РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Загальна характеристика матеріалу
Об'єктом дослідження були анатомічні препарати 68 загальних сонних артерій та прилеглих до них комплексів тканин, що включали в себе навколишні судини та нерви, а також 46 відпрепарованих препаратів на 23 трупах людей різного віку та статі. Причинами смерті були захворювання, не пов'язані з ураженням в ділянці шиї.
Забор матеріалу проводили в Полтавському обласному бюро судової медицини. Крім того, були використані трупи померлих людей, що зберігаються в трупосховищі кафедри оперативної хірургії і топографічної анатомії Української медичної стоматологічної академії.
Розподіл матеріалу за віком та статтю представлений в таблиці 2.1.
Таблиця 2.1
Розподіл матеріалу за віком та статтю
№№
п/пВікові
групиС т а т ьЧоловічажіночавсьогоВік в рокахКількістьВік в рокахКількість1.Зрілий вік22-601321-554172.Похилий вік61-741256-7411233.Старечий вік75-90775-901017Всього:322557
В ході досліджень були використані такі методи:
1. Антропометричний
2. Анатомічного препарування.
3. Метод одержання напівтонких зрізів. Мікроскопічний.
4. Морфометричний.
5. Статистична обробка.
2.2. Антропометричний метод дослідження
Антропометричне дослідження передбачало вимір параметрів шиї, що характеризують тип тілобудови: брахіморфний, мезоморфний та доліхоморфний. Для цього виміряли довжину та ширину шиї за загально прийнятим методом. Для визначення форми шиї обчислювався індекс за формулою:
Index = середня ширина шиї х 100
довжина шиї
Середину варіаційного ряду (М + m ) складали трупи з мезоморфним типом тілобудови. До брахіморфного типу відносилися трупи, у яких значення цього показника були вище середнього, а до доліхоморфного - нижче нього.
За результатами проведених вимірів нами встановлено, що у 17 трупів шия відповідала брахіморфному типу тілобудови, у 30 - мезоморфному і у 10 - доліхоморфному. Загальна кількість анатомічних препаратів відповідно тому, що вони зараховувалися з двох боків, склала: 34 - брахіморфного типу; 60 - мезоморфного і 20 - доліхоморфного типу тілобудови.
2.3. Метод анатомічного препарування
Проведення анатомічних досліджень препаратів біфуркації загальної сонної артерії з каротидним клубочком виконувалося за методикою, розробленою С.М.Смажило (1993). Вона полягала в тому, що видалення органів шиї проводилося в межах вісцерального листка 4 фасції шиї за В.Н.Шевкуненко. При цьому з обох боків оголялися судинно-нервові утворення, що були обгорнуті парієтальним листком цієї ж фасції. Саме ці ділянки включали в себе каротидні клубочки, розташовані на біфуркації загальної сонної артерії. Рівень біфуркації визначався по шийних хребцях. Практично у всіх трупів він знаходився на рівні С4. Для отримання препарата біфуркації загальної сонної артерії з каротидним клубочком видаляли комплекс тканин довжиною до 10 см. За допомогою пінцета, ножиць і скальпеля видаляли комплекс тканин, де був розташований судинно-нервовий пучок.
Після цього виділяли біфуркацію загальної сонної артерії з каротидним клубочком. Основним методом анатомічної препаровки був метод пошарової препаровки за В.П.Вороб'євим. З латеральної поверхні судинно-нервового пучка видалялась внутрішня яремна вена і всі м'які тканини до загальної, зовнішньої та внутрішньої сонних артерій. Таким саме чином видалялись тканини і з медіальної поверхні. Далі переходили безпосередньо до препарування каротидного клубочка в судинно-нервовій клітковині за допомогою бінокулярної лупи.
2.4.Морфометричне дослідження параметрів каротидного клубочка
Обчислювання основних параметрів каротидного клубочка проводилось на макропрепаратах. Визначалася висота, довжина, ширина різних форм каротидних клубочків, а також площа прилягання клубочка до стінки біфуркації загальної сонної артерії. Виміри перших трьох параметрів проводились у двох взаємно перпендикулярних площинах ( за методом, запропонованим С.М.Смажило). Площина А проводилась через загальну, зовнішню та внутрішню сонні артерії. У випадках, коли розташування клубочка не співпадало з цією площиною, ми проводили додатково паралельну площину А1 через сам клубочок. Таким чином, можна було виміряти висоту та ширину каротидного клубочка (рис.2. 1 ).
Рис. 2.1. Схематичне зображення площини А (схема С.М.Смажило)
1 - загальна сонна артерія; 2 - зовнішня сонна артерія; 3 - внутрішня
сонна артерія; 4 - каротидний клубочок; 5 - блукаючий нерв;
h - висота каротидного клубочка; с - ширина каротидного клубочка
Другу площину В проводили перпендикулярно площині А. Вона проходила через загальну сонну артерію та її біфуркацію між зовнішньою та внутрішньою сонними артеріями (рис.2. 2).
При необхідності через основу клубочка проводили додаткову площину В1, паралельну площині В. Тут ми виміряли довжину та площу прилягання клубочка до стінки судини.
Рис. 2.2. Схематичне зображення площини В (схема С.М.Смажило).
1 - загальна сонна артерія; 2 - зовнішня сонна артерія відігнута до низу;
3 - внутрішня сонна артерія; 4 - каротидний клубочок;
d - довжина каротидного клубочка.
Розрахунок площини прилягання каротидного клубочка до стінки судини (біфуркації загальної сонної артерії) своєю базальною частиною, апроксимуючи цю частину еліпсом, за формулою:
? х d х c
S = 4
де ?=3,14,
d- довжина еліпсу,
c- ширина еліпсу
2.5. Забір матеріалу і його фіксація. Виготовлення напівтонких зрізів
Матеріал для морфологічного дослідження брали не пізніше, ніж через 2-3 години після смерті людини. Видалені каротидні клубочки піддавали префіксації в 4% глютаровому альдегід