РОЗДІЛ 2.
НАЦІОНАЛЬНА ПОЛІТИКА ЧЕХОСЛОВАЧЧИНИ В ПЕРІОД СТАНОВЛЕННЯ РЕСПУБЛІКИ (1918-1920
рр.)
2.1. Створення національної держави чехів і словаків.
Першоосновою проектів створення держави чехів і словаків стала ідея
„чехослованізму”, яка була різновидом концепції слов’янської єдності. Творцями
цієї ідеї були словак Я. Коллар (1793 – 1853 рр.) і чех К. Гавлічек-Боровський
(1821 – 1856 рр.). Згідно з нею, чехи і словаки вважались частинами одного
„чехослов’янського” племені [478, с. 24]. Політичного змісту „чехослованізм”
набув під час „весни народів” 1848–1849 рр. Саме тоді чех Ф. Палацький
(1798–1876 рр.) розробив проект етнічної федералізації Австрії. Зокрема,
етнічно чеські терени Богемії, Моравії, Сілезії мали бути об’єднані з
Словаччиною, а німецькі – з австрійськими землями [404, s. 74, 75, 93].
Словаки не підтримали програму Ф. Палацького, сподіваючись здобути автономію в
межах Угорської частини монархії Габсбургів. Але після німецько–угорського
примирення 1867 р. це стало нереальним. Словацька національна партія, створена
на початку 1860-х рр., змушена була наголошувати лише на необхідності вирішення
культурно-мовних проблем. Існувала реальна загроза мадяризації словаків.
Зменшити її шляхом розширення культурної співпраці чехів і словаків прагнула
ліберальна частина Словацької національної партії – „гласити” (за назвою
часопису „Глас”, що виходив у 1898 – 1904 рр.). Одним з її лідерів був
В. Шробар (1867 – 1950 рр.) [602, s. 51]. Він був учнем чеського політичного
діяча Т. Г. Масарика (1850–1937 рр.), лідера заснованої 1900 р. Чеської
народної партії [401, s. 206, 207]. Т. Г. Масарик наголошував на необхідності
працювати над поширенням гуманізму і освіченості в Словаччині. В праці „Карел
Гавлічек-Боровський” (1905 р.) Т. Г .Масарик стверджував, що словаки і чехи є
частиною, гілками одного західнослов’янського племені. Але, разом з тим, він
визнавав словацьку літературну мову, не заперечував право словаків
висловлюватись про словацьку націю [641, s. 141 – 142].
Суттєва політична еволюція „чехослов’янської” ідеї відбулась в період Першої
світової війни, коли Т. Г. Масарик розробив програму створення незалежної
держави чехів і словаків під назвою „Чеське королівство” [352, s. 33, 252 –
255]. Перебуваючи в еміграції (з грудня 1914 р.) Т. Г. Масарик розпочав активну
пропаганду в державах Антанти ідеї створення держави чехів і словаків. З цією
метою, 1 травня 1915 р. він підготував меморандум „Незалежна Богемія”,
відправлений урядам країн Антанти [352, s. 34, 35; 369, 76]. Вимогу приєднання
Словаччини до чеської держави Т. Г. Масарик аргументував природним правом. За
його словами, „словаки є чехами, однак використовують своє наріччя як
літературну мову” [352, s. 266]. Презентації чехів і словаків однією нацією
вимагала і сама теза про те, що багатонаціональні держави не виправдали себе і
тому необхідно створити національні держави і, зокрема, державу чехів і
словаків [396, s. 54]. Але, cлід відзначити, що раніше термін нація Т. Г.
Масарик розглядав в політичному розумінні. В праці „Росія і Європа” (1913 р.)
він писав, що термін „нація” – це „швидше політичне ціле, організоване в
державу” [162, c. 267].
Включення словацького питання до чеської політичної програми обумовило
необхідність розробки основ майбутньої політики щодо Словаччини. Враховуючи
думку словацьких емігрантів в США, які бажали документально закріпити окремий
правовий статус Словаччини в спільній державі з чехами, Т. Г. Масарик дає згоду
на укладення 22 жовтня 1915 р. Чеським національним об’єднанням і Словацькою
лігою Клівлендської угоди. В ній закріплювалась програма створення федеративної
держави чехів і словаків з повною національною автономією Словаччини (сейм,
окрема державна адміністрація, культурна свобода, окреме політичне і фінансове
управління, з словацькою державною мовою). Устрій майбутньої держави мав бути
демократичним [625, s. 231 – 232]. Політичне об’єднання чехів і словаків Т. Г.
Масарик обґрунтовував взаємною вигідністю, потребою кількісного посилення
слов’янської більшості щодо меншин [214, s. 43 – 45].
Найбільш докладно національна програма Т. Г. Масарика була викладена в його
праці – „Нова Європа. Слов’янська точка зору.” (1918 р.). В ній політик
докладніше розглянув питання економічного становища Словаччини, відзначивши
відмінність рівня її розвитку порівняно з Чехією. Зокрема, він підкреслив
можливість індустріалізації Словаччини. На його думку, край міг би допомагати
Чехії сировиною (залізна руда, мідь, золото і олово). [213, s. 156].
Наголошувалося на необхідності здійснення агарної реформи, оскільки більшістю
землі володіли німці і угорці.
В цей час словацьке питання постало і перед чеськими політиками
Австро-Угорщини. Чеські лідери вирішили включити його до державно-правової
декларації, з якою вони традиційно виступали при відкритті парламенту [457, c.
78, 81]. На це вплинули словаки М. Годжа, І. Дерер, К. Стодола, А. Штефанек, В.
Шробар та інші [464, c. 214]. 30 травня 1917 р. голова Чеського союзу
(парламентська фракція) Ф. Станек закликав в Імперській раді „добиватися
об’єднання всіх гілок чехословацької нації в демократичну чеську державу,
включаючи і словацьку гілку нації, яка живе в тісному зв’язку з історичною
чеською батьківщиною” [352, s. 288]. Загалом чеська громадськість в
Австро-Угорській імперії в дусі столітньої традиції вважала словацьке питання
тільки мовною проблемою. При цьому, чеські політики висловлювали повагу до
словацької своєрідності, визнавали словацьку літературну мову [352, s. 176].
Самі словацькі політики в 1
- Киев+380960830922