РОЗДІЛ 2
ЛОКАТИВНІ СИНТАКСЕМИ В СХІДНОСЛОБОЖАНСЬКИХ ГОВІРКАХ
Відтворення локальної дії як існуючої об'єктивної реальності системою відмінкових форм становить окрему ланку тих виражальних засобів, якими послуговується людина, відображаючи в мові простір - одну з форм нашого буття [16, с. 51 - 52].
Локативні системи досліджуваних говірок становлять багатопланову розгалужену систему, яка репрезентована різноманітними моделями. Синтаксеми цього типу є найпоширенішими, тому на них спирається вираження інших значень. Модель синтаксеми при кількох значеннях може бути ідентичною, а семантична відмінність визначається субстантивом, який входить до складу синтаксеми.
У дослідженні мовного вираження просторових умов протікання дії перспективним є такий аналіз, у якому відправним моментом виступає не конкретна відмінкова форма, а зміст елементарних одиниць глибинної структури речення [43, с. 303].
Просторові відношення реальної дійсності можуть мати статичний або динамічний характер. Для вираження статичної локалізації діяча чи предмета у східнослобожанських говірках існує ряд моделей, співвідносних з двома основними мікрополями цього значення - контактним і дистантним, тобто загальна сема локації диференціюється на дві мікросеми. Тому класифікація синтаксем за семантичним принципом ускладнює загальну синтаксичну модель на ряди й класи, які виражають положення об'єкта поблизу чи навколо інших об'єктів. Щодо просторового орієнтира можна виділити такі різновиди локалізації:
- за ознакою близькості - віддаленості по колу;
- за розташуванням між просторовими орієнтирами;
- за розташуванням щодо горизонтальної осі;
- за розташуванням щодо вертикальної осі.
Кожен із наведених видів характеризується своїм набором елементів та їх семантичною спеціалізацією, еквівалентами та стилістичними відношеннями між прийменниками одного семантико-функціонального ряду [38, с. 204].
Для вираження статичної локалізації в східнослобожанських говірках функціонує ряд синтаксичних моделей: |коло + N gen, |б?іл'а + N gen, по|б?іл'а + N gen, б|лиз'ко + N gen, поб|лизу + N gen, неида|леко од (от) + N gen, наў|коло + N gen, кру|гом + N gen, |понад + N inst, з|верху, по|верх, |виш?ч'е + N gen, п?ід, |поп?ід + N inst, |переид, |попеиреид + N inst, п|роти, наўп|роти + N inst, п|росто + N inst, за, |поза + N inst, з|заду, по|заду + N gen, краi, к?і|нец' + N gen, у (в), на + N loc, |серед, посеи|ред, посеи|редин'і + N gen, м?іж, |пом?іж + N inst.
Спільною семантичною ознакою, на підставі якої ці синтаксеми об'єднано в один синтаксичний ряд, є загальна вказівка на місце реалізації дії чи перебування чогось або когось.
Синтаксеми із значенням місця - це семантико-синтаксичний ряд, який об'єднує найбільшу кількість структурних моделей.
2.1. Модель |коло + іменник
Засобом вираження загальної просторової близькості в досліджуваних говірках є синтаксема |коло + N gen (див. таблицю 2.1). Її використовують для окреслення незначної віддаленості предметів. Дієслова, що сполучаються з цією синтаксемою, поділяються на дві основні групи: 1) дієслова із загальним локативним значенням: бути, знаходитися, міститися, розташовуватись; 2) дієслова, що, крім загального локативного значення, виражають позицію іменника: стояти, лежати, сидіти, ходити тощо. Сполучаючись із дієсловами різних лексико-семантичних розрядів, зокрема, стану чи буття, спрямованої чи неспрямованої дії, повторюваного руху, синтаксема |коло + N gen має у своєму складі іменники на позначення:
- будівель, прибудов, деталей будівлі: го|роди са|дили |коло |хати (Сватове); |коло |хати пост|ройіли в?і|ранду (Кам'янка), сто|йаў |коло во|рот, са|дила цие|бул'у |коло |хати, по|в?ітка |коло ста|ройі |хати, |коло за|бора ба|гато рос|те бурйа|ну, кро|ват' сто|йіт' ў |мене |коло с'|т'інки, леи|жит' |коло г|руби пие|л'ака (Червоноармійське); |коло |печ'і леи|жанка (Верхня Дуванка);
- окремих предметів: |коло са|петки в?ід|ро з по|мийами (Кам'янка);
- об'єктів громадського значення: |коло мага|зина збие|райуц':а |л'уди (Рудівка), |коло сана|тор'ійа рос|те ба|гато |сосеин (Свистунівка), два |домиеки сто|йат' |коло с|тан'ц'ійі (Містки), ш|кола сто|йіт' |коло |церкви (Кремінне);
- місцевості (гідрооб'єктів, аеронімів): |коло |р'іч'ки виебие|райут' п|лоск?ін' (Гончарівка), і|ду по |пасб?іш?ч'і |коло по|с'еву (Нижня Дуванка), повеир|тали |коло |Бахмуц'кого ш|л'аху (Сватове), ра|н'іше |коло |р'іч'ки рос|ло ба|гато ка|лини (Лантратівка);
- дерев, рослин: |коло |вишн'і пос|тавили с|толик (Багачка), |коло пом?і|дор'іў сто|йат' |палки (Кам'янка), |коло |дереива порос|ли ворон'|ц'і (Оборотнівка), |коло сад|ка пост|ройіли п?іч' (Троїцьке);
- осіб: сие|д'іли |коло моло|дойі (Новолимарівка), |р'іч'еч'ка теи|ч'е |коло нас (Олексіївка), бу|ли |коло ба|бус'і (Данилівка), |бат'ко жиў |коло нас (Деркул), |коло Фу|санових жие|вут' (Безгинове), |ч'етвеиро |д'іток |коло |мене бу|ло (Танюшівка), |т'ітка ста|ра / т|реба |коло |нейі хо|дит' (Штормове);
- частин тіла: |вимазалас' |коло г|лаза (Кам'янка);
- тварин, худоби: ха|з'аiка хо|дила |коло ку|реi (Пантюхіне), с|тала |коло ко|р'іў (Залиман).
Синтаксема коло + N gen може набувати й інших відтінків значення. Так, при дієсловах зміни стану суб'єкта ця синтаксема означає додатковий відтінок об'єкта, у напрямку якого відбувається дія: п?і|шоў і с'іў |коло сто|ла (Варварівка), заi|шоў і с'іў |коло теилеи|в?ізора (Чмирівка); часто такі іменники позначають предмети вжитку, поблизу яких відбувається дія: |коло |н'ого (п|лоск?ін'а) ба|гато ро|боти (Калмиківка), зас|нула |коло к|нижки (Веселе).
У говірці с. Євсуг Біловодського р-ну прийменник коло має фонетичний варіант |кол'о: д|ружка |кол'о моло|дойі, с'в?і|тилка то ж |кол'о д|рушки сие|дит', |т'іки |кол'о |конеi |куч'ер, устр'і|ч'айе гос|теi |кол'о во|р'іт, сто|йіт' |кол'о сто|ла.
Окрему семантичну групу становлять синтаксеми з прийменником |коло + іменники чи їх еквіваленти, які називають об'єкт, навколо якого відбувається дія. За