РОЗДІЛ 2
ЧИННИКИ ЕЛЕКТОРАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ РЕҐІОНУ
2.1. Система чинників електоральної географії реґіону
Вибори народних депутатів на початку 90-их рр. засвідчили відхід суспільства від тоталітаризму. Вперше не було стовідсоткової участі електорату у виборах та "одностайності" в підтримці певного кандидата. Перші демократичні вибори народних депутатів проводилися з альтернативою кандидатів від різних політичних напрямків. Вперше почали виявлятися політичні відмінності реґіонів України. За результатами виборів депутатів рад різних рівнів (1990, 1994, 1998 рр.), референдуму (1991 р.), виборів Президента України (1991, 1994, 1998 рр.) в галицьких областях спостерігається вплив ряду чинників на перебіг та результати виборчої кампанії - історичних, соціальних, економічних, демоетнічних, природно-географічних та ін. (рис. 2.1) Для об'єктивного аналізу вплив чинників розглядається в системі цілого виборчого циклу.
Особливо важливу роль при проведенні перших демократичних виборів (1990 р.) відігравав історико-географічний чинник. Він визначається, як вплив політичних традицій на електорат, що пов'язані з історією національно- чи соціально-визвольної боротьби [78, с. 114]. Вперше вибори в Австрійській імперії (з 1867 р. Австро-Угорщина), до складу котрої входила Галичина, відбулися в 1848 році. Перша українська партія в Галичині виникла на кілька років скоріше, ніж на території, що входила до Російської імперії. Частково цим чинником пояснюються відмінності волевиявлення північно-східних галицьких районів (Кременецький, Шумський, Лановецький, частина Збаразького - Тернопільської області), котрі належать до історичної Волині. В згаданих районах кандидати на пост Президента та кандидати в народні депутати від лівих та лівоцентриських сил набирають вищий відсоток голосів, ніж по інших районах реґіону. З часом вплив цього чинника зменшується. Свідчення чого -
зростання в північно-східних районах на 5-10% (з 1990 по 1998 рр.) електорату правоцентристських партій та їхніх представників.
Порівняно з 1990 р. зростає вплив інформаційного чинника. Значно збільшилася частка недержавних ЗМІ, що дозволило партіям і кандидатам широко рекламувати свої передвиборні програми, обговорювати їх, та критикувати опонентів. Провідна роль, в структурі ЗМІ відводиться електронним засобам - теле- і радіомовленню, що пов'язано із зменшенням тиражу популярних газет та журналів. Проводячи передвиборчу агітацію через ЗМІ, в межах чинного законодавства, можна добитися значних успіхів. Позитивний результат - ненав'язлива реклама ПЗУ в 1998 р. Найбільша кількість публікацій та повідомлень в місцевих ЗМІ 1990-94 рр. про певного кандидата (в більшості випадків - 80%-95%), дозволяла йому отримати депутатський мандат. При проведенні наступних виборів кандидати застосовували нові для України передвиборні інформаційні технології. Так, в 1999 р. при проведенні президентської виборчої кампанії у ряді обласних центрів застосовувалося вуличне телебачення, завданням котрого було сформувати думку громадськості, що більшість населення підтримує кандидатуру діючого Президента.
Підтримка певних кандидатів, партій чи блоків залежить від рівня урбанізації певної адміністративної одиниці, класово-соціальної структури населення та їхніх прибутків, духовно-культурного рівня (релігійності, освіченості), частки зайнятих в сільському господарстві та промисловості. Міське населення виявляє меншу активність на виборах, ніж сільське, проте в містах з високою часткою зайнятих в промисловості проживає більше прихильників лівих сил. В містах реґіону з вищими прибутками населення, висунуто більше кандидатів до Верховної Ради і менше до місцевих рад, ніж в інших адміністративних одиницях. Сільський електорат галицьких областей має певні відміни. Електорат центральних і внутрішніх районів, з високою часткою зайнятих в сільському господарстві, голосує за партії та представників правих сил. В периферійних районах збільшується частка прихильників лівих сил, що свідчить про вплив економічного та інформаційного чинників.
Ще один чинник, який враховується при аналізі виборчої боротьби - демоетнічний: етнічний склад населення, поширення етнічних меншин в реґіоні, ступінь їх асиміляції. В галицьких областях висока частка корінного населення - 92%-96%. Проте на виборчих дільницях, де голосують представники національних меншин, особливо росіяни, спостерігається вищий відсоток голосів за кандидатів і партії лівої орієнтації. В місцях компактного проживання польської меншини - Мостиський, Самбірський райони (Львівська область), такої особливості не виявлено.
До окремої групи чинників належать природно-географічні. За несприятливих природніх умов (дощ, сніг, ожеледиця, тощо) в день виборів, зростає рівень абсентеїзму. Найвищий його показник фіксується в гірських районах, особливо де відстань до виборчої дільниці для більшості електорату значна (більше трьох кілометрів), - до 7% (Верховинський, Сколівський, Турківський райони). В рівнинній місцевості даний показник за несприятливих умов не вищий 5%. Практично не впливає природно-географічний чинник на міський електорат.
Всі вище перелічені чинники тісно пов'язані між собою і жодний з них окремо, істотного впливу на електорат не має. За структурою впливу чинників, порівняно з початком 90-х рр., зростає інформаційний, а зменшується - історичний. Під дією політичних, економічних чи культурних трансформацій суспільства вплив певного чинника має тенденцію до різкого зростання або зниження.
2.2 Історико-географічні чинники
В ХІХ-поч. ХХ ст. територія сучасних галицьких областей входила до складу Австро-Угорської імперії (за винятком Лановецького, Шумського, Кременецького, частини Збаразького районів Тернопільської області). Тому події, що відбувалися в Зах