РОЗДІЛ 2
ПОЛІТИЧНІ ІМПЕРАТИВИ
ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА В ПРОГРАМАХ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ
2.1. Політичні детермінанти інформаційного суспільства країн-членів Європейського Союзу та Центральної Європейської Ініціативи
Процеси європейської інтеграції, її результати і досягнення аналізувалися та усвідомлювалися дослідниками і приймалися до уваги як досвід відносно інших інтеграційних процесів, які протікають у світі у руслі глобалізації. У другій половині XX ст. практично всі регіони світу орієнтуються у своєму інтеграційному розвиткові на країни Євросоюзу, не завжди успішно намагаючись повторити шлях європейських національних держав до створення ефективного наддержавного утворення, що охоплює одночасно як політичну й економічну, так і військову галузі.
Основні підходи до дослідження та аналізу європейської інтеграції, що напрацьовані у галузях філософії та політичної науки, зіграли помітну роль у становленні і розвиткові інтеграційної теоретичної думки взагалі [151].
Ідея європейської єдності має давнє коріння у суспільно -політичному розвиткові Європи. Серед її апологетів можна назвати відомих мислителів та філософів XIX століття, таких, як Е. Крюсе, В. Пенн, Дж. Мадзіні, В. Генц та Й. Блунтшлі, Й. Альтузіус, Ш.-Л. Монтеск'є, Ж. Ж. Руссо, П. Прудон, Дж. Бентам, Р. Кобден, Ф. Ліст та К. Франц [152].
Федералістська теорія європейської інтеграції у своєму класичному вигляді представлена у дослідженнях таких суспільствознавців, як швейцарський філософ Дені де Ружмон та італійські мислителі Ернесто Россі і Алт'єро Спінеллі, засновники Італійського федералістського руху та автори "Маніфесту Вентотене" [153].
Вивчення європейської практики реалізації концепції становлення інформаційного суспільства дає можливість сучасним дослідникам систематизувати національні і регіональні стратегії побудови інформаційного суспільства та, на основі аналізу показників макроекономічної політики держав-членів у контексті формування інформаційного суспільства, особливостей ідеологій побудови інформаційного суспільства, специфіки законодавств, що забезпечують (або гальмують) рух до інформаційного суспільства, характеристик національних культур і менталітету, що визначають розвиток інформаційного суспільства, виділити основні ознаки побудови європейського інформаційного суспільства, які відрізняються пріоритетністю стратегії європейської інтеграції і концепцією "об'єднаної Європи".
У одному з останніх документів Європейського Союзу 2006 року "Білій книзі" про Європейську політику комунікацій" зазначено, що "...Європейський Союз виступає спільним проектом, в якому беруть участь усі рівні уряду, всі типи організацій та різні верстви населення" [154, р.1].
Основною характеристикою макроекономічної політики країн ЄС є пошук балансу між повним контролем з боку держави і стихією ринку, динамічне поєднання державних інтересів і прагнень приватного й корпоративного бізнесу. Такий підхід проявляється в тім, що ключовим елементом програми європейської інтеграції виступає поняття "соціальна Європа". Саме в цій площині лежать основні розходження між американською і європейською моделями інформатизації. У рамках європейської моделі виділяють західноєвропейські, скандинавські, центральноєвропейські та східноєвропейські стратегії.
Характерними рисами європейської моделі є варіативність і політична спрямованість програм побудови інформаційного суспільства для різних країн, обумовлених новою європейською геополітикою, становленням інформаційної економіки, різними можливостями постіндустріального розвитку.
Особливості законодавства - один з факторів, згідно з яким чітко диференціюється європейська модель розвитку інформаційного суспільства. На думку експертів, законодавство що існує в Європі, багато в чому відстає від реалій інформаційного суспільства. Розглядаючи європейську модель, варто звернути увагу на такий принциповий фактор, як національні і соціальні особливості, які для Європи є пріоритетними в контексті побудови інформаційного суспільства [155].
Ще з часів Маастрихтського договору про створення Європейського Союзу, зазначалося, що держави - члени нового інтеграційного об'єднання мають нові важливі повноваження, що припускають подальшу втрату частини свого суверенітету на його користь. Таким чином, роль країн-членів відображається у збереженні національної самобутності і стимулюванні створення матеріальної та соціальної інфраструктури [156].
У зв'язку з імперативами інформаційно - технічного розвитку Євросоюзу, особливого значення в діяльності ЄС набула проблема інформатизації суспільства. Стратегічною метою ЄС та країн-членів організації є прискорений розвиток Європейського інформаційного суспільства, інтеграція і конкурентоспроможність у світовому інформаційному співтоваристві за умови збереження багатокультурності, забезпечення вільного вираження поглядів та свободи засобів масової комунікації, доступу населення Європи до надбань цивілізації у сфері цифрової інформатизації [157].
На сьогодні пріоритетними напрямками в політиці інформації та комунікації Євросоюзу є створення інтегрованої компанії, що охоплювала б фундаментальні основи Європейського Співтовариства; переслідування цілей інформаційної політики через її представництва та офіси у співробітництві з національними та регіональними структурами; розвиток нових послуг в галузі мас - медіа, особливо в аудіо - відеопросторі, що є головним джерелом інформації для більшості громадян; надання інформації, пристосованої під культуру та мову різних країн, або навіть цілих регіонів.
Євросоюз прийняв низку засадницьких документів у галузі телекомунікацій, такі як: Рекомендація про підвищення гармонійності у сфері телекомунікаційних послуг та обладнання; Директива про заснування Європейського інституту Телекомунікаційних Стандартів (1988 р.); Директива про спеціальну дослідницьку діяльність та програма технологічного розвитку у сфері комунікаційних технологій на 1990-94 р