РОЗДІЛ 2
ЗАГАЛЬНА МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ РОБОТИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Дослідження проводились протягом 1999-2006 років у лабораторіях: арахноентомології, біохімії, токсикологічного моніторингу, вивчення бактеріальних хвороб птиці, Центрі з вивчення хвороб дрібних свійських тварин і на експериментальній базі ННЦ "ІЕКВМ" за загальною схемою, представленою на рис. 2.1.
Діагностику акарозів здійснювали комплексно: за даними щодо поширення, клінічними ознаками хвороб та за результатами лабораторних досліджень. Вивчення поширення акарозів проводили на основі аналізу документів дільничних ветеринарних лікарень № 1-8 м. Харкова за 5 років, а також за результатами власних досліджень хворих собак та котів із характерними ураженнями шкіри. При цьому враховували сезонність спалахів, вікову, породну та статеву сприйнятливість тварин до акарозів.
Клінічне обстеження хворих тварин здійснювали за загальноприйнятими методами. При обстеженні обов'язково враховували локалізацію і площу ураження, характер змін шкіряного покриву, наявність свербіння уражених ділянок шкіри, а також дані щодо часу виникнення і характеру перебігу хвороби.
Для лабораторних досліджень відбирали глибокі зскрібки скальпелем до появи сукровиці на межі ураженої та здорової шкіри не менш ніж з 2-3 місць, а при підозрі на отодектоз для дослідження брали кірочки з внутрішньої поверхні вушних раковин.
Остаточний діагноз на акарози (саркоптоз, отодектоз, нотоедроз, демодекоз) встановлювали у разі виявлення кліщів при мікроскопічному дослідженні зскрібків з уражених ділянок шкіри за допомогою мікроскопа МБС (об'єктив х8, окуляр х15).
Рис. 2.1. Загальна схема досліджень.
Бактеріологічні дослідження щодо вивчення складу умовно-патогенної мікрофлори, яка ускладнює перебіг акарозів собак при змішаних мікробно-акарозних дерматитах, проводили на базі лабораторії вивчення бактеріальних хвороб птиці ННЦ "ІЕКВМ". Зскрібки з внутрішньої поверхні вух і шкіри хворих собак робили за допомогою стерильних стандартних бактеріологічних квачів, які поміщали у бактеріологічні пробірки з 5 см3 м'ясопептонного бульйону з додаванням 1 % глюкози та 10 % сироватки великої рогатої худоби. Квачі залишали на 15 хвилин при кімнатній температурі для здійснення повної дифузії мікрофлори в рідке живильне середовище. Потім квачі видаляли з пробірок, середовище перемішували шляхом повільного коливання пробірок та робили висіви в об`ємі 0,05 см3 на м'ясопептонний агар з додаванням 1 % глюкози та 10 % сироватки великої рогатої худоби, середовище Ендо і жовтково-сольовий агар Чистовича. Режим інкубування посівів 48 годин за температурою 37?С.
У вказаних об'ємах також робили висіви у рідке і на щільне середовища Сабуро. Режим інкубування посівів на середовищах Сабуро 120 годин за температурою 180?С. Через 24 години інкубування здійснювали попередній візуальний облік росту мікрофлори на рідких та щільних живильних середовищах, через 48 годин інкубування - остаточно враховували характер помутніння рідких живильних середовищ, а також кількість, колір та форму колоній мікроорганізмів на щільних живильних середовищах. З колоній робили мазки, які зафарбовували за Грамом, після мікроскопії мазків та визначення морфологічних особливостей мікрофлори проводили остаточне типування до виду шляхом вивчення біохімічних властивостей мікроорганізмів. Для ідентифікації виділених культур мікроорганізмів використовували тести, рекомендовані у "Визначнику бактерій Берджі" [109]. Одночасно проводили визначення антибіотикограм виділених культур мікроорганізмів з використанням комерційних дисків методом дифузії до м'ясопептонового агару.
Щодо дріжджоподібних грибів, які виділяли на рідкому та щільному середовищі Сабуро, то остаточний візуальний контроль росту здійснювали через 120 годин інкубування, після чого робили мазки, які фарбували за Грамом). У разі виявлення грибкової мікрофлори проводили типування до виду шляхом вивчення цукролітичних властивостей виділених культур.
Морфологічні та біохімічні показники крові у собак, хворих на акарози, визначали за наступними методиками:
Рівень загального гемоглобіну в крові визначали гемоглобінціанідним методом [70]. Визначення кількості еритроцитів проводили на КФК-2 за допомогою калібрувальних графіків [44,57]. Кількість лейкоцитів підраховували у камері Горяєва [70], лейкоформулу визначали у мазках крові [70].
Визначення вмісту білка, альбуміну, білірубіну, сечовини, креатиніну, активності аланінамінотрансферази (К.Ф. 2.6.1.2.) і аспартатамінотрансферази (К.Ф. 2.6.1.1.) у сироватці крові проводили за допомогою відповідних наборів НВП "Філісіт-Діагностика" (Україна). Вміст кальцію визначали за кольоровою реакцією з мурексидом у присутності гліцерину [77]; неорганічного фосфору - за утворенням пофарбованого комплексу малахітового зеленого з фосфорномолібденовою кислотою [77].
При дослідженнях щодо вдосконалення методу діагностики акарозів із метою встановлення видової належності акариформних кліщів (Sarcoptes, Otodectes, Notoedres, Demodex) проводили порівняльне вивчення вдосконаленого нами та двох існуючих методів виявлення кліщів:
1. Метод компресорного дослідження [116] - матеріал переносили до чашки Петрі і додавали подвійну за об'ємом кількість 10 % водного розчину їдкого натру. Змішували та залишали на 25-40 хвилин для розм'якшення та розчинення кірочок. При цьому отриману суміш підігрівали до 60-70?С, після чого матеріал маленькими порціями поміщали між предметними стеклами та розглядали під малим збільшенням мікроскопу.
2. Метод просвітлення зскрібків рослинною олією (В.О. Євстаф'єва, В.Ф. Галат) [126] - матеріал переносили до чашки Петрі і додавали рівну за об'ємом кількість рослинної олії. Кірки ретельно подрібнювали препарувальною голкою. Через 10-15 хвилин матеріал перегляд