змістом; значенням і забезпеченням.
Слід зазначити, що при регулюванні відносин з поставки досі використовуються
різні підзаконні акти в тому числі й колишнього СРСР, що не сприяє становленню
відповідного договірного регулювання.
В науці відносини за договором поставки є значні напрацювання. Йому присвячено
більше дисертаційних досліджень цивілістичного та господарського
спрямування. Але на новому ґрунті ринкової економіки, сучасній ідеології
підприємництва і господарювання, ролі цивільного, зокрема, договірного права
відсутні сучасні монографічні дослідження цього інституту [ Серед переліку тем
за цими спеціальностям нема жодного досліджень інституту поставки. Див. Перелік
тем дисертаційних досліджень з проблем держави і права ( р). Розглянуті та
схвалені відділеннями Академії правових наук України /Упорядники: Лукянов Д.В.,
Пучковська І.Й. – Х.: Право. . - с. та Перелік тем дисертаційних
досліджень з проблем держави і права ( р). Розглянуті та схвалені
відділеннями Академії правових наук України /Упорядники: Лукянов Д.В.,
Пучковська І.Й. – Х.: Право. . - с.]. Численні дослідження попередників,
на сучасному етапі розвітку економики, втратили своє значення з вище вказаних
причин. Незначні публікації з цього приводу не дають повного уявлення про
значення та перспективи цього договірного інституту і його специфіку в умовах
ринкової економіки. Серед зарубіжних досліджень присвячених інституту поставки
останнього часу, слід звернути увагу на фундаментальну роботу Л.І. Шевченко
[] [ Л.И.Шевченко Регулирование отношений поставки: теория и практика. -
СПБ. Изд-во “Юридический центр Пресс” , - с.]. Недостатність сучасних
наукових розробок в умовах формалізованого дуалізму приватного права звузило
коло гідних уваги практичних рекомендацій щодо адекватного регулювання відносин
з поставки на національному та міжнародному рівні. Вказане веде до ігнорування
національного законодавства, різнобою теорії і практики його застосування при
регулюванні відносин з поставки та вирішені спорів, використання сурогатних
договорів.
Цими та іншими факторами зумовлена актуальність цього дослідження присвяченого
інституту поставки.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано
відповідно до напрямку дослідження НДІ приватного права та підприємництва
Академії правових наук України «Методологічні засади приватного права (номер
державної реєстрації ), а також плану роботи відділення цивільного права
«Проблеми здійснення і захисту суб’єктивних цивільних прав» (номер державної
реєстрації U).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є встановлення правової природи,
сутності, та особливості конструкції договору поставки в умовах ринкової
економіки України, встановлення прогалин і суперечностей чинного законодавства
інституту поставки, з метою їх подальшого усунення, формування пропозицій з
удосконалення механізму регулювання та практичних рекомендацій щодо укладення,
зміни, припинення договору поставки, врегулювання розбіжностей між сторонами.
Відповідно до обраної мети визначались теоретичні і практичні завдання
дослідження:
визначення правової природи та сутності договору поставки в умовах ринкової
економіки України;
дослідження напрямків змін концептуальних засад договору поставки в умовах
перебудови економіки України з планової на ринкову;
встановлення ролі та місця договору поставки в системі цивільно-правових
договорів;
розробки авторського доктринального поняття договору поставки та його
конструкції;
моделювання правового становища сторін за договором поставки;
дослідження впливу цивільно-правової відповідальності та інших санкцій на
стабілізацію інституту договору поставки;
формування пропозиції по удосконаленню законодавства стосовно договору поставки
та практики його використання;
Об’єктом дисертаційного дослідження є відносини, що складаються внаслідок
укладання договору поставки.
Предметом дисертаційного дослідження є чинне законодавство України та
міжнародні нормативні та акти інших країн, наукові концепції, господарська
практика, судова і примирна практика розгляду спорів з виконання зобов’язань за
договорами поставки.
Методологію дослідження відповідно до її мети, склали загальнонаукові та
спеціальні методи пізнання правових явищ на підставі діалектики та
системно-функціонального підходу. Використовувались такі науково позитивні
методи як спостереження, теоретичне і практичне моделювання, формально-логічне
узагальнення правових явищ, діалектичний метод пізнання економічних,
суспільних, у тому числі, правових явищ. Відносини з поставки та їх наслідки
розглядаються у тісному зв’язку із іншими соціальними процесами в їх історичній
динаміці. У роботі також використані такі методи дослідження як
формально-логічний (під
розділ 1.1., 2.1.), системно-структурний (під
розділи
2.2.), порівняльно-правовий (під
розділ 2.1.) та історичний (під
розділ 1.2.).
Основою дослідження є договір поставки, як юридичний факт виникнення цивільних
прав та обов’язків і механізм його забезпечення. Зроблені висновки та
пропозиції ґрунтуються на вимогах формальної логіки з урахуванням визначеності,
несуперечності, послідовності і обґрунтованості в рамках понятійного апарату
правової науки. Зміст прав і обов’язків за договором поставки розглядаються як
складний структурований комплекс взаємопов’язаних правовомочностей та
обов’язків (суб’єктивних прав та юридичних обов’язків, дозволень, заборон,
рекомендацій, санкцій, діяльності самих суб’єктів та уповноважених державних
органів) де кожен з них відіграє свою роль.
Порівняльно-правовий метод використано при аналізі особливостей правового
регулювання відносин поставки в різних країнах та різних правових системах, на
підставі якого виявлені переваги та недоліки існуючих теоретичних конструкцій.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що на рівні
дисертаційного дослідження на тлі нового цивільного законодавства виявлені
напрямки модифікації інституту договору поставки, змодельовано авторське
поняття договору поставки та елементів його механізму.
У дисертації сформульовані нові науково-теоретичні та практичні висновки та
рекомендації, які можуть становити основу її захисту, зокрема:
1. вперше:
1. започатковано нову парадигму договору поставки, що змодельована на
кодифікованих актах цивільного законодавства, та відповідних підзаконних актах,
що відображає потребу в забезпеченні стратегічних інтересів держави, зокрема
щодо виконання нею своїх зобов’язань перед населенням. Договір поставки в
сучасних умовах – ускладнена конструкція договору оптової купівлі-продажу;
1.2. встановлено що в умовах планової економіки, відносини з поставки в
переважно регулювалися підзаконними нормативними актами, що забезпечувало
оперативне управління виробничими потужностями та спрямування матеріальних
ресурсів на найбільш важливі сфери народного господарства чи окремі регіони і
підприємства. З відмовою від планового регулювання економіки, на відносини з
поставки поширилися загальні положення про зобов’язання та договори;
1.3. обґрунтовано що електронний документ як письмова форма договору поставки
має ряд ознак: ) створений особою, яка має право на прийняття рішень з
розпорядження матеріальними цінностями; ) виходить від особи, яка має
ідентифікаційні для цифрових технологій ознаки; ) передбачає спеціальні засоби
захисту від проникнення в документ сторонніх осіб; ) має змістовну правову
сторону і встановлює взаємні права і обов’язки сторін; ) кореспондується
електронними засобами забезпечення контролю виконання зобов’язання і проведення
розрахунків; ) обертається у відносно замкнутій і захищеній від стороннього
проникнення інформаційній системі; ) може бути легко перетворений у паперовий
документ; ) має доказову силу при виникненні розбіжностей між сторонами і
спорів;
1.4. запропоновано виділити підготовчу стадію в укладенні договорів поставки,
що охоплює собою дії із визначення загального правового становища його сторін,
видів забезпечення виконання зобов’язань, способу укладення договору та надає
змогу посилити гарантії прав сторін за рахунок перевірки безпечності укладення
таких договорів та розробки виважених рекомендацій учасникам переговорів;
2. набуло подальшого розвитку:
1. положення що в ринкових умовах ціна не може відноситись до істотних умов в
їх буквальному тлумаченні. Цю умову слід віднести до звичайних, оскільки вона
підпадає під прийняті в доктрині цивільного права ознаки звичайних умов;
2.2. те, що відносини з договору поставки є майновими та приватними за своєю
сутністю і повинні базуватися на засадах приватного права і цивільного перш за
все;
2.3. доктринальне поняття договору поставки як домовленості, за якою
постачальник зобов’язується передавати в узгоджені строки товари у власність
покупця, для використання у господарській, здебільше підприємницькій
діяльності, а покупець зобов’язується прийняти у встановленому порядку товари і
сплатити обумовлену ціну;
2.4. що визначально концепція господарського договору на доктринальному рівні
не протиставлялась цивільному договору, а розглядалась в єдній системі
договірних зв’язків. Штучне протипоставлення господарської та цивілістичної
концепції має суб’єктивний характер та не слугує єдності приватно-правового
регулювання відносин за договором купівлі-продажу;
3.Улосконалено:
1. що гносеологічно слід виділяти дві за функціональним призначенням поставки:
що базується на класичній договірній системі і вільному волевиявленню
співпрацюючих тривалий час у єдиній технологічно-комерційній системі юридично
незалежних суміжників й та, що базується на мобілізаційно-розподільчих функціях
держави засобами владно-розпорядчої діяльності. Перша базується на суто
цивілістичних засадах і переслідує виключно приватні інтереси сторін договору.
Друга – ускладнена інтересами держави, має два інтереси: публічний – розвиток
економічної системи, мобілізація ресурсів в необхідному місці й забезпечення
загальнодержавних та регіональних потреб, контроль за рухом матеріальних
цінностей в умовах їх дефіциту та приватний;
3.2. що новітній етап розвитку доктрини договору поставки пов’язаний з
кодифікацією цивільного законодавства на новій основі приватності і свободи, та
дуалізму приватного права, що виник у зв’язку з прийняттям нового
Господарського кодексу України;
3.3. що до об’єктивних детермінантів договору поставки відносяться економічні
чинники та ступінь розвитку економічних відносин у суспільстві, концентрація
капіталу, рівень кооперації між окремими підприємствами та характер правової
системи. До суб’єктивних – ступінь їх опрацювання в доктрині права, їх панівні
конструкції, політичні вольові рішення. Безумовно, що первинними є саме
об’єктивні чинники. Детермінанти об’єктивного характеру свідчать про
доцільність використання конструкції договору поставки, його стабілізуюче
економічні відносини значення;
3.4. що укладення договору поставки – поліаспектний юридичний процес, що
відображає правове становище учасників договору, межі прояву їх свободи тощо.
Таким чином, процес укладення договору поставки за своїм змістом неможливо
уніфікувати в межах двох, трьох чотирьох чи більше стадій. Він є своєрідним
тривалим процесом узгодження волевиявлення на встановлення договірного зв’язку
та визначення умов майбутнього договору. В умовах ринкової економіки особливо
стосовно товарів народного споживання він повинен бути гнучким і врахувати
можливість зміни споживчого попиту, тенденції моди тощо;
3.5. що договір поставки в умовах ринкової економіки не втрачає своєї
економічної і соціальної цінності, набуває нового значення так як створює
“вегетативно-планову систему господарювання”, що не потребує адміністративного
впливу;
3.6. що зміст договору поставки в умовах ринкової економіки підпорядкований дії
принципу свободи договору;
3.7. що при застосуванні конкуруючих чи спірних положень цивільного та
господарського законодавства повинна надаватися перевага положенням ЦК, як
самодостатньому кодифікованому акту законодавства.
Апробація результатів дисертації. Дисертація обговорювалась на засіданнях
кафедри цивільного та господарського права Київського міжнародного університету
(м. Київ), семінарі в Полтавському апеляційному суді. Основні теоретичні
положення та їх аргументація, практичні рекомендації по удосконаленню
правозастосовчої, судової і нормотворчої діяльності були виголошені на
міжнародних науково-практичних конференціях "Проблеми удосконалення цивільного
законодавства України", яка була присвячена пам’яті професора О.А. Пушкіна
(Харків, травня р.), “Проблеми здійснення охорони прав учасників
цивільних правовідносин” (Макіївка, - вересня р.), «Україна в
євроінтеграційних процесах» (Київ, - лютого р.), «Проблеми становлення
і розвитку конституційної держави в Україні” (Хмельницький, - березня
р.), міжвузівських науково-практичних конференціях «Поєднання публічно-правових
та приватноправових механізмів регулювання господарських відносин»
(Івано-Франківськ, - листопада р.) та «Інтеграція України і
Європейський простір» (Київ, лютого р.) круглих столах «Підприємництво
і море», що був присвячений -річчю Одеської національної юридичної академії,
(м. Одеса листопада р.), «Права людини: міжнародні та національні
аспекти» (Київ, грудня р.), «Юридичні особи публічного права як
учасники цивільних правовідносин» (м. Ірпінь, лютого р.)
науково-практичній конференції Юридичного інституту КиМУ «Сучасні тенденції
реформування держави і права в Україні» (Київ, лютого р.). Отримані
результати використовувались автором у практичній роботі при захисті прав
сторін договорів у господарських судах й навчальному процесі. Результати
дослідження автор застосовував при читанні лекційних курсів “Договірне право”,
«Підприємницьке право”, та проведенні практичних занять із студентами, при
підготовці методичних розробок з договірного права.
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертації викладені у
наукових статтях що опубліковані у фахових виданнях.
Структура та обсяг дисертації визначена метою та завданнями дослідження і
складається зі вступу, трьох
розділів, які поділено на чотирнадцять
під
розділів, висновків, додатка та списку використаних джерел. Загальний обсяг
дисертації сторінок, з них основного тексту, список
- Киев+380960830922