неможливе без їх цілеспрямованого комплексного виховання
в процесі статеворольової соціалізації, яке передбачає оволодіння вміннями й
навичками статеворольової поведінки, набуття культури ставлень одної статі до
іншої, формування власного статево рольового репертуару й розвиток здатності до
його реалізації. Аналіз реальної педагогічної практики свідчить, що в сучасних
школах виховання такого типу здійснюється вкрай слабко, оскільки педагоги не
отримують необхідної професійної підготовки. Процес статеворольової
соціалізації підростаючого покоління сьогодні контролюється дорослими
недостатньо. Діти зазвичай самостійно вчаться бути „справжніми чоловіками” і
„справжніми жінками”, спостерігаючи за дорослими й періодично вислуховуючи їх
поради й настанови. А інформація, яку вони отримують за допомогою засобів
масової інформації й спілкування з ровесниками, не завжди позитивно впливає на
їхню свідомість.
Таким чином, можна стверджувати, що зараз існує протиріччя між потребами
соціальної дійсності у вихованні школярів у процесі їх статеворольової
соціалізації, вимогами до характеру й змісту статеворольового виховання, з
одного боку, і вузівською підготовкою педагогів у цьому напрямку, з іншого.
Вихідні передумови, які визначають концепцію формування готовності педагогів до
статеворольової соціалізації учнів у процесі вузівського навчання, визначаються
самою логікою розвитку соціальної галузі, який призвів до зовсім іншого
осмислення проблем соціалізації хлопчиків і дівчаток, юнаків і дівчат, викликав
необхідність застосування нових підходів до їх виховання й вимагає адекватного
перетворення підготовки майбутніх педагогів. У цьому зв’язку підкреслюємо, що
майстерністю виховання школярів у процесі їх статеворольової соціалізації, на
нашу думку, повинні оволодіти всі без винятку педагоги, оскільки сучасні вимоги
до їхньої професійної діяльності містять необхідність індивідуального підходу
до формування особистості, а це неможливо, якщо ігнорувати стать і
сексуальність дитини.
Концепція, на думку дослідників [104; 171], виступає як сукупність теоретичних
положень, що спираються, з одного боку, на вихідні соціальні й педагогічні
передумови, з іншого – на методологічні основи дослідження, що дозволяють
приймати науково обґрунтовані рішення.
Провідна концептуальна ідея полягає в тому, що при формуванні у студентів
готовності до статеворольової соціалізації учнів слід спиратися на системний
підхід як провідний напрямок сучасного наукового пізнання. Це передбачає
детальну розробку й забезпечення оптимального функціонування педагогічної
системи підготовки майбутніх педагогів у цьому напрямку.
Друга концептуальна ідея полягає в тому, що переміни, які відбуваються зараз у
соціальній галузі, вимагають якісних змін у змісті педагогічної підготовки
студентів, адекватних сучасним тенденціям і особливостям статеворольової
соціалізації учнів, які неможливі без підвищення інтелектуальної культури, без
боротьби з консерватизмом і подолання устояних стереотипів
маскулінності/фемінінності.
Третім концептуальним положенням є розуміння того, що підготовка студентів до
статеворольової соціалізації школярів – це процес особистісно-орієнтований,
направлений на удосконалення індивідуальних особливостей своєї
чоловічої/жіночої статі, розвиток творчого потенціалу, професійне
самостановлення. Готуючи педагога до роботи в цій галузі, необхідно
враховувати, що передусім він повинен добре знати самого себе, бути наочним
прикладом позитивної статеворольової поведінки, тому що „особистість вихователя
– це якщо не вирішальна, то принаймні дуже важлива умова ефективного виховання”
[133, 73].
До заключного концептуального положення слід віднести ідею про те, що
професійна підготовка студентів до статеворольової соціалізації учнів за своїм
змістом і методикою навчання повинна враховувати й позитивні, і негативні
особливості сучасного соціокультурного середовища.
Спираючись на вищевикладені концептуальні положення, ми переходимо до створення
педагогічної системи формування в майбутніх педагогів готовності до
статеворольової соціалізації учнів.
Поняття „система” в словнику російської мови С.Ожегова тлумачиться як „щось
ціле, що становить собою єдність закономірно розташованих частин, які
перебувають у взаємному зв’язку” [125, 639].
У науці під системою розуміють сукупність об’єктів, взаємодія яких обумовлює
наявність нових інтеграційних якостей, не властивих її складовим частинам
[11,24;141,83-84]. При цьому системотвірні елементи у своїй єдності
спроектовані на досягнення конкретної мети. Ефективність системи залежить від
її цілісності, систематизованості її компонентів і сумісності з навколишнім
середовищем [53, 24]. У своєму дослідженні ми будемо враховувати ці важливі
моменти.
В.Безпалько й Н.Кузьміна застосували системний підхід до аналізу й моделювання
педагогічних явищ. Педагогічна система, на думку В.Безпалько, – це „сукупність
взаємопов’язаних засобів, методів і процесів, необхідних для створення
організованого, цілеспрямованого й навмисного педагогічного впливу на
формування особистості з заданими якостями” [18, 6].
І.Підласий кваліфікує педагогічну систему як „тривалий
організ
- Киев+380960830922