РОЗДІЛ 2
ГЛИБИННО-ПСИХОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ
ВИНИКНЕННЯ ЕМОЦІЙНИХ СТАНІВ ПІДЛІТКІВ
У попередньому розділі зазначалось, що підлітковий вік характеризується як кризовий період розвитку особи, що пояснюється значними фізіологічними й психічними перетвореннями. Тривалий період у психології домінував діяльнісний підхід, у контексті якого досліджувалися переважно свідомі вияви психіки, сфера несвідомого залишалася поза увагою. Вивчаючи підлітковий вік, ми ставимо за мету цілісно вивчити психіку в єдності її свідомої та несвідомої сфер. Остання суттєво впливає на функціонування емоційної сфери особистості. Впливу глибинно-психологічних чинників на виникнення негативних емоційних станів підлітків, гостро ставить проблему їх дослідження задля оптимізації емоційного благополуччя підлітків. Це завдання ми намагаємося зреалізувати в другому розділі дисертаційної роботи, що стає можливим завдяки врахуванню системної організації цілісної психіки у форматі психодинамічної теорії.
2.1. Едіпів комплекс і його вплив на емоційне благополуччя підлітків
Одним із завдань практичної психології є цілісний підхід до вивчення дитячої психіки з її свідомою й несвідомою сферами, чому сприяє розвиток теорії на засадах психодинамічного підходу. Несвідома сфера формується з перших років життя людини й значно впливає на її розвиток, поведінку, вибір подальшого життєвого шляху тощо. Виникнення несвідомої сфери пов'язують із впливом едіпового комплексу, переживання якого, на думку З. Фрейда, властиве кожній людині. Наше завдання полягає у тому, щоб вивчити цей феномен в контексті формування особистості підлітка та простежити його вплив на виникнення дисфункцій емоційної сфери підлітків. Актуальним є розробка науково-дослідних методів, спроможних забезпечити психокорекцію емоційних дисфункцій дітей підліткового віку.
Уперше поняття едіпового комплексу з'явилося в дослідженнях засновника психоаналізу З. Фрейда ?405?. Назва терміна пов'язана з грецьким міфом про царя Едіпа, який випадково вбив свого батька й одружився з власною матір'ю. Ідея едіпового комплексу набула подальшого розвитку завдяки самоаналізу, здійсненому вченим після смерті рідного батька, що забезпечило визнання наявності неусвідомлюваної любові до матері та амбівалентних почуттів до батька.
Словник із психоаналізу тлумачить едіпів комплекс як "сукупність переважно несвідомих ідей і відчуттів, які концентруються навколо бажання володіти одним із батьків протилежної статі й усунути другого з них. Розв'язання едіпового комплексу досягається, звичайно, шляхом ідентифікації з одним із батьків своєї статі й (частковою) тимчасовою відмовою від іншого з них, який знову відкривається в його (її) дорослому сексуальному об'єкті" [316, с. 237]. Едіпів комплекс властивий представникам обох статей і є "характерним поєднанням інстинктивних потягів, цілей, об'єктних відношень, страхів й ідентифікацій, які універсально проявляються на піку фалічної фази (від 2/5 до 6 років), і зберігає своє значення протягом усього життя" [299, с. 255]. У період едіпового комплексу в психіці дитини відбувається формування або консолідація вищої структури "Над-Я". Ідентифікація дитини з едіповими об'єктами ідеалізації трансформується в "Я-ідеал", а страх перед покаранням - у відчуття провини. У зв'язку з дорослішанням суб'єкта едіпів комплекс не усвідомлюється, але проявляється в його емоційних станах, поведінці, установках, при виборі об'єкта тощо. Цей комплекс характеризується виникненням значної кількості конфліктів у психіці дитини, зокрема бажання сексуального єднання (сформоване від "Ід"), що вступає в конфлікт із обмеженнями, які накладаються "Я" і "Над-Я", зумовлюючи виникнення страху кастрації та відчуття провини [299, с. 257]. Таким чином, едіпів комплекс набуває особливого значення в психічному розвитку дитини.
З. Фрейд розрізняє позитивний і негативний едіпів комплекс. Сексуальний потяг до одного з батьків протилежної статі й ненависть до іншого зумовлюють виникнення позитивної форми едіпового комплексу. Любов батька тієї ж статі і ненависть до батька протилежної статі характерні для негативної форми цього комплексу. У процесі психосексуального розвитку дитини проявляються обидві форми, утворюючи повний едіпів комплекс. Якщо в сім'ї декілька старших братів й сестер, можна спостерігати "дублікати едіпового комплексу", тобто дублювання відчуттів у ставленні до старшого брата й сестри. Молодші брати й сестри частіше є конкурентами, але можуть сприйматися як власні діти, особливо при значній різниці у віці.
Ідеальним завершенням едіпової фази розвитку є руйнування цього комплексу. У хлопчика це відбувається внаслідок загрози кастрації, а у дівчаток через небезпеку втратити батьківську любов. Однак, якщо едіпів комплекс не руйнується, а лише витісняється у несвідоме, тоді він "продовжує існувати в пригніченій формі й може спричинити патогенну дію на дорослу людину" [212, с. 466]. Згідно з ученням З. Фрейда, разом з едіповим комплексом зникає інфантильна сексуальність. Цей комплекс негативно впливає на розвиток дитини, тому важливе значення надається виявленню шляхів позбавлення ваід нього. "Хто не не може нормально пройти едіпову фазу психосексуального розвитку, ? пише В. М. Лейбін, ? той хворіє неврозом" [там само, с. 467]. Таким чином, вдале проходження дитиною едіпового періоду розвитку значною мірою впливає на формування емоційного благополуччя дитини, зокрема підлітка.
Особливу увагу вивченню едіпового комплексу приділяли психоаналітики. Вони надавали йому значення основного фактору, що впливає на становлення психіки особистості. Значний внесок у вивчення едіпового комплексу здійснили З. Фрейд, А. Фрейд, К. Юнг, М. Кляйн, К. Хорні, А. Адлер та ін. Ми зупинимося на тлумаченні едіпового комплексу тими дослідниками, теорії яких стосуються дітей підліткового віку.
К. Юнг [455] трактує едіпів комплекс як реальне психічне утворення. На ранній стадії розвитку хлопчик чи дівчинка однаково сприймають матір як джерело насолоди, захисту