Ефективність засобів з ноотропною дією і регуляторних пептидів при стресі

РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Обгрунтування напряму досліджень і методичного підходу
Відомо, що завершення стресу адаптацією відбувається тільки в тому випадку, коли стресор для організму виявляється помірним і взаємодія стрес-реалізуючої системи і системи, відповідальної за адаптацію, веде до відновлення гомеостазу [301]. Створення таких умов перебігу стрес-реакції може бути досягнуте шляхом фармакологічного впливу, спрямованого на підсилення ендогенних стрес-лімітуючих факторів. Це зумовлює основний напрямок наших досліджень - вивчення ефективності і механізмів стреспротективної дії фармакологічних засобів, які забезпечують розвиток активних форм адаптації, а саме ноотропів і регуляторних пептидів.
Серед ноотропів привертає увагу новий препарат мексидол, який поєднує широкі психотропні і метаболічні властивості [79,146]. Хоча стреспротективна дія пірацетаму добре відома, його екстрацеребральні механізми досліджені недостатньо і обрані нами для подальшого вивчення. Це вивчення має дати відповідь, чи доцільно використовувати пірацетам як препарат порівняння при дослідженні стреспротективної дії фармакологічних засобів, зокрема їхнього впливу на лімфоїдні органи, кістковий мозок і лейкоцити крові.
Логіка вибору регуляторних пептидів полягає в тому, що вплив екзогенно введених ТРГ, окситоцину і вазопресину на розвиток стрес-реакції та її вияви в лімфоїдних органах, кістковому мозку і крові мало досліджений, а ефективність пептидів з нейротрофічними властивостями за цих умов взагалі не вивчена.
Вибір конкретних пептидних препаратів і субстанцій також грунтується на припущенні, що існування в організмі широкого пептидного континуму, фрагментами якого є природні пептидні комплекси (пітуїтрин, церебролізин, SNC) може бути основою їхньої високої стреспротективної активності.
Ланкою, що поєднує дослідження засобів з ноотропною дією і регуляторних пептидів у одній роботі є здатність першої групи препаратів, зокрема похідних 3-ОП, регулювати рівень ендогенних нейропептидів (ТРГ, вазопресину) [150].
Стрес вважають реакцією цілісного організму [301], тому досліди з вивчення стреспротективної дії фармакологічних засобів виконані на лабораторних тваринах. Подібність клітинних реакцій системи крові в щурів і мишей [104] дає змогу використовувати в експериментах обидва види гризунів при забезпеченні стандартних моделей стресу і процедур евтаназії. Необхідність зменшити статеві і вікові відмінності в реагуванні на стрес [308,583] зумовлює проведення експериментів на статевозрілих щурах-самцях.
Оскільки стрес є реакцією , яка починається зі зрушень у ЦНС і поступово охоплює всі системи організму, вирішено дослідити вплив фармакологічних засобів, у яких передбачаються стреспротективні властивості, на ефекторні органи. До числа таких органів належать лімфоїдні органи, кістковий мозок і кров. Вони являють інтерес тому, що стрес викликає комплекс клітинних реакцій у тимусі, селезінці, кістковому мозку і крові, які пов'язані з перерозподілом лімфоцитів і ПМЯЛ, підпорядковані ГГНС і САС і поєднують ці органи в функціональну систему, націлену на досягнення єдиної мети - післястресорної активації гемопоезу та змін імунокомпетентності [101, 104]. Вивчаючи клітинні реакції системи крові при фармакологічній профілактиці стресу, ми одержимо інформацію стосовно: 1) морфофункціонального стану самих лімфоїдних органів, кістковому мозку і крові; 2) наступних змін гемопоезу та імунітету; 3) активності ГГНС і САС (опосередковано).
Літературні відомості стосовно ролі ПОЛ у регуляції клітинних процесів у лімфоїдних органах і крові [275, 416], а також висновки стосовно того, що ПОЛ є інформативним інтегральним показником функціонального навантаження тканин при застосуванні регуляторних пептидів [164], дозволяють припустити, що основні параметри ПОЛ і антиоксидантного захисту слід включати до числа необхідних морфофункціональних характеристик лімфоїдних органів і крові при визначенні стреспротективної дії фармакологічних засобів. До таких параметрів можна віднести вміст проміжних продуктів ПОЛ, які реагують із 2-тіобарбітуровою кислотою (ТБКАП), активність СОД і каталази [3, 542].
Відомо, що функціонування будь-якої системи залежить не тільки від окремих процесів у ній, а й від взаємозв'язків між ними [5]. Виразом цих взаємозв'язків є коефіцієнти кореляції, котрі несуть інформацію про механізми фізіологічних процесів [90]. Це вказує на необхідність використання кореляційного аналізу для вивчення стреспротективної дії ноотропів і регуляторних пептидів.
Аналіз фармакологічного впливу на значну кількість реакцій викликає труднощі, пов'язані з тим, що можуть спостерігатись різнонаправлені зрушення [334]. Нині існує математичний апарат, який дозволяє оцінити ефективність захисної дії фармакологічних засобів на системному рівні [206]. Це зумовлює використання нами дискримінантного аналізу для оцінки стреспротективної дії ноотропів і регуляторних пептидів.
Складний математичний апарат даного методу спонукав нас розробити і використати спрощений логікоматематичний метод оцінки ефективності фармакологічних засобів при стресі [284]. Його перевагою є подання ефективності фармакологічного впливу в наглядній кількісній формі - сумі балів.
Слід зупинитись ще на одному аспекті обраного методичного підходу - кількісній оцінці норми і відхилень за її межі. При дослідженні стресу і його фармакокорекції набувають значення генетично детерміновані індивідуальні відмінності реагування на стрес [12, 123, 288, 319]. Різна інтенсивність зрушень у чутливих і нечутливих до стресу тварин збільшує дисперсію результатів, ускладнює виявлення різниці між дослідом і контролем [354]. Визначення коефіцієнту варіації показників дозволяє обрати рівень значимості, який слід враховувати при аналізі результатів [357], що й виконано на початку роботи.
Таким чином, в основу обраного підходу покладено уявлення про функціонування лімфоїдних органів, кісткового мозку і крові за ум