Агроекологічні аспекти біологізації землеробства на ясно-сірих супіщаних лісових ґрунтах

ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ АГРОЕКОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ БІОЛОГІЗАЦІЇ ЗЕМЛЕРОБСТВА /ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ/1.АГРОЕКОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ СІВО-ЗМІН ДЛЯ ЗОНИ ПОЛІССЯ В СУЧАСНИХ УМОВАХ1.1.Екологофітобіологічні особливості основних сільсько-господарських культур і бур'янів1.1.Агроекологічні основи чергування культур в сівозмінах1.АЛЬТЕРНАТИВНІ СИСТЕМИ УДОБРЕННЯ - В КОНТЕКСТІ БІОЛОГІЧНОГО ЗЕМЛЕРОБСТВА1.2.Сучасні тенденції розвитку біологічного землеробства1.2.Альтернативні системи удобрення1.АГРОЕКОЛОГІЧНА ОЦІНКА КОРОТКОРОТАЦІЙНИХ СІВОЗМІН1.3.Організаційно-економічні та агроекологічні причини підвищення динамічності сівозмін1.3.Агроекологічні основи побудови короткоротаційних вузькоспеціалізованих сівозмін
РОЗДІЛ ПРОГРАМА, МЕТОДИКА ТА УМОВИ ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ2.1.ПРОГРАМА ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ2.ХАРАКТЕРИСТИКА ГРУНТУ ДОСЛІДНОЇ ДІЛЯНКИ2.СХЕМА І ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ РОБІТ У ДОСЛІДІ2.4.АГРОМЕТЕОРОЛОГІЧНІ УМОВИ ДОСЛІДЖЕНЬ
РОЗДІЛ ФІЗИЧНИЙ ПОЖИВНИЙ ТА БІОЛОГІЧНИЙ СТАН ГРУНТУ В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД СИСТЕМ УДОБРЕННЯ3.АГРОФІЗИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ГРУНТУ3.1.Щільність ґрунту3.1.Динаміка запасів продуктивної вологи в ґрунті3.1.Ресурси вологи та дійсно можлива врожайність за ресурсами вологи3.1.Кліматично забезпечена урожайність за тепловими ресурсами3.1.Потенційна врожайність за ФАР3.ДИНАМІКА ЗМІНИ ОСНОВНИХ ЕЛЕМЕНТІВ РОДЮЧОСТІ ГРУНТУ3.2.Баланс поживних речовин у ґрунті під сівозмінами3.2.Відтворення гумусу за альтернативних систем удобрення3.2.Кореляційна залежність балансу гумусу від господарського напрямку сівозміни3.2.Біологічна активність та "дихання" ґрунту
РОЗДІЛ ФОРМУВАННЯ ВРОЖАЮ ТА ПРОДУКТИВНІСТЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР4.ФАКТОРИ ФОРМУВАННЯ ВРОЖАЮ СІЛЬСЬКО-ГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР4.1.Густота рослин4.1.Забур'яненість посівів4.УРОЖАЙНІСТЬ ТА ПРОДУКТИВНІСТЬ СІЛЬСЬКО-ГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР4.2.Урожайність сільськогосподарських культур4.2.Структура врожаю та якість продукції4.2.Продуктивність сільськогосподарських культур
РОЗДІЛ БІОЕНЕРГЕТИЧНА ТА ЕКОНОМІЧНА ОЦІНКА ЗАСТОСУВАННЯ МІНЕРАЛЬНИХ ТА ОРГАНІЧНИХ ДОБРИВВИСНОВКИРЕКОМЕНДАЦІЇ ВИРОБНИЦТВУДОДАТКИВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
ВСТУП
Збільшення виробництва сільськогосподарської продукції за часів Радянського Союзу в значній мірі досягалося за рахунок інтенсифікації агро технологій та розширення площ посівів. За даними обліку на р. внаслідок порушення нормативної бази використання землі під ріллею в Україні перебувало , % загальної площі, або , % площі сільськогосподарських угідь [, ]. На теперішній час ці площі значно зменшилися. Але це пов'язано в першу чергу із зниженням рівня ресурсо- енергозабезпечення сільського господарства в цілому, а не за рахунок врахування екологічних чинників.
Відомо, що надмірна інтенсифікація без наукового обґрунтування ведення сільськогосподарського виробництва зумовила низку проблем, пов'язаних з деградацією ґрунтового покриву, забрудненням навколишнього середовища, зниженням якості продукції, що призводить до негативних соціологічних наслідків. Разом з тим безсистемне зниження рівня інтенсифікації веде до падіння ефективності використання сільськогосподарських угідь, а особливо ріллі.
Загальнодержавна комплексна програма розвитку українського села спрямована на вирішення питань з охорони земель, підвищення родючості ґрунтів та екологічної стабільності сільських територій шляхом здійснення комплексу заходів, які включають:
- оптимізацію структури посівних площ і сівозмін з метою підвищення продуктивності сільськогосподарських угідь, попередження ерозійних процесів та відтворення родючості ґрунтового покриву;
- покращення балансу гумусу та основних поживних речовин за рахунок мінеральних та органічних добрив, у тому числі торфокомпостів і органічних решток рослин;
- розширення застосування ґрунтозахисних технологій обробітку грунту;
- здійснення заходів щодо попередження забруднення ґрунтів важкими металами, промисловими викидами, пестицидами та іншими агрохімікатами;
- здійснення державного контролю за проведенням заходів щодо охорони та відтворення родючості ґрунтів [].
Серед важливих завдань сучасної аграрної науки на перший план виходить необхідність науково обґрунтованого ведення землеробства, підвищення рентабельності і стійкості агрофітоценозів для забезпечення сталих урожаїв та продукції високої якості. Розв'язати його можна на основі вдосконалення та освоєння сучасних зональних адаптивних систем землеробства, важливим елементом яких є сівозміни, створення принципово нових біотехнологій вирощування рослин з урахуванням особливостей їх взаємодії та післядії основних складових. Цей напрям набирає особливої ваги у зв'язку з тенденцією до скорочення в найближчі роки площі орних земель та підвищення продуктивності існуючих агроценозів.
Актуальність