РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1 Постановка досліду і об’єкт досліджень
Дослідження виконане на 86 статевозрілих безпородних білих щурах-самцях з масою
тіла 160-170 г, які утримувались на стандартному раціоні віварію. Всі
маніпуляції з експериментальними тваринами проводили із дотриманням правил,
передбачених Європейською комісією по нагляду за проведенням лабораторних та
інших дослідів з участю експериментальних тварин різних видів, а також згідно
„Науково-практичних рекомендацій із утримання лабораторних тварин та роботи з
ними” (Кожем’якін Ю.М., 2002). Комісією з питань біоетики Тернопільського
державного медичного університету імені І.Я. Горбачевського (протокол № 13 від
18.04.2007 р.) порушень морально-етичних норм при проведенні науково-дослідної
роботи не виявлено. Експеримент проведено у центральній науково-дослідній
лабораторії Тернопільського державного медичного університету імені І.Я.
Горбачевського, що акредитована на право проведення вимірювань, які знаходяться
в сфері державного метрологічного нагляду. Атестат акредитації № 001488 від
3.10.2003 р.
Піддослідні тварини були розділені на такі групи: інтактна - 10 голів;
контрольна - 12 голів - тварини, яким проводилась лапаротомія без ураження
підшлункової залози; контрольна - 12 голів - тварини, яким проводилось
внутрішньошлункове введення фізрозчину; експериментальна група тварин із
змодельованим гострим панкреатитом – 25 голів; експериментальна група тварин із
змодельованим токсичним ураженням печінки - 27 голів.
Експериментальне ураження підшлункової залози у білих щурів моделювали шляхом
локального заморожування обох її поверхонь хлоретилом згідно методики С.О.
Шалімова (1989). Контрольним тваринам проводили ідентичну лапаротомію без
заморожування підшлункової залози. Через 2, 7 та 14 діб з моменту кріогенного
ураження підшлункової залози тварин виводили з експерименту кровопусканням в
умовах тіопентал-натрієвого знечулення.
Моделлю токсичного ураження тварин служила інтоксикація тетрахлорметаном
(СС14). Тетрахлорметан вводили через день внутрішньошлунково у вигляді 50 %
олійного розчину в дозі 2 г/кг маси тіла тварини (Короленко і співавт., 1975).
Евтаназію проводили з використанням тіопенталу натрію на другу, сьому та
чотирнадцяту доби від початку введення тетрахлорметану.
Експерименти і вилучення нирок для досліджень проводили в один і той же час
доби між 10.00 та 12.00 годинами у спеціальному приміщенні при температурі
оточуючого повітря 18–20оС.
2.2. Методи дослідження та їх обгрунтування
Для гістологічних досліджень матеріал забирали у попередньо зважених тварин
всіх груп. Після видалення нирки, її зважували, вимірювали розміри і вирізали
із середньої частини органу шматочки для мікроскопічного дослідження. Матеріал
фіксували в 10 % розчині нейтрального формаліну з триразовою зміною фіксатора,
зневоднювали в спиртах зростаючої концентрації і заливали у парафінові блоки.
Зрізи товщиною 5–6 мкм, забарвлені гематоксиліном і еозином, досліджували і
документували за допомогою мікроскопа ЛОМО Биолам И. Ці методи дають можливість
вивчати структуру тканин у нормі, а також характер і глибину морфологічних
змін, послідовність розвитку деструктивних та відновних процесів при
змодельованих патологічних станах.
Забір матеріалу для електронномікроскопічного дослідження нирки проводили
згідно загальноприйнятої методики. Для дослідження вибирали шматочки із
середньої частини кіркової речовини. Матеріал фіксували у 2,5 % розчині
глютаральдегіду з активною реакцією середовища рН 7,3-7,4, приготовленому на
фосфатному буфері Міллоніга (Уіклі Б., 1975). Фіксований матеріал через 50–60
хвилин переносили у буферний розчин і промивали протягом 20–30 хвилин.
Постфіксацію здійснювали 1 % розчином чотириокису осмію на буфері Міллоніга
протягом 60 хвилин, після чого проводили дегідратацію в спиртах і ацетоні та
заливали в суміш епоксидних смол. Ультратонкі зрізи, виготовлені на
ультрамікротомі УМПТ-7 забарвлювали 1 % водним розчином уранілацетату,
контрастували цитратом свинцю згідно методу Рейнольдса та вивчали в
електронному мікроскопі ЕМ-125К.
Вагоме місце серед морфологічних досліджень посідають морфометричні методи, які
дають можливість більш об’єктивно оцінювати морфофункціональний стан
гістологічних структур в нормі, а також прослідкувати закономірності перебігу
компенсаторних, пристосувальних та патологічних процесів в них (Автандилов
Г.Г., 2002). Для об’єктивної характеристики адаптаційних та деструктивних змін
стану ниркових тілець та звивистих канальців проводили їх морфометрію.
Морфометричні та кількісні дослідження проводили, використовуючи систему
візуального аналізу гістологічних препаратів. Зображення на монітор комп’ютера
виводили з мікроскопу ЛОМО Биолам И за допомогою відео-камери Vision CCD Camera
і програми InterVideoWinDVR. Морфометричні дослідження проведені за допомогою
програм Відео Тест 5,0 KAAPA Image Base та Microsoft Exel на персональному
комп’ютері.
Дослідження проводили у визначені терміни досліду в препаратах забарвлених
гематоксиліном та еозином. В межах кіркової речовини нирки оцінювали площі
ниркових тілець, судинних клубочків та капсул ниркових тілець нефронів, площі
ниркових канальців, їх клітин та ядер.
Стан функціональної активності нирок оцінювали, досліджуючи динаміку зміни
концентрації креатиніну та сечовини в крові дослідних тварин. Вміст креатиніну
в сироватці крові визначали за реакцією Яффе (метод Поппера), сечовини – за
кольоровою реакцією з діацетилмонооксимом [103].
Як було показано в розділі 1, у літературі є досить суперечливі дані про впл