РОЗДІЛ 2
ЗАГАЛЬНА ТЕОРІЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ЮРИДИЧНИХ ЗАСОБІВ ЗАХИСТУ ПРАВ ЛЮДИНИ
2.1. Загальнотеоретичні питання дослідження ефективності юридичних засобів
Закріплення у національному законодавстві юридичних засобів захисту прав людини
породжує закономірне питання: чи є ці засоби дієвими, ефективними?
Те, що проблема ефективності юридичних засобів є в юриспруденції ключовою,
мабуть, не викликає сумніву. Адже „вся історія права по суті є історією
перевірки ефективності його впливу на суспільні відносини” [77, с.87]. Весь
процес удосконалення законодавства та практики його застосування
підпорядкований одній меті — забезпечити високу якість правового регулювання.
Вона може бути такою лише тоді, коли правове регулювання призводить до
необхідного соціального результату, тобто є ефективним. Як відзначав
В. Грібанов, „проблема ефективності законодавства буде стояти перед юридичною
наукою доти, доки існуватиме законодавство, оскільки зрозуміло, що розвиток
суспільства вимагає його вдосконалення, а для вирішення подібних завдань
потрібною є й постійна науково-дослідна база” [443, с.7].
Саме тому вітчизняна юридична наука у свій час зосередила значну увагу на
дослідженні загальної теорії ефективності правового регулювання, передовсім
ефективності правової норми [118; 362; 363; 365; 360; 90; 12; 369; 404,
с.206-241; 403, с.308-334; 131; 59; 74; 381, с.214-224; 154, с.455-482; 178,
с. 499-514; 139]. Спеціальні дослідження проводились і в галузевих юридичних
науках [79; 434; 170; 91; 138; 93; 92; 112; 110; 407; 83; 182; 45; 82; 358; 78;
448; 447]. Ґрунтовні розробки в рамках цієї теорії, беззаперечно, повинні
максимально враховуватись й у загальнотеоретичному дослідженні ефективності
юридичних засобів захисту прав людини.
З іншого боку, проблема ефективності національних засобів захисту прав людини
завжди досліджується й Судом в процесі застосування ним, зокрема, ст.13
Конвенції. Нагадаємо, що зазначена міжнародно-правова норма закріплює право
людини саме на ефективний національний засіб правого захисту.
У даному підрозділі, на основі короткого екскурсу у вітчизняну загальну теорію
ефективності правового регулювання, розроблену здебільшого в радянський період,
розглянемо можливості її використання й конкретизації при дослідженні
ефективності юридичних засобів захисту прав людини.
2.1.1. Ефективність та інші якісні властивості правового регулювання
Незважаючи на важливість однозначного розуміння такого поняття, як
„ефективність правового регулювання”, в спеціальній літературі існують різні
погляди щодо його змісту.
Першою проблемою, різне розв’язання якої зумовлює неоднозначне тлумачення
зазначеного поняття, є проблема співвідношення такої якісної властивості права,
як ефективність, з іншими його якісними властивостями — передовсім, із
соціальною цінністю, економічністю та корисністю. Залежно від того, чи
диференціюються ці властивості як окремі, специфічні, чи, навпаки, не
розрізняються, — буде змінюватись й інтерпретація поняття ефективності права.
Позиція дослідників, що розмежовують ці властивості, загалом зводиться до того,
що ефективність правового регулювання — це співвідношення реальних результатів
такого регулювання з його офіційною метою. Цінність же правового регулювання —
це така його якість, яка характеризується здатністю задовольняти потреби
існування та розвитку людини, соціальної групи, всього суспільства. А
економічність правового регулювання — це обсяг соціальних витрат
(предметно-речових, грошових, кадрових, часових, фізично-людських та ін.),
потрібних для досягнення мети закону [192, с.149-150]. Нарешті, корисність
правового регулювання — це співвідношення намічених офіційних результатів
регулювання та результатів побічних, непередбачуваних. Стосовно останнього
поняття в літературі відзначають, що з позицій праксеології воно відрізняється
від соціальної цінності, оскільки, лише співставивши всі результати певної
діяльності — як позитивні, так і негативні — можна дати загальну оцінку
корисності чи шкідливості цієї діяльності [445, с. 57-61].
Такий підхід до тлумачення ефективності права отримав значну підтримку у
вітчизняній юриспруденції. В той же час можна зустріти й інші інтерпретації
розглядуваного поняття, відмінність яких по суті полягає в тому, що до нього
включають — у різноманітних комбінаціях — елементи й інших якісних властивостей
правового регулювання: економічності, соціальної цінності чи корисності.
Так, А. Пашков та Д. Чечот вважали, що ефективність правового регулювання — це
його здатність здійснювати вплив на суспільні відносини в певному, корисному
для суспільства напрямку [162, с.3]. В. Лапаєва під ефективністю правової норми
розуміє не просто ступінь досягнення мети, а ступінь досягнення соціально
обумовленої, соціально корисної мети [115, с.51]. Тут, отже, акцент
переноситься на таку якість як корисність.
В іншій статті А. Пашков у співавторстві з Л. Явичем висловили думку про те, що
не можна відривати питання ефективності правової норми від тих витрат, які
пов’язані з досягненням передбаченого нею результату, а тому слід у дефініції
та загальній формулі ефективності правової норми відбити й значимість таких
соціальних витрат [163, с.41,45]. У такому випадку до поняття ефективності
включено складову економічності. Таку ж позицію підтримували Ф. Фаткуллін та
Л. Чулюкін, коли, відмежовуючи соціальну цінність від ефективності правової
норми, писали, що юридичні інструменти повинні забезпечувати високі темпи
досягнення поставлених перед ними цілей при найменших матеріальних, трудових і
духовних витратах. На їх погляд, це д
- Киев+380960830922