Вы здесь

Навчання вітчизняній історії як засіб формування рис громадянськості старшокласників

Автор: 
Олексін Юрій Петрович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2006
Артикул:
0406U002709
129 грн
Добавить в корзину

Содержимое

Розділ 2 „Українська революція”
Очікувані результати було сформульовані таким чином:
Після цього уроку учні зможуть:
Пояснити зміст Другого Універсалу і визначити реакцію на його прийняття в
Україні та Росії
Визначити причини та наслідки Тимчасової інструкції для Генерального
секретаріату
Вплив корніловського заколоту на події в Україні
Пояснити ключові терміни та поняття : самостійники, корніловський заколот,
„Демократична нарада”, З’їзд народів Росії.
Висловити власне ставлення до політичних подій в Україні восени 1917 р.
Таке формулювання очікуваних результатів дозволяє вчителям спрямувати навчання
на виховання в учнів таких громадянських якостей як патріотизм, відданість
демократичним цінностям, відкритість до національно-культурних цінностей інших
народів толерантність, активна громадянська позиція, внутрішня свобода і
відповідальність за свої дії та вчинки.
Для досягнення цих результатів проводився відбір та структурування
громадянознавчого змісту. Зокрема було відібрано відповідні історичні джерела
та документи і способи їх аналізу та опрацювання на уроці. Організація
пізнавальної діяльності учнів передбачала залучення їх до інтерактивної
взаємодії.
Основні етапи уроку:
Представлення теми й очікувальних результатів уроку.
Передумови проголошення Другого Універсалу та його зміст.
Реакція на Другий Універсал в Росії та Україні , вплив корніловського заколоту
на події в Україні.
Загострення конфлікту Центральної Ради з Тимчасовим урядом.
Підсумки уроку.
Урок починається мотивацією, коли учням пропонувалось згадати взаємостосунки
між Центральної Радою та Тимчасовим урядом навесні 1917 р.. Шляхом застосування
прийому „уявний мікрофон” учні оцінюють зазначені взаємостосунки та висловлюють
власне ставлення, пропонуючи свої шляхи вирішення протиріч.
Після цього вчителем було представлено тему та очікувані результати уроку.
Основна частина уроку починалась вступним словом вчителя приблизно такого
змісту: „Влітку 1917 р. Тимчасовий уряд опинився у складному стані. Його
політика підпала під жорстку критику політичних партій на І Всеросійському
з’їзді Рад. За час перебування цього уряду при владі ситуація не змінилася на
краще: Росія продовжувала брати участь у Першій світовій війні, різко падав
життєвий рівень населення. Окрім того, стала реальною загроза втратити Україну.
Це могло переповнити чашу терпіння народу і вивести ситуацію з під контролю
влади. Саме тому російський уряд почав шукати компроміс з Центральною Радою.
Наприкінці червня до Києва для переговорів прибула делегація Тимчасового уряду
у складі: О.Керенського та М.Некрасова. Від Центральної Ради у переговорах
взяли участь М.Грушевський, В.Винниченко та С.Петлюра.”
Учням пропонується прочитати пункт 1 параграфу 3 розділу 2 уголос по абзацам
методом коментованого читання, запитуючи учнів як вони розуміють його зміст.
З Другого універсалу Української Центральної ради
Громадяни землі Української!
...Временне правительство, стаючи на стороні завойованої народом волі, визнаючи
за кожним народом право на самовизначення і відносячи остаточ­не встановлення
форми його до Учредительного зібрання, - простягає руку представникам
Української демократії - Центральній Раді - і закликає в згоді з ним творити
нове життя України на добро всій революційній Росії.
...Генеральний Секретаріат... буде представлений на затвердження Временного
Правительства на Україні.
Вважаючи, що утворення краевого органу Временного Правительства на Україні
забезпечує бажане наближення управління краєм до потреби місцевої людності в
можливих до Учредительного Зібрання межах, і визна­ючи, що доля всіх народів
Росії міцно зв'язана з загальними здобутками революції, ми рішуче ставимося
проти замірів самовільного здійснення автономії до Всеросійського
Учредительного Собранія,
Що торкається комплектування військових частин, то для цього Цен­тральна Рада
матиме своїх представників при кабінеті Військового Мініс­тра, при Генеральнім
штабі і Верховному Головнокомандуючому, які бу­дуть брати участь в справах
комплектування окремих частей виключно українцями, наскільки таке
комплектування, по опреділенню Військового Міністра, буде являтися з технічного
боку можливим без порушення боєздатності армії.
У Києві, 1917р. липня 3-го дня.
Конституційні акти України. 1917-1920.- С. 61-62.
З якими обставинами пов’язано створення документу? Якими є його основні
положення? Порівняйте їх з положеннями Першого Універсалу? Чи можна вважати
його новим етапом у розбудови української держави? Чому?

„Тимчасовий уряд визнавав Генеральний секретаріат найвищим органом крайового
управління в Україні, а Центральна Рада зобов’язувалась самочинно не
проголошувати автономію України. Остаточне вирішення питання про українську
автономію відкладалась до Всеукраїнських установчих зборів.
Окрім того, Центральна рада мала поповнитись представниками національних
меншин, що проживали в Україні. Водночас, Тимчасовий уряд погодився на
українізацію військ, але за умов проведення її під контролем російського
командування.
Текст Універсалу викликав серед членів Центральної Ради суперечки і був
прийнятий тільки двома третинами голосів. Ще більш драматичним виявилось
затвердження цього документу у Петрограді. Четверо міністрів Тимчасового уряду
і державний секретар на знак протесту подали у відставку.
Обидві сторони, підписуючи угоду, пішли на компроміс. Адже в цілому, прийняття
ІІ Універсалу знаменувало певний здобуток Центральної Ради. Його ціна була
вагомою насамперед з урахуванням того факту, що на початку липня більшовики
намагалися захопити владу у Петрограді, але Тимчасовий уряд зміг утримати