РОЗДІЛ 2
ГЕНДЕРНІ ПРОЯВИ ЕМОЦІЙНО-ЦІННІСНОГО САМОСТАВЛЕННЯ ЮНАКІВ
У розділі подається теоретичне обґрунтування використаних методик, представлено
схему та опис етапів емпіричного дослідження гендерних особливостей
самоставлення в юнацькому віці, висвітлюються та аналізуються результати
емпіричного дослідження.
2.1. Методичне обґрунтування та організація емпіричного дослідження
Комплексне емпіричне дослідження здійснювалось протягом декількох років,
починаючи з 2003 по 2008 рр. Констатуючий етап емпіричного дослідження було
проведено з метою вивчення змісту та структури самоставлення юнаків, а також
виявлення гендерних відмінностей у самоставленні. Для вивчення особливостей
самоставлення було організовано психодіагностичне дослідження, яке проводилось
зі 130 особами юнацького віку, з них було залучено 50% хлопців і 50% дівчат.
Дослідження проводилось серед студентів першого курсу Рівненського інституту
Відкритого міжнародного університету розвитку людини „Україна”.
Багатогранність проблеми гендерних особливостей формування самоставлення юнаків
дає підстави стверджувати, що даний напрямок є важливою лінією аналізу засобів
соціально-психологічної оптимізації самоставлення. В рамках цієї проблеми існує
багато невирішених питань. Це зумовлено як невеликою кількістю досліджень у цій
сфері, так і особливістю їх організації на початковому етапі розробки проблеми.
Відсутність концептуальної моделі явища призводить до розрізненості
експериментальних досліджень, вибором для аналізу окремих, ізольованих аспектів
даного явища. Існуючі методики не забезпечують комплексного підходу у вивченні
гендерних особливостей самоставлення, а отже і можливості порівнювати
представленість різних елементів даного феномену в загальній структурі
«Я-концепції» юнака. Не вивчені в достатній мірі структурні, змістові й
динамічні характеристики самоставлення та його зв'язок із гендерним фактором.
Ми спробували дати більш цілісну картину впливу гендерних характеристик на
самоставлення особистості в юнацькому віці.
Програма емпіричного дослідження самоставлення юнаків вміщувала такі етапи:
1. Розробка процедури емпіричного дослідження.
2. Визначення методів та методик дослідження.
3. Проведення дослідження за допомогою обраних методик.
4. Математико-статистична обробка результатів.
5. Логічно-смислова інтерпретація отриманих результатів.
6. Розробка, перевірка та впровадження соціально-психологічного тренінгу,
спрямованого на вироблення адекватного самоставлення в юнацькому віці.
На етапі розробки процедури емпіричного дослідження виконувались такі завдання:
- планування процедури емпіричного дослідження;
- уточнення завдань емпіричної частини дослідження;
- планування орієнтовних показників, які потрібно дослідити.
Другий етап дослідження пов'язаний з постановкою таких завдань:
- розгляд існуючих методик, валідних для дослідження гендерних особливостей
формування самоставлення юнаків;
- підбір необхідного психодіагностичного інструментарію;
- апробація психодіагностичного інструментарію;
На третьому етапі вирішувались наступні завдання:
- узагальнення інформації щодо особливостей самоставлення юнаків;
- визначення емоційного, когнітивного й поведінкового компонентів
самоставлення;
- з’ясування ступеня адекватності самоставлення;
- виявлення модальних характеристик самоставлення;
- знаходження взаємозв’язку між особливостями самоставлення юнака та його
гендерними характеристиками;
- виявлення гендерних відмінностей у самоставленні молоді юнацького віку.
Четвертий етап пов'язаний із постановкою наступних завдань:
- математико-статистична обробка отриманих результатів;
- кількісна систематизація отриманих даних.
На п’ятому етапі дослідження відбувалось:
узагальнення отриманих даних та їх інтерпретація;
опис та обґрунтування результатів емпіричного дослідження.
На шостому етапі були виконані такі завдання:
створення соціально-психологічного тренінгу, спрямованого на оптимізацію
самоставлення юнаків;
перевірка ефективності розробленого соціально-психологічного тренінгу.
У відповідності з завданнями нашого емпіричного дослідження зупинимось більш
детально на другому та третьому його етапах.
На другому етапі емпіричного дослідження, який полягав у підготовці набору
діагностичних методик, враховувалась необхідність дослідження структурних
елементів самоставлення, його специфіки в юнацькому віці, гендерних
особливостей самоставлення юнаків. У процесі дослідження були використані такі
методики: тест-опитувальник самоставлення В.В. Століна, тест двадцяти тверджень
самоставлення М. Куна і Т. Мак-Партланда, тест соціально-психологічної
адаптації К. Роджерса і Р. Даймонд, особистісний диференціал Ч. Осґуда, анкета
дослідження гендерних стереотипів Г. Гейманса, методика визначення рівня
розвитку рефлективності А.В. Карпова, методика діагностики психологічної статі
С. Бем (BSRI). У кожній із названих методик було виділено найбільш інформативні
показники, що мають специфічну інтерпретаційну спрямованість.
На третьому етапі, відповідно до запропонованої нами моделі, були виявлені
структурні, змістові й динамічні характеристики самоставлення, проаналізована
його специфіка в юнацькому віці та виявлені гендерні особливості самоставлення.
Описуючи цей етап, виділимо в ньому декілька підетапів:
1. Дослідження змістових особливостей самоставлення юнаків.
Завдання, що реалізовувались на цьому підетапі:
а) Визначення вираженості окремих компонентів самоставлення.
Для цього був використаний тест-опитувальник самоставлення В.В. Століна, за
допомогою якого можна дослідити складові ставлення особистості до себе,
простежити їх взаємозв’язки та вплив на інтегральне самоставлення.
б) З’ясування ступеня адекватності само
- Киев+380960830922