РОЗДІЛ II. ЕКОНОМІКО-МАТЕМАТИЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ ЕНЕРГЕТИЧНОГО БАЛАНСУ КРАЇНИ
2.1. Особливості енергетичного балансу як об'єкта моделювання
Складання енергетичного балансу як звітного статистичного документа не лише надає можливість аналізу ефективності енергозабезпечення економіки і населення країни, але й є основою для науково обґрунтованого комплексного прогнозування розвитку енергетичного сектора, визначенню оптимальних пропорцій виробництва та імпорту дефіцитних енергоносіїв і досягнення найбільш ефективних напрямів покриття попиту на всі види ПЕР економіки країни за основними групами споживачів.
Метою складання звітного енергетичного балансу є характеристика використання ПЕР і розвитку галузей ПЕК, виявлення диспропорцій і недоліків у паливо- і енергопостачанні, аналіз тенденцій, що склалися у розвитку енергетики та використання ПЕР.
Перспективні баланси окремих видів ПЕР та зведений енергетичний баланс країни розробляються як комплекс взаємопов'язаних сценарних прогнозів із послідовно здійснюваних прогнозів формування та розподілу енергоресурсів по секторах економіки відповідно до масштабів та тенденцій соціально-економічного розвитку країни на відповідний період. Ресурсну базу енергетичного балансу визначає наявність запасів ПЕР, рівень їх геологічної розвіданості, готовність наявного виробничого потенціалу до видобутку (переробки) цих ресурсів. Метою моделювання та складання перспективного енергетичного балансу є визначення оптимальних рівнів і структури забезпечення енергоресурсами економіки і соціальної сфери шляхом їх власного виробництва (з урахуванням наявних природних запасів, трудових, матеріальних і фінансових ресурсів), імпортування дефіцитних енергоносіїв та їх ефективного використання з дотримання обмежень росту екологічного навантаження і вимог стосовно рівня енергетичної безпеки. Результатами моделювання є визначення обсягів споживання палива і енергії в економіці країни в цілому і в основних її секторах (по видах діяльності) та потенціалу скорочення енергоспоживання завдяки проведенню енергозберігаючих заходів; оптимізація споживання енергоресурсів за різними критеріями енергетичної та екологічної ефективності економіки за рахунок удосконалення технологічної структури виробництва, переробки і споживання енергоресурсів; якісне визначення впливу окремих державних регуляторних механізмів енергетичної політики на рівень енергоспоживання; оптимізація прогнозних обсягів виробництва енергоресурсів у районах видобутку і будівництва енергетичних та промислових об'єктів з урахуванням взаємозаміни традиційних видів палива і енергії; оптимізації міжрегіональних транспортних потоків палива і енергії; визначення найбільш раціональної структури імпорту та експорту енергоресурсів. Вирішальним фактором із забезпечення реалізації визначеної структури енергетичної системи є інвестиції на утворення нових потужностей з виробництва та переробки енергоресурсів та реконструкції діючих енергетичних об'єктів на основі інноваційних моделей відтворення енергетичного потенціалу та впровадження новітніх технологій як у виробництві, так і в енергоспоживанні.
Базовою задачею моделювання енергетичного балансу є оцінка перспективного попиту на ПЕР, що є початковою інформацією для визначення потенційних можливостей та джерел покриття цієї потреби. Відповідно до очікуваних об'ємів споживання енергії прогнозуються потреби в ключових матеріальних та фінансових ресурсах. Прогноз темпів соціально-економічного розвитку та структурних економічних змін може бути основою для такої оцінки [1, 16], для чого необхідним є виявлення кількісних взаємозв'язків енергетики та економіки, які мають різний характер залежно від змін у суспільному житті, політичному та економічному середовищі, науково-технічній базі, методах керування, кон'юнктурі світових ринків, стані навколишнього середовища та інше.
На різних історичних етапах постійно діючі чинники взаємовпливу енергетики та економіки по різному позначаються як на загальних масштабах споживання палива і енергії, так і на співвідношенні в рівнях споживання енергоносіїв кінцевого використання (електроенергії, пари і гарячої води, моторних палив і т. ін.). Емпіричними дослідженнями встановлено, що взаємозалежність між темпами розвитку економіки, змінами її структури та енергоспоживанням визначається складним комплексом факторів, специфічний вплив яких інколи виявити доволі важко. Однією з переконливих ілюстрацій такої тези стали результати дослідження, здійсненого у 1984?1987 рр. у рамках Технічного комітету ВЕК10 "Зростаюча роль електроенергії в енергетичному балансі світу".
Співвідношення в розвитку економіки і енергетики характеризується на макрорівні показниками зростання ВВП і енергоспоживання, продуктивності праці, його енерго- та електроємності. Протягом багатьох років, до 1973 р., еластичність енергоспоживання відносно ВВП для економічно розвинених країн складала близько 1; коефіцієнт еластичності електроспоживання при цьому практично завжди був більшим за одиницю. Енергоємність і електроємність систематично зростали, причому між цими показниками і зростанням продуктивності праці спостерігалася тісна кореляційна залежність.
Кризові явища, що охопили після 1973 р. ряд промислово розвинених країн, внесли в ці співвідношення істотні зміни. У деяких країнах сформувалася нова тенденція зниження енергооснащеності праці. Однак важливо, що вона виявлялася одночасно з подальшим підвищенням електроємності. У результаті темпи зростання продуктивності праці, хоча дещо сповільнилися, однак залишалися доволі помітними.
Різке зростання цін на енергоресурси стимулювало процеси енергозбереження, а економічний спад призвів до ряду структурних зрушень, насамперед до значного скорочення обсягів виробництва в енергоємних галузях. Обидва ці процеси спричиняли помітний вплив на зменшення коефіцієнта еластичності та рівнів енергоємності, у меншому ступені ? еластичності електроспоживання.
Для динаміки енергоємності ВВП характерно її зниження в пр