РОЗДІЛ 2. ФІЛОСОФСЬКО-ПЕДАГОГІЧНІ ОСНОВИ ВИХОВНОЇ
ТЕОРІЇ А. МАКАРЕНКА У ТРАКТУВАННІ ВЧЕНИХ
США, ВЕЛИКОЇ БРИТАНІЇ, КАНАДИ, АВСТРАЛІЇЇ
2.1. Проблема визначення англомовними вченими ідейних джерел
педагогіки А. Макаренка
Серед низки питань, навколо яких найчастіше точаться дискусії у західному
макаренкознавстві, виділимо і проаналізуємо тлумачення та оцінку
філософсько-педагогічних основ спадщини А. Макаренка, вміщені в англомовних
публікаціях.
Упродовж тривалого часу вітчизняні і зарубіжні макаренкознавці виявляють
значний інтерес до особистості А.Макаренка, до його оточення, до тих впливів,
яких він зазнавав і які, власне, зумовили появу виховних ідей або сприяли їх
розвитку. Важливим аспектом наукової біографії Антона Семеновича є період
формування його світоглядних позицій, які екстраполювалися на педагогічні
принципи створеної ним виховної теорії. Пануюча тривалий час у радянській
педагогіці думка про безсумнівну відданість А.Макаренка комуністичній доктрині,
значною мірою була порушена появою задокументованих спогадів про А..Макаренка
його брата Віталія, який після 1920 р. жив за кордоном. За його відомостями,
наприклад, революційні події 1905 р. в Росії схилили юного Антона у бік
соціал-революціонерів (есерів), і він деякий час залишався кандидатом у члени
цієї партії, однак активної участі у політичній діяльності молодий педагог у
той період не брав.
Питання ідейного обґрунтування і з’ясування філософських джерел теоретичної
спадщини А.Макаренка – одне з провідних для англомовних дослідників ідей
педагога. У більшості робіт, написаних у 50–60 роки ХХ ст., йому відведено роль
“ортодоксального комуніста” (Н.Хенс) [Hans N., 433, 166], беззастережного
послідовника марксизму-ленінізму (Дж.Боуен, Ф.Лілдж) [Bowen J., 300, 9], [Lilge
F., 461, 11–12].
Проте ці висновки, що ґрунтувалися передусім на ідеології, яка панувала в СРСР,
не підтверджувалися авторами глибоким аналізом генези поглядів педагога.
Спрощений підхід деяких дослідників співіснував з іншими науковими позиціями.
Так, американський дослідник Б.Бейкер [Bakеr B., 1968] вважає хибним
навішування на А.Макаренка ярликів “марксист”, “ленініст”, “сталініст” або
“виконавець політики партії” [371, 287]. Хоча думки Макаренка були забарвлені
ідеями марксизму-ленінізму, пише учений, і він прихильно ставився до розвитку
радянського комунізму, проте не брався за ретельне вивчення марксистської
філософії і ,очевидно, що “його погляди на виховання породжені його
особистістю, його походженням і тим, чого він навчився завдяки своєму життєвому
вибору” [ibid.].
А.Макаренко, зауважує Б.Бейкер, не завжди дотримувався лінії, визначеної для
освіти К.Марксом або В.Леніним. Доказом цього, на думку науковця, є
неузгодженість ідей педагога з політикою уряду в галузі виховання, ідейне
протистояння офіційним педагогічним колам, які гостро критикували його методи і
принципи виховання. “А тому перш ніж робити спробу визначити міру відображення
Макаренком у своїх творах поглядів Маркса, Леніна або інших політичних
авторитетів, слід врахувати власні думки Макаренка, досліджувати Макаренка в
термінах його власної мови, і спробувати усвідомити в соціальному контексті
найважливіші положення про сутність і природу виховання, які містяться в
лекціях “Проблеми радянського шкільного виховання” [іbid, 288].
Виваженість позиції американського дослідника доводить його прагнення попри
політичні уподобання об’єктивно висвітлити ідейне підґрунтя спадщини
радянського педагога. Хоча, як свідчить список використаних ним джерел,
Б.Бейкер, напевно, не мав змоги ознайомитися з багатьма матеріалами із життя
А.Макаренка. Тоді як інформативний матеріал про ідейні уподобання та інтереси
молодого А.Макаренка – педагога можна дістати, проаналізувавши, наприклад,
додаток до його автобіографічної заяви (1922 р.), який свідчить про бажання
вступити до Центрального інституту організаторів народної освіти. Із
власноручно написаного Антоном Семеновичем тексту ясно, що на той час його
знання теорії К.Маркса обмежувалося фрагментарними відомостями і не справило
значного впливу на світогляд. Красномовною є й примітка, що в галузі історії
соціалізму педагог добре обізнаний з “працями Михайловського, Лафарга, Маслова,
Леніна…” [193, т.1, 10].
Аналізуючи тлумачення ідейних джерел педагогіки А.Макаренка, представлені у
англомовній макаренкіані спиратимемося на відомості, викладені у зазначеній
заяві.
Якщо погодитися з припущенням німецького макаренкознавця Г.Хілліга, то
усвідомлення і прийняття А.Макаренком комуністичних ідеалів відбувалося вже у
другій половині 20-х років [340]. Але якщо навіть виокремлювати вплив ідей
К.Маркса на виховну теорію А.Макаренка, то це, буде свідчити, насамперед, про
вплив на вітчизняного педагога концентрованої західно-європейської філософської
думки, трансформованої у творах К.Маркса. Саме такої думки на роль ідей
К.Маркса у становленні філософсько-педагогічних поглядів А.Макаренка
дотримується і професор Орегонського університету (США) К.А.Бауерз (Bowers
C.A.), коли досліджує проблему індивіда і колективу в неомарксистській
педагогіці. Він розглядає феномен педагогіки А.Макаренка як приклад
послідовного втілення у практику ідеї К.Маркса про “індивідуально-колективне
життя” [381, 378]. Макаренківська екстраполяція філософської антропології
К.Маркса, зазначає американський вчений, насичена соціалістичним гуманізмом.
А.Макаренко, подібно до К.Маркса, вважав, що індивід може самореалізуватися
лише в рамках соціальної групи, де зливаються особистісні й колективні
інтереси, тобто
- Киев+380960830922