РОЗДІЛ 2
БРИТАНСЬКА ІСТОРІОГРАФІЯ ТЕОРЕТИЧНИХ АСПЕКТІВ ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ
2.1. Загальний огляд праць англійських науковців: теорії західноєвропейської інтеграції
У науковій літературі з європейської інтеграції проводиться дослідження двох рівнів розвитку західноєвропейських інтеграційних процесів - теоретичного та практичного. Вивчення теоретичного підгрунтя сучасного об'єднання у Європі на основі британської історіографії, що є предметом другого розділу дисертації, має на увазі аналіз та систематизацію робіт британських науковців щодо європейської інтеграції, які займалися дослідженням політичного ідеалу інтеграції та мети, до якої повинен бути спрямований поступ ЄС, збирали та опрацьовували матеріал про вже пройдений шлях та перевіряли справедливість прогнозів про майбутній розвиток об'єднаної Європи, які були зроблені теоретиками європейської інтеграції. Необхідно підкреслити, що теоретична робота над проблемами європейської інтеграції тісно переплітається з реальною історією ЄС. Дослідження практичного рівня розвитку європейської інтеграції складається з аналізу робіт, що присвячені втіленню реальних інтеграційних проектів. Ці два рівні нерозривно пов'язані між собою та частково проникають один в один.
Зосереджуючись на дослідженні такого фундаментального явища, як європейська інтеграція, різні науковці роблять іноді полярні визначення та прогнози. Необхідно виділити два основних підходи до вивчення феномену європейської інтеграції, що лягли в основу дебатів післявоєнного періоду у Західній Європі. З одного боку знаходяться учені, які підкреслюють, що європейська інтеграція є зразком наднаціональної співпраці, в основу якої були покладені наднаціональні імпульси.54 З іншого боку ми бачимо так званих "реалістів", які вважають, що західноєвропейські інтеграційні процеси зумовлені та одночасно обмежені "реальною політикою", яка стримує їх стратегію розвитку, і є зразком міжурядової співпраці.55 Ця дискусія щодо природи і характеру європейської інтеграції відбилася й на британській історіографії інтеграційних процесів.
"Ідея об'єднаної Європи має глибокі історичні корені, - пише відомий англійський правник, А.Татам, у книзі "Право Європейського Союзу", і продовжує - Так само як військові завоювання, так і утопічні ідеї виявилися неспроможними нав'язати європейську ідею або переконати у її життєздатності. Військові змагання лише загострили суперечності в Європі, інтелектуали ж, що були на узбіччі великої політики, мали обмежені можливості для втілення своїх ідей у дієздатні моделі інтеграції".56 Докладний огляд ряду проектів, що заклали підвалини ідеї сучасного європейського об'єднання, було зроблено у грунтовному англійському дослідженні Д.Хітера "Ідея Європейського Союзу".57 Також необхідно відмітити високий науковий рівень та використання широкої джерельної бази у таких роботах британських учених, як Г.Джебб "Європейська Ідея", Д.Вейгалл та П.Стірк "Витоки та розвиток Європейського Співтовариства", Д.Лонг та П.Вільсон "Мислителі двадцятих років. Криза: перегляд ідеалізму міжвоєнного періоду", які були присвячені цій темі.58
Як справедливо зазначив, виступаючи перед співробітниками Інституту всесвітньої історії РАН, Ж.Трауш, директор Центру досліджень в галузі європейської інтеграції - протягом багатьох століть у Західній Європі домінувала ідея "держави-нації", яка виникла в епоху пізнього Середньовіччя, коли утворювалися сучасні держави - Франція, Велика Британія, Іспанія. Тільки будучи дискредитованою подіями Другої світової війни ідея "держави-нації" втратила свій престиж. Принаймні, в крайніх шовіністично-націоналістичних формах прояву.59
Визначний англійський теоретик В.Ліпгенс слушно звертає увагу на те, що Друга світова війна ознаменувала кінець впливу Європи у світовому масштабі, який панував протягом трьох століть у військовій, економічній і культурній сферах. Втрати і наслідки цієї спустошливої війни призвели до серйозних сумнівів, що "держава-нація" здатна забезпечити ефективне управління і стійкий соціально-економічний порядок.60 Можна погодитися з Ж.Траушем, який підкреслює у своїй доповіді: "Багато хто з сучасних істориків покладає саме на ідею "держави-нації" відповідальність за виникнення Першої і Другої світових війн".61 З такої позиції слушною здається точка зору авторів британської книги "Потенційний державний устрій Європи: моделі змін в Європейському Співтоваристві", які відмічають, що "держави-нації" ще об'єднують у собі велику кількість енергії, проте вони більше не здатні захистити своїх громадян, оскільки міцні територіальні кордони тепер стали прозорими, а війни більше не є вузько локальними.62
Уроки Другої світової війни спонукали західних європейців виявити інтерес до перебудови континенту і багато в чому критично поставитися до ідеї "держави-нації".63 Х.Булл і А.Ватсон у книзі "Розширення міжнародного суспільства" приходять до висновку, що після закінчення Другої світової війни для Європи саме настав час для руху через обмеження і перепони регіональної системи конкуруючих "держав-націй" до нової стадії політичної еволюції континенту.64 Наслідки постійних локальних і регіональних конфліктів спонукали до пошуків нових рішень. Після закінчення Другої світової війни у Західній Європі розгорнулася дискусія навколо таких центральних положень "держави-нації", як її межі та легітимність.65 Значна увага приділялась ідеям пошуку рівноваги сил, зокрема дивись - М.Вайт "Баланс сил".66 Розгорнулась дискусія і про те, яким чином відновити могутність Європи та запобігти у майбутньому таким страшним, спустошуючим війнам.
Ця тема привернула увагу своєю життєвою актуальністю. У академічних дискусіях навколо майбутнього Європейського регіону розгорнулися ідеологічні дебати між тими, хто рекомендував радикальні зрушення в основі політичної системи, і тими, хто підтримував збереження "держави-нації". Підтримка ідеї передачі державної політичної влади загальноєвропейським установам росла у відповідь на дві світові війни дв
- Київ+380960830922