РОЗДІЛ II. ПЕРЕГЛЯД СУДОВИХ РІШЕНЬ У КАСАЦІЙНОМУ ПОРЯДКУ
2.1. Суб'єкти права на касаційне оскарження
З внесенням до Господарського процесуального кодексу України змін відповідно до Закону України від 21.06.2001 р., було започатковано створення повноцінного інституту касації. У зв'язку з цим виникає нагальна і цілком логічна потреба в науковому осмисленні ефективності нововведень, у виявленні їх відповідності потребам судової практики, інтересам учасників господарського судочинства, а зрештою - і потребам всієї правової системи держави. Важливе місце у касаційному провадженні займають питання передумов реалізації права на касаційне оскарження, які, на жаль, поки що залишаються малодослідженими у правовій науці. В ГПК України ці передумови прямо не виділяються, але вони можуть бути виявлені в результаті наукового аналізу відповідних правових норм. До таких передумов, за наявності яких реалізується право на касаційне оскарження, в юридичній науці, як правило, відносять суб'єкт і об'єкт касаційного оскарження.86 Інколи третьою передумовою називають строк касаційного оскарження.87 Відповідність цих трьох елементів вимогам процесуального судочинства наразі і забезпечує порушення касаційного провадження. Перераховані передумови мають існувати на першій стадії касаційного провадження - на стадії порушення касаційного провадження.
Визнання особи суб'єктом касаційного оскарження має надзвичайно важливе значення, адже лише в результаті вчинення ними відповідних процесуальних дій може виникнути касаційне провадження.
Визначальними у встановленні кола суб'єктів касаційного оскарження є положення ст. 107 ГПК України, згідно з якою сторони у справі мають право подати касаційну скаргу, а прокурор - касаційне подання на рішення місцевого господарського суду, що набрало законної сили, та постанову апеляційного суду. Крім цих осіб, касаційну скаргу мають право подати також особи, які не залучалися до участі у справі, але якщо прийняті судом рішення чи постанова стосуються їх прав і обов'язків. На перший погляд, тлумачення ст. 107 ГПК в частині суб'єктного складу осіб, що мають право на касаційну скаргу (касаційне подання) не може викликати особливих труднощів. Власне такий висновок підтверджується певною мірою і роз'ясненнями президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002 р. "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України", в пункті 1 якого відтворюється в основному зміст положень ст. 107 ГПК України, але з істотним доповненням про те, що право на касаційне оскарження мають також громадяни, що не є суб'єктами підприємницької діяльності, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав та обов'язків.88 Безумовно, в принципі таке роз'яснення правильне, оскільки такі громадяни не можуть бути позбавлені свого конституційного права на захист порушених прав. Але з правової точки зору наведене роз'яснення Вищого господарського суду України є юридично некоректним, адже в ГПК відсутня правова норма, яка б таке прямо передбачала, а також таким, що визначає процесуальні механізми захисту прав громадян та їхнє процесуальне становище, що обумовлено особливостями чинного господарського судочинства. На наш погляд, господарське судочинство поки що не розраховане повною мірою на участь у ньому громадян, що не є суб'єктами підприємницької діяльності, у господарському процесі, здійснюваному Вищим господарським судом України. В чинному ГПК є кілька статей, присвячених процесуальному становищу громадян. Так, згідно зі ст. 28 ГПК громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через своїх представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю, а відповідно до ст. 29 прокурор може вступити у справу на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З цією метою прокурор може звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави або громадянина. Звичайно таких норм недостатньо для забезпечення повноцінної участі громадянина в господарському процесі, у тому числі на стадії касаційного провадження. Не передбачено необхідного механізму участі громадян у господарському процесі і в урядовому проекті ГПК, прийнятому Верховною Радою за основу. Тому у такій ситуації доцільним уявляється те, що касаційні скарги громадян, які не є суб'єктами підприємництва, мають розглядатися у ВГСУ за правилами господарського процесуального законодавства, а у разі необхідності - з субсидіарним застосуванням відповідних норм цивільного процесуального законодавства, оскільки ГПК України не розрахований повною мірою на участь у господарському судочинстві громадян.
По-іншому вирішується питання щодо кола осіб на касаційне оскарження в законопроектах, що перебувають на розгляді Верховної Ради України. Так, в урядовому законопроекті № 4157-2 ГПК та законопроекті № 4157-1 (автор - В.Л.Мусіяка) передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не були залучені до участі у справі, коли господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право на касаційне оскарження. Таким чином, в цих законопроектах, на відміну від чинного ГПК України, пропонується розширити коло суб'єктів на касаційне оскарження. Водночас, в законопроекті № 4157 (автори - народні депутати М.Гапочка, М.Оніщук та ін.) право на касаційне оскарження надається лише сторонам та особам не залученим до участі у справі, якщо було прийнято місцевим господарським чи апеляційним судом судовий акт, що визначає їх права та обов'язки. Тобто тут коло суб'єктів касаційного оскарження є навіть вужчим, ніж у чинному ГПК України.
Наведене положення урядового Проекту та Проекту В.Л.Мусіяки не є абсолютно новим для судочинства, оскільки воно було закладено в проекті Цивільного процесуального кодексу України, який став законом 18 березня 2004 р. Так, у ст. 323 нового ЦПК записано, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали