РОЗДІЛ 2
ДОСУДОВЕ СЛІДСТВО ТА ОРГАНИ, ЯКІ ЙОГО ЗДІЙСНЮЮТЬ
В УКРАЇНІ
Конституція України прийнята 28 червня 1996 року й витримана в кращих традиціях
світової юридичної думки, вмістила в себе положення чисельних договорів та
конвенцій, що регулюють права та свободи громадян, і закріпила положення про
те, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність визнаються в Україні
найвищою соціальною цінністю. Але, на жаль, в Основному законі держави лише
контуром окреслено напрямки законодавчого процесу щодо реалізації цих норм
міжнародного права.
Проголошення України правовою державою дозволяє констатувати, що принцип
розподілу державної влади на законодавчу, виконавчу та судову стає головним
стрижнем функціонування як державного організму в цілому, так і всіх його
складових, зокрема органів досудового слідства.
Розслідування злочинів, забезпечення законності — одне з важливих державних
завдань, яке вирішується слідчими, органами дізнання та прокуратурою в межах
виконання ними своїх функцій.
2.1. Поняття, сутність і завдання досудового слідства в Україні
Вітчизняному кримінальному судочинству традиційно притаманний розподіл на дві
основні фази: досудове провадження у кримінальних справах, яке включає досудове
розслідування, і провадження в суді, з його компетенцією — судовим розглядом
кримінальних справ.
Кримінальний процес являє собою складну динамічну систему [321, С.26]. Але при
цьому не завжди вказується, чим саме визначається його складність, реальна
динаміка й системний характер [318]. Факторів, що обумовлюють зазначені
властивості і стани системи кримінального процесу, чимало. Стосовно теми нашого
дослідження важливо зазначити, що складність цієї системи визначається великою
кількістю та розмаїттям її складників, серед яких особливе місце посідає так
званий людський фактор, а також специфіка засобів пізнання та здійснення різних
видів процесуальної діяльності.
Динамізм процесу визначено наперед його публічністю, специфікою правовідносин,
що реалізуються в загальній структурі процесуальної діяльності; динамікою змін
його станів у різні періоди провадження, що зумовлюються вирішенням системи як
окремих, так і загальних завдань процесу; специфікою захисту інтересів одних
осіб і прагненням інших до захисту власних інтересів за рахунок перших; тим
змаганням, що виникає в кримінальному процесі у зв’язку зі здійсненням різних
видів діяльності.
Зрештою, системний характер кримінального процесу визначено системними якостями
кримінально-процесуального права, його статистичною й функціональною
цілісністю, взаємозв’язком та взаємообумовленістю всіх його елементів. Єдність,
специфіка і закономірність зв’язку цих особливостей формує структуру
кримінального процесу, в якому досудове слідство створює умови виникнення та
здійснення інших видів кримінально-процесуальної діяльності.
Досудове слідство як частина кримінального процесу також є цілісним і
системним, причому ця частина виконує свою особливу специфічну функцію, без
котрої кримінальний процес не може існувати й функціонувати як завершене
системне та специфічно цілісне утворення. Саме тому виникає необхідність у
системному підході до розгляду кримінального процесу в цілому, так і різних
видів діяльності, що входять до його структури [249, С.56-70].
Реалізація в дослідженні основних положень цього підходу припускає насамперед
розгляд кримінального процесу як системи, а елементів, що його утворюють, — як
особливих взаємозалежних підсистем. З цього випливає, що визначити кримінальний
процес як систему, а його структуроутворенні елементи — як специфічні
підсистеми “означає схарактеризувати його з боку цілісності, внутрішньої
побудови, або закономірностей зв’язків, що існують між елементами, а також
місця в загальній системі” [289, С.99-100].
Сучасна юридична наука розглядає структуру вітчизняного кримінального
законодавства в різних аспектах, виділяючи при цьому два основних елементи:
систему стадій руху кримінальної справи й систему окремих судочинств.
Теорії вітчизняного кримінального процесу, відповідно до чинного законодавства
відомо 8 стадій судочинства: 1) порушення кримінальної справи; 2) досудове
розслідування; 3) попередній розгляд справи суддею; 4) судовий розгляд; 5)
апеляційне провадження; 6) касаційне провадження; 7) виконання вироку; 8)
перегляд судових рішень у порядку виключного провадження.
Кримінальний процес можна розглядати і як систему різних, залежно від ступеня
узагальнення кримінально-процесуальної діяльності, проваджень по кримінальній
справі. У зв’язку з цим вважаємо за доцільне, особливо для теоретичного
дослідження, виділяти три рівні кримінального судочинства: кримінальне
судочинство (кримінальний процес) — сукупність усіх конкретних
кримінально-процесуальних проваджень; види проваджень, що мають особливості
процедури з окремих категорій справ; провадження з конкретної кримінальної
справи.
Між тим відокремлений розгляд двох представлених систем, структурних складників
кримінального судочинства, може призвести до певних недоліків у дослідженні.
Тому варто визнати теоретично обґрунтованою пропозицію Ю. Якимовича стосовно
розподілу кримінального судочинства по “вертикалі” — на види проваджень, і по
“горизонталі” — на кримінально-процесуальні етапи, стадії, котрі у визначеній
сукупності можуть являти собою якісно інший рівень спільності (наприклад,
досудове провадження та судове провадження) [329, С.17].
На думку О. Михайленка, поділ стадій процесу на досудові та судові провадиться
щодо “суб’єктів (державних органів, котрі здійснюють кримінально-процесуальну
діяльність)” [190, С.199]. Але тоді позначення кожного класу ст
- Киев+380960830922