Розділ 2
Експериментальна апробація ефективності технології реалізації педагогічних умов формування готовності майбутнього вчителя початкових класів до особистісно орієнтованого навчання молодших школярів
Апробація технології реалізації педагогічних умов формування готовності майбутніх учителів початкових класів до особистісно орієнтованого навчання молодших школярів проводилась нами в 1999-2006 роках на базі Балаклійського коледжу Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди, Харківського гуманітарно-педагогічного інституту, Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди.
Усього дослідженням було охоплено 756 студентів вищих педагогічних навчальних закладів, а на деяких його етапах в експериментально-дослідній роботі брали участь близько 500 вчителів початкових класів м. Харкова і Харківської області.
У процесі перевірки ефективності технології реалізації педагогічних умов формування готовності майбутніх учителів початкових класів до особистісно орієнтованого навчання молодших школярів було застосовано педагогічний експеримент.
Експеримент у галузі педагогіки (від лат. experimentum - досвід, випробування) більшість науковців розглядають як комплексний метод емпіричного пізнання педагогічних процесів і явищ, який забезпечує науково об'єктивну та доказову перевірку вірогідності гіпотези, обґрунтованої на початковому етапі дослідження (Т. Агапова, О. Баскаков, І. Гавриш, В. Євдокимов, П. Образцов, П. Образцов, Т. Олійник, М. Туленков та ін.) [21; 99; 197].
У педагогічних дослідженнях, як правило, використовують однофакторний експеримент. Класичний принцип його проведення полягає у варіюванні тільки експериментальним фактором за умов стабілізації всіх інших незалежних змінних. Відповідно до цього вибудовується і логіка проведення педагогічного експерименту, що містить чотири структурних компоненти - констатувальний, формувальний і контрольний етапи, а також етап узагальнення експериментальних даних [99].
У процесі організації та здійснення експерименту ми дотримувалися принципів історизму, комплексного використання методів дослідження, об'єктивності та системності [21]. Ці принципи розглядались нами як вихідні положення під час формування експериментальних і контрольних груп, визначення завдань, змісту і методів дослідно-експериментальної роботи, розробки технології реалізації педагогічних умов формування готовності майбутніх учителів до особистісно орієнтованого навчання молодших школярів, її експериментальній апробації, аналізу та узагальнення отриманих даних.
Подамо та проаналізуємо хід і результати експерименту на кожному з етапів його проведення.
2.1. Хід та результати констатувального етапу експерименту
У процесі здійснення констатувального етапу однофакторного експерименту розв'язанню підлягали такі завдання:
1. Вирівнювання умов проведення експерименту в експериментальній і контрольній вибірках.
2. Розробка програми діагностики готовності майбутніх учителів початкових класів до особистісно орієнтованого навчання молодших школярів.
3. Визначення показників рівня готовності учасників експерименту до особистісно орієнтованого навчання молодших школярів та узагальнення отриманих результатів.
Вирівнювання умов проведення експерименту в експериментальній і контрольній вибірках може здійснюватися за допомогою прийомів елімінації (виключення додаткових змінних), складання еквівалентних експериментальних і контрольних груп на основі попарного порівняння рівня навчальних досягнень їх учасників (точкове вимірювання), перехресного і констатувального видів педагогічного експерименту [99].
Згідно зі сказаним, у контрольній групі К та експериментальних групах Е1 та Е2 нами було проведено точкове вирівнювання. З метою перевірки його ефективності в процесі узагальнення результатів констатувального етапу експерименту ми передбачили комплекс заходів, спрямованих на порівняння між собою показників рівня готовності учасників експериментальних і контрольної вибірок до особистісно орієнтованого навчання молодших школярів. У разі отримання приблизно однакових результатів у експериментальних і контрольній вибірках можна буде зробити висновок про те, що точкове вирівнювання виявилось ефективним. Якщо ж отримані дані будуть відрізнятись між собою, - за експериментальні маємо обрати групи з нижчими показниками.
Наступним кроком, що ми здійснили в процесі констатувального етапу експерименту, була розробка програми діагностики готовності вчителів початкових класів до особистісно орієнтованого навчання молодших школярів. До неї увійшли:
* характеристика об'єктів вимірювання, його критеріїв, показників і методів;
* факторно-критеріальна модель оцінки готовності учителів початкових класів до особистісно орієнтованого навчання молодших школярів;
* якісна характеристика рівнів готовності учителів початкових класів до особистісно орієнтованого навчання молодших школярів.
Визначаючи об'єкти, критерії, показники та методи вимірювання, ми спиралися на основні положення психологічної теорії вимірювання, сформульовані відомим науковцем С. Стівенсом [290].
Стисло охарактеризуємо їх.
Під вимірюванням у психологічній теорії вимірювань розуміють "операцію приписування чисел об'єктам вимірювання відповідно до певних правил" (С. Стівенс) [290].
Об'єктом вимірювань у психолого-педагогічних дослідженнях виступають, як правило, так звані суб'єктивні властивості, які неможна безпосередньо виміряти - знання, уміння, навички, психічні якості, вихованість, готовність тощо. Тому їх вимірюють непрямим способом: суб'єктивні властивості пов'язують з однією або кількома формами їхнього зовнішнього прояву - критеріями, які мають матеріальну одиницю вимірювання [99].
Показники вимірювання однозначно визначаються вимірювальною шкалою - інструментом для перетворення якісних рядів на кількісні. Залежно від способу перетворення в загальній теорії вимірювань виді