РОЗДІЛ 2
Державне управління в галузі використання вод
малих річок в Україні та його правове регулювання
2.1. Поняття та тенденції розвитку державного управління
Будь-яка система управління складається мінімум з двох взаємопов'язаних елементів: об'єкта і суб'єкта управління. Відсутність одного з них не дозволяє вести мову про систему управління. І перша вимога до розуміння її єдності, цілісності - встановлення зв'язку і завдань об'єкта і суб'єкта цієї системи.
Видається очевидним, що управлінська діяльність суб'єкта для того і призначена, щоб здійснювати керівництво організаційно підпорядкованими об'єктами. Однак ця мета тільки тоді реальна і досяжна, коли базується на правильному розумінні сутності і закономірностей об'єкта управління: сфери суспільних відносин, його визначених організаційних форм.
Оцінити оптимальність системи управління у кожний відповідний момент можна тільки при співвідношенні її функції із функціями об'єкта управління. Адже кінцевою метою управлінської системи є не власна діяльність, а організація і забезпечення визначеного стану об'єкта управління. Спроба уявити в самій управлінській системі підпорядкований суб'єкт в ролі об'єкту, яким управляють, є лише частковим моментом в науковому аналізі системи управління.
В будь-якій системі управління є кінцевий об'єкт із своїми специфічними, неуправлінськими завданнями, для забезпечення функціонування якого створюється складний суб'єкт (загальний або простий); у ній завжди два центра: об'єкт, яким управляють, і його підсистема, і суб'єкт, що управляє, і його підсистема. Тому важливо підкреслити, що вирішити проблему формування і вдосконалення системи управління можна лише при орієнтації на об'єкт, на його потреби [54; с.43].
Управління в галузі використання та охорони об'єктів природи, на цілком слушну думку проф. Ю.О.Вовка, представляє собою організаторську діяльність, направлену на забезпечення найбільш раціонального використання природних ресурсів і всебічну охорону навколишнього середовища [26; с. 81].
Автори підручника "Екологічне право України" О.С.Баб'як, П.Д.Біленчук, Ю.О.Чирва під управлінням в галузі екології розуміють урегульовані правовими нормами суспільні відносини, в яких реалізується діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, громадських об'єднань, спрямована на забезпечення ефективного використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки юридичними і фізичними особами, дотримання екологічного законодавства, попередження екологічних правопорушень та захист екологічних прав громадян [11; с. 53]. Дане визначення відображає взаємозв'язок права і управління в галузі охорони навколишнього природного середовища. Проте, на нашу думку, вони надто звузили коло органів управління, включивши лише державні органи, органи місцевого самоврядування і громадські об'єднання. До даних органів доцільно було б долучити й інші підприємства, організації та об'єднання громадян, зокрема, які займаються діяльністю, що пов'язана з використанням та охороною природних ресурсів.
Професорами А.П.Гетьманом і В.С.Шаховим вдало відмічена особливість управління в галузі охорони довкілля: "Складність і багатогранність управління в галузі екології зумовлені тим, що, з одного боку, слід враховувати об'єктивні, стихійні процеси самоуправління в природі, а з іншого - необхідне цілеспрямоване управління довкіллям в інтересах суспільства. Об'єктом управління стають відносини в галузі суспільства і відносини в галузі природного середовища, які не співпадають із законами розвитку людства. Суспільство повинно визначати основні напрямки діяльності органів державного управління та громадських організацій у вирішенні завдань охорони довкілля і раціонального природокористування, розробляти і проводити відповідну систему заходів, спрямованих на реалізацію висунутих у галузі екологічного управління завдань, надати їм державно-правового забезпечення" [63; с. 42].
Управління є протилежністю процесам дезорганізації і дозволяє зберегти рівновагу та досконалість системи охорони водних об'єктів, в тому числі малих річок, для забезпечення її ефективності. Здійснювати управління означає організувати і узгодити цілеспрямовану діяльність суб'єктів управління, координувати, контролювати їх дії для досягнення поставлених завдань. Отже, управління у галузі охорони малих річок є засобом формування водоохоронних відносин.
Отже, управління в екологічній сфері - це врегульована правовими нормами організаційно-виконавча діяльність органів державної влади, місцевого самоврядування та об'єднань громадян, спрямована на використання природних ресурсів, охорону екологічного середовища та забезпечення екологічної безпеки.
Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" у статті 16 метою управління в галузі охорони навколишнього природного середовища визначає реалізацію законодавства, контроль за додержанням вимог екологічної безпеки, забезпечення проведення ефективних і комплексних заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів, досягнення узгодженості дій державних і громадських органів у галузі охорони навколишнього природного середовища [141].
Метою управління в екологічній сфері є дотримання вимог екологічного законодавства, забезпечення екологічних прав людини та запобігання екологічним правопорушенням.
Правовою основою управління в екологічній сфері є законодавство і норми інших галузей права, які створюють нормативно-правову базу для діяльності державних та інших органів, пов'язану з виконанням ними управлінських повноважень [49; c.46].
Управління в галузі охорони навколишнього природного середовища, в свою чергу, поділяється на такі види:
• державне і внутрішньогосподарське [11; с.81]
• державне, галузеве (відомче), виробниче і громадське [63; с.61].
Державне управління є найбільш важливою сферою діяльнос
- Киев+380960830922