РОЗДІЛ 2
СУЧАСНИЙ СТАН ТЕРИТОРІЇ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Географічне положення
Район дослідження розташований в межах Причорноморської низовини. Він простягається смугою вздовж річища Дніпра та Дніпровсько-Бузького лиману (на лівобережжі Дніпра понад 225 км, а на правобережжі - майже 230 км). Середня ширина цієї смуги 20-30 км з обох боків Дніпра, розширюється в районі Нижньодніпровських пісків та охоплює їх повністю. Північна межа району проходить по Каховському водосховищу, приблизно на 30-40 км нижче по течії від місця впадіння в Дніпро річки Базавлук. На півдні правобережна частина району дослідження сягає місця впадіння річки Південний Буг в Дніпровсько-Бузький лиман, на лівобережжі Дніпра - Кінбурнської коси [17, 18, 273].
Район дослідження розташований між 46о25? і 47о30? північної широти та 32о 00? і 34о 15? східної довготи, займає площу понад 2,0 тис. км2. За фізико-географічним районуванням він знаходиться в Степовій зоні, в Південній степовій підзоні, в двох її провінціях та трьох областях: Причорноморській степовій провінції - Бузько-Дніпровській області Причорноморської низовини та Дніпровсько-Молочанській області Причорноморської низовини; Причорноморсько-Приазовській сухостеповій провінції - Нижньодніпровській сухостеповій області [273].
В Бузько-Дніпровській області територія дослідження розташовується в межах Бериславсько-Нововоронцовського, Інгулецько-Дніпровського, Нижньоінгулецько-Дніпровського та Бузько-Нижньодніпровського фізико-географічних районів, в Дніпровсько-Молочанській - в межах Горностаївсько-Білозерського та Дніпровсько-Молочанського, а в Нижньодніпровській області - в межах Нижньодніпровсько-заплавного та Олешківського піщаного [273] (Рис 2.1).
Рис. 2.1. Картосхема Нижньодніпровського екокоридору
2.2.Геологічна будова та рельєф
Район дослідження розташований на території, яка в тектонічному відношенні являє собою південно-західну частину Східно-Європейської платформи. Для території терас Дніпра та Інгульця, дніпровської заплави, а також дніпровських балок характерні виходи гірських порід неогенової системи міоцена меотичного та сарматського ярусів, херсонського та бесарабського горизонтів - вапняків оолітових та органогенно-детритусових, глин, мергелів, пісків. Вони виходять крізь шар антропогенових еолово-делювіальних відкладів лесів та лесовидних порід - на правобережній частині та півночі лівобережної частини району досліджень. Південніше Каховки вся лівобережна частина вкрита антропогеновими алювіальними відкладами першої, другої та третьої надзаплавних терас з переважанням в літологічному складі пісків [267].
Рельєф району дослідження рівнинний, що обумовлено його розташуванням на території низовинної слаборозчленованої рівнини - Причорноморської низовини, а також першої, другої (верхньоантропогенових) та третьої (середньоантропогенової) терас колишнього річища Дніпра. Слабку розчленованість території обумовлюють сучасні тераси узбережжя Дніпра, особливо характерні для правого берега, а також розвинена яружно-балкова система, характерна для обох берегів Каховського водосховища та правого берега Дніпровського лиману. Безпосередньо біля узбережжя Каховського водосховища є значна кількість розвинених балок.
Від Нової Каховки до Кінбурнської коси понад заплавою Дніпра і Дніпровським лиманом розташовані 7 великих піщаних арен, 5 з яких - Каховська, Козачо-Лагерська, Олешківська, Збур'ївська та Іванівська прилягають до заплави Дніпра. Південніше Олешківської арени на відстані 15 км від Дніпра розташована Чалбаська арена. Ще один масив розташований на Кінбурнському півострові. Усі арени мають хвилясту поверхню з висотами 15-20 м, що утворилась під впливом екзогенних факторів, насамперед дефляції. Загальна площа піщаних арен складає близько 200 тис. га [273].
2.3.Гідрографія
На території району дослідження протікає 3 річки. Найбільша з них - Дніпро. Загальна довжина Дніпра складає 2201 км, з них в межах України 981 км, в межах території додслідження - 181 км, площа басейну Дніпра 504 тис. км2. Величина річного стоку Дніпра у пригирловій ділянці складає 53,5 км3. Дельта Дніпра починається після місця впадіння в нього р. Кошової, площа дельти складає 350 км2, довжина 47 км. Найважливішими рукавами дельти є Козак, Конка, Кошова, Чайка. За 15 км нижче Херсона головне річище розділяється на два рукави - Рвач і Бакай. Далі за течією відбувається подальше розгалуження на протоки і рукави загальною довжиною понад 300 км, які омивають багато островів, є багато озер [17, 18, 104, 271, 273].
Дві інші річки - праві притоки Дніпра - Вірьовчина Балка та Інгулець. Вірьовчина Балка, довжина якої складає 53 км, протікає по території досліджень, а Інгулець перетинає її південну частину. Район досліджень належить до територій з найбіднішою річковою сіткою в Україні, середня густота якої складає 0,1 км/км2. Режим річок території дослідження - короткочасна висока весняна повінь і низька літня межень, але це не стосується пониззя Дніпра, тому що тут режим залежить від графіку роботи Каховської ГЕС [273].
2.4. Ґрунти
Всю правобережну частину району дослідження від її північної межі до гирла р. Інгулець вкривають чорноземи малогумусні та слабко гумусовані. Такі ж ґрунти характерні і для лівобережної частини від північної межі до греблі Каховського водосховища. На півночі району - чорноземи звичайні. На лівобережжі територію піщаних арен вкривають дернові піщані та глинисто-піщані переважно неоглеєні ґрунти в комплексі з слабко гумусованими пісками та чорноземними піщаними ґрунтами, місцями з кучугурним рельєфом. Південніше піщаних арен переважають чорноземи південні залишково-солонцюваті та темно-каштанові залишково-солонцюваті ґрунти. Правобережну частину району дослідження від р. Інгулець до р. Південний Буг займають темно-каштанові залишково-солонцюваті ґрунти, що чергуються з лучними ґрунтами та солонцями переважно солончаковими [19, 50, 102, 163, 271, 273].
2.5