РОЗДІЛ 2
ПРОБЛЕМАТИКА ТВОРІВ А.КАЩЕНКА ТА СВОЄРІДНІСТЬ ЇЇ ХУДОЖНЬОГО ВИРАЖЕННЯ
Традиційно визнаною називають ту постать, творча спадщина якої має вплив на
розвиток суспільства, котра своєю участю репрезентує специфіку того часу, в
межах якого вона живе й творить. У цьому розділі спробуємо окреслити
безпосередню причетність А.Кащенка до подій початку ХХ століття, оскільки вся
його літературно-громадська діяльність була спрямована на пошук шляхів
національного самовизначення, на вирішення загальнолюдських та
суспільно-політичних проблем. С.Пінчук зазначав: “Адріан Кащенко був би
неможливий без тієї ситуації, яка склалась в українській культурі в час першої
революції та після неї [...] Він виховував тих, хто прагнув соціальної
справедливості, хто будував нове життя в перші роки по революції, хто опинився
[...] за межами України” [163, 3]. На нашу думку, проза А.Кащенка в перші
десятиліття ХХ століття поєднала реальний та ірреальний плани у відтворенні
філософської проблематики буття людини у світі, протистояння добра й зла, в
дослідженні поривів душі в її пристрастях, злетах і падіннях, у розвитку
національного художнього словомислення.
Уперше в українському літературознавстві спробуємо провести розвідки з
вищеозначеної теми. До загального аналізу малої прози А.Кащенка на сучасну йому
тематику зверталися В.Бєляєв [13], С.Пінчук [163], М.Чабан [209, 214]. Проте
соціальні мотиви, що превалюють у творчості письменника, поки що не знайшли
свого вираження в літературознавчих працях.
Проза автора двох перших десятиліть ХХ століття “...вторгається в усі клітини
складного суспільного організму, відгукується на епохальні політичні події
[...] відбиває глибинні соціальні процеси села і міста і досліджує породжені
ними особливості соціальної психології нескінченної галереї типів епохи, які
репрезентують усі стани, класи і суспільні прошарки” [46, 204]. А.Кащенко
виражає власне бачення й художнє осмислення дійсності, пропонує свої шляхи
вирішення як суспільно-політичних, так і морально-етичних проблем.
Однією з ключових у малій прозі письменника є соціальна проблематика. Вона
модифікується автором у залежності від ролі персонажа у творі, його
світоглядної позиції. Зауважимо, що революція 1905 року мала вплив на
літературну діяльність А.Кащенка. Він пише ряд творів, де питання вибору є
визначальним у долі людини, звідси й країни. Десять в’язнів (четверо студентів,
конторник залізниці, п’ятеро школярів), Давид Кац (“За що? Оповідання з часів
визвольного руху” (1906)), Пляма (“Тяжкий гріх. Оповідання з часів першої
революції” (1906)), Данило Іванович (оповідання “Мрії і дійсність” (1906)) –
всі вони жертви певних обставин, але для кожного накреслений власний шлях
самовизначення. Десять в’язнів прагнуть вимріяної волі, проте троє з них стають
заручниками недолі; Давид Кац самоусвідомленням виривається із зачарованого
суспільного кола; Пляма робиться зрадником; Данило Іванович, прозріваючи, йде
назустріч зорі відродження. Як бачимо, герої діють не в одній площині вибору,
але спільним є те, що автор, моделюючи їхні вчинки, намагається підштовхнути до
самовизначення, при цьому даючи шанс виправити неусвідомлене, грішне.
Твір А.Кащенка “За що?..” відтворює важкий період пробудження й піднесення
національного духу в контексті історії ХХ століття. Досить неоднозначно його
оцінили критики. С.Єфремов у рецензії висловлювався про “нерозуміння моменту
автором” [58, 324], М.Івченко зауважував, що люди люблять волю, за неї й
страждають, при цьому визначаючи цю думку основною в оповіданні [68, 112]. На
думку С.Пінчука, “попри весь трагізм сюжетних подій, цей твір сповнений
бойовитості, революційного духу, віри в перемогу добра над злом” [163, 19].
В.Бєляєв відзначив прагнення автора “поглибити гуманістичну тенденцію
української літератури” [13, 605]. Гадаємо, А.Кащенко, який не міг залишитись
осторонь подій першої революції, довів свою громадянську позицію. Оповідання не
могло бути опубліковане в умовах царського режиму, а тому вийшло в 1917 році.
Злободенність його була очевидною в переддень другої революції.
“Недоля й неволя” побратала десятьох в’язнів, “чиї душі бажали свободи і линули
до найвищих ідеалів, а руки їх прагнули до волі і праці, але їх замкнули у цей
великий, височенний будинок з баштами і там катували, не даючи ні праці, ні
духовного хліба” [72, 3]. Віра в перемогу правди заставила їх підняти червоні
прапори й піти вулицями, “прославляючи свободу піснями й промовами […] І от
вони у тюрмі...” [72, 4]. Прагнення волі завело їх у неволю, яка врешті-решт
змушує здолати три перепони: міцні ґрати, височезні вікна над землею, вартового
під вікнами.
Головну особливість літератури початку ХХ століття зумовлював психологізм.
Письменник заглиблюється у внутрішнє життя людини, створює емоційно-настроєву
біографію героя. Звернення А.Кащенка до внутрішнього стану людини, душевних
процесів продиктовано перш за все бажанням розкрити діалектичний зв’язок між
особистістю й суспільством. Драму душі героїв твору “За що? Оповідання з часів
визвольного руху” письменник передає через психологічну мотивацію вчинку,
настрою. При цьому увага письменника концентрується на обставинах внутрішнього
життя персонажів, бо воно є вирішальним у процесі вибору. Якщо Зель і Голуб уже
звикли бачити вбивства і кров, то “чулу Боріну душу” смерть робочого, який
“спочував їхній (в’язнів) неволі й недолі” [72, 31], глибоко вразила. Автор
підводить до думки, що соціальна непристосованість взаємопов’язана з
безталанням. Зелю, Голубу вдалось вирватися з камери, а Борі – ні. Обірваний
канат став для нього перепоною до волі
- Киев+380960830922