РОЗДІЛ 2 ОСОБЛИВОСТІ ПУБЛІЧНОГО ДОГОВОРУ 95
2.1. Предмет та ціна в публічному договорі 95
2.2. Сторони в публічному договорі 108
2.3. Публічна діяльність як ознака публічного договору 130
2.4. Особливості укладення публічного договору 153
2.5. Правові наслідки порушення вимог "публічності" договору 165
Висновки до розділу 2 179
ВИСНОВКИ 181
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 186
ВСТУП
Актуальність теми. Завдяки корінним змінам, що відбуваються в житті українського суспільства з початку 90-х років XX сторіччя, формуються принципово нові засади правового регулювання в сфері майнових відносин. Становлення України як самостійної і незалежної держави супроводжується інтенсивним розвитком ринкових відносин, ускладненням господарських зв'язків, концентрацією промисловості та торгівлі. Це зумовило необхідність розроблення нової моделі врегулювання економічних відносин та збагачення юридичного інструментарію для їх оформлення.
Процес удосконалення законодавства став своєрідною ознакою останніх років. Прийняття нового Цивільного кодексу України [210]1 (далі - ЦК України) стало важливим етапом розвитку регламентації оновлених цивільних відносин, що набуло більш цільного, послідовного та детального регулювання. ЦК України зберіг наступність у розвитку договірного права, вдосконалив існуючі й закріпив нові його інститути, спрямовані на розвиток ринкових відносин. При цьому в ЦК України особливого значення набуло безпосереднє закріплення принципів свободи економічної діяльності, рівності учасників цивільних правовідносин, забезпечення відновлення порушених прав і свобод, посилення їх судового захисту, які мають деталізувати основні засади Конституції України [88]2. Також отримав своє закріплення один із загальних принципів цивільного законодавства - принцип свободи договору - ст. ст. 6 і 626 ЦК України. Цей принцип визнається наріжним каменем і приватного права зарубіжних країн.
На практиці свобода договору дає можливість створювати і використовувати нові моделі договорів, які законодавчо не врегульовані. Але свобода договору не є безмежною, оскільки відсутність обмежуючих правових механізмів та абсолютна свобода може спричинити порушення прав, свобод та інтересів суб'єктів цивільного права, призвести до зловживання правами. Тому з метою захисту прав і законних інтересів певних категорій суб'єктів цивільного права законодавець установив для певного кола договорів режим публічності, що, у свою чергу, призвело до встановлення в ЦК України окремих правил щодо укладення та виконання договорів на певних умовах, визначених державою і спрямованих на захист прав та інтересів громадян-споживачів, які є більш слабкою та вразливою з економічної точки зору стороною договорів із суб'єктами підприємництва. Вищенаведені фактори сформували в цивільному праві України самостійний інститут - публічний договір.
Цивільний|громадянський| кодекс УРСР 1922 р., Цивільний|громадянський| кодекс УРСР 1963 р. не містили спеціальних норм щодо публічного договору, так як, власне, і не використовували терміна "публічний|прилюдний| договір". Проте через спрямованість норм, що регулюють публічний договір, на захист прав споживачів товарів (робіт, послуг) та обмеження одного з основних принципів - свободи договору - цей договір посідає окреме місце в системі договірного права України. Публічний договір регулює відносини, які виникають у сфері цивільного обігу. Наприклад, у ЦК України 12 видів договорів належать до публічних, більшість з яких (наприклад, договір роздрібної купівлі-продажу, побутового підряду, перевезення транспортом загального користування) становить левову частку в загальній масі правочинів, які укладаються в суспільстві.
При застосуванні на практиці норм публічного договору виникли проблеми, спричинені відсутністю спеціальних досліджень, присвячених цій проблематиці, та недосконалістю правового регулювання.
Визначення сутності публічного договору та особливостей його застосування пов'язано з проблемами взаємодії імперативних і диспозитивних норм у цивільному праві, узгодженням приватних і публічних інтересів, ступенем втручання держави в економічні відносини. Розглядаючи проблеми публічного договору, важливо правильно встановити межу, коли приватні інтереси повинні бути обмежені на користь публічних.
Важливо зрозуміти, що неправомірне обмеження свободи договору шляхом використання правил про публічний договір може створити ситуацію, коли принцип свободи договору для комерційних відносин у будь-якій підприємницькій діяльності буде тільки декларацією на папері.
У зв'язку з цим перед теорією та практикою постає завдання уточнення поняття публічного договору і механізму його застосування. Все сказане в сукупності і визначає актуальність і необхідність цього дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до напрямів досліджень Одеської національної юридичної академії "Правові проблеми становлення та розвитку сучасної Української держави" (державний реєстраційний номер 0101V001195). Тема дисертації безпосередньо пов'язана з планом науково-дослідницької роботи кафедри цивільного права на 2001-2005 роки за темою "Традиції приватного права України".
Мета та завдання дослідження. Основною метою дисертаційного дослідження є визначення найбільш значущих теоретичних і практичних проблем, які стосуються застосування публічного договору в практичній діяльності, а також вироблення науково обґрунтованих практичних рекомендацій з удосконалення вітчизняного законодавства в цій сфері.
Для досягнення поставленої мети були сформульовані такі основні завдання, які необхідно було розв'язати:
- провести аналіз правової природи публічного договору;
- визначити основні категорії, що становлять зміст публічного договору;
- окреслити особливості публічного договору;
- визначити сфери правовідносин, де використовується публічний договір;
- дослідити механізм укладення т