РОЗДІЛ 2
АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ПРАВОВОЇ РЕГЛАМЕНТАЦІЇ ОКРЕМИХ ВИДІВ (ФОРМ) ДЕРЖАВНОЇ ПІДТРИМКИ АГРАРНИХ ТОВАРОВИРОБНИКІВ.....................................................................................83
2.1. Державне регулювання цін на окремі види сільськогосподарської продукції як один із видів підтримки аграрних товаровиробників..................83
2.2. Лізинг як вид державної підтримки аграрних товаровиробників..........117
2.3. Заставна закупівля зерна як вид державної підтримки аграрних товаровиробників (субсидії, дотації)..............................................................145
2.4. Кредитування сільськогосподарських товаровиробників як вид їх державної підтримки........................................................................................160
Висновки до розділу...............................................................................174
ВИСНОВКИ.......................................................................................178
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.................................................184
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Кінець ХХ - початок ХХІ століть стали визначальними для сільського господарства в перебудові сільськогосподарського виробництва. Зважаючи на значну частку аграрного сектора в економіці України, першочерговим для сучасного українського суспільства є відродження сільського господарства, а також забезпечення його ефективності в перспективі. А для успішного функціонування цієї галузі необхідна реальна державна підтримка, що ґрунтується на аграрній політиці. Звичайно, основним завданням є побудова такої аграрної політики України, яка підпорядковувалася б інтересам аграрного товаровиробника.
За роки незалежності держави на селі здійснюються глибокі структурні реформи, докорінно перебудовано земельні й майнові відносини, створено організаційно-правові структури ринкового спрямування на основі приватної власності на землю, індивідуальної, сімейної й колективної форм організації праці. Проте ці та інші реформаторські процеси ще не завершені або знаходяться в стадії відтворення. Завершити їх своїми силами й коштами аграрний сектор не в змозі, а тому ці надзвичайно важливі процеси в сільському господарстві потребують постійної державної підтримки і стимулювання.
Реальна державна підтримка аграрного товаровиробника має здійснюватися на основі цінової політики, що ґрунтується на вільному ціноутворенні в поєднанні з державним регулюванням цін і посиленням антимонопольного контролю за ними на матеріально-технічні ресурси й послуги. Особливу роль при цьому відіграє цінова еквівалентність (паритетність) міжгалузевого товарообміну між сільським господарством та іншими галузями, що його обслуговують.
Нееквівалентний обмін сільськогосподарської і промислової продукції позбавляє можливості оновлення основних засобів в аграрно-промисловому виробництві, зумовлює зниження темпів науково-технічного прогресу. В умовах гострої потреби в обігових коштах аграрні товаровиробники не можуть розраховувати на оновлення основних фондів лише за рахунок належних їм фінансових ресурсів. У той же час склалася ситуація, за якої використання матеріально-технічної бази в аграрному секторі без реноваційних заходів у найближчі 2 - 4 роки призведе до неповоротних процесів, до повного її зруйнування. Отже, надання державної підтримки аграрним товаровиробникам у вказаному напрямку шляхом удосконалення лізингових відносин, цільового кредитування та інших форм і видів матеріально-технічного забезпечення набуває особливого значення.
У системі організаційно-правових норм та економічних заходів державної підтримки аграрних товаровиробників за сучасних умов формування аграрного ринку та трансформаційних процесів, що відбуваються в Україні, важливу роль відіграють державні заставні закупівлі сільськогосподарської продукції, зокрема зерна.
Не менш важливими в умовах сьогодення визнаються вченими (економістами, юристами) й такі види державної підтримки аграрних товаровиробників, як пільгове оподаткування, страхування ризиків сільськогосподарського виробництва тощо.
Останнім часом в Україні були здійснені законодавчі кроки у формуванні правової бази регулювання державної підтримки аграрних товаровиробників. Так, у перехідний період до ринкових відносин прийнято Закони України "Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві" (17.10.1990 p., № 400-ХІІ), "Про ціни і ціноутворення" (03.12.1990 р., № 507-ХІІ), Про зерно та ринок зерна в Україні" (04.07.2002 р., № 37-ІV), "Про державну підтримку сільського господарства України" (24.06.2004 р., №1877-ІV) та ін.
Водночас практика застосування цього законодавства свідчить, що якісного механізму й системи державного регулювання підтримки аграрних товаровиробників у країні не існує. Неповнота, суперечливість, декларативність більшості положень законодавства щодо цього питання, їх безсистемність обумовлюють необхідність удосконалення нормативно-правової бази державного регулювання підтримки аграрних товаровиробників.
Зазначені питання поки що недостатньо вивчені й висвітлені в юридичній науці, а досліджувалися переважно з економічної точки зору у працях вчених-економістів, зокрема, В.М. Алексійчука, А.Г. Борща, Ю.Д. Білика, П.І. Гайдуцького, М.Я. Дем'яненка, С.І. Мельника, П.Т. Саблука, О.М. Шпичака та ін. Такі вчені-юристи, як А.І. Берлач, В.М. Єрмоленко, П.Ф. Кулинич, О.О. Погрібний, Т.П. Проценко, В.І. Семчик, А.М. Статівка, В.З. Янчук та інші аналізували лише окремі правові аспекти державної підтримки аграрних товаровиробників.
Однак комплексного дисертаційного дослідження проблеми державної підтримки аграрних товаровиробників в Україні не провадилося. Поза увагою вчених залишилися й такі аспекти, як поняття і правовий режим, напрями й питання регулювання окремих видів державної підтримки аграрних товаровиробників та інші важливі проблеми.
Викладене свідчить, що вирішення проблем удосконалення закон
- Киев+380960830922