Розділ 2. СПОРИ ПЛАТНИКІВ ПОДАТКІВ З ОРГАНАМИ
ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ
2.1. Характерні особливості спорів між платниками
податків та органами державної податкової служби
Важливу роль у створенні господарського механізму попередження ухилень від сплати податків відіграють господарські суди.
Відповідно до законодавства України одним із завдань господарського суду є: сприяння зміцненню законності у сфері господарських відносин та внесення пропозицій щодо вдосконалення правового регулювання господарської діяльності [155]. Відповідно до статті 6 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про арбітражний суд" господарський суд "веде роботу, спрямовану на попередження правопорушень у сфері господарських відносин" [155]. Діяльність судів, яка направлена на попередження господарських спорів, теоретично повинна сприяти зменшенню ухилень від сплати податків. Але господарський суд, який за законодавством "не застосовує акти державних та інших органів" (стаття 4 Господарського процесуального кодексу України), а використовує виключно нормативно-правові акти, фактично не в змозі захистити інтереси держави при легальному ухиленні від сплати податків. Тобто, маємо ситуацію використання прогалин у чинному законодавстві [30].
Слід відзначити, що судове врегулювання спорів між платниками податків та органами державної податкової служби в господарському праві України розроблено недостатньо. Окремі аспекти цієї проблеми розглядав у своїх дослідженнях С.О. Теньков [226].
З метою визначення ролі господарських судів у попередженні ухилень від сплати податків, була вивчена судова практика арбітражного суду Дніпропетровської області. Проаналізовано близько 300 справ, що являють собою господарські спори між платниками податків та органами державної податкової служби.
Право на звернення суб'єктів господарювання до господарського суду закріплене в Господарському процесуальному кодексі України: "Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів" [30]. Відповідно до статті 12 господарським судам підвідомчі справи про визнання недійсними актів державних податкових органів, які не відповідають вимогам законодавства та порушують права і законні інтереси підприємств та організацій. У цьому випадку сторонами судового процесу виступають: з одного боку, органи державної податкової служби, а з іншого - платники податків. Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України "сторони користуються рівними процесуальними правами" [30].
Виходячи із функцій, покладених на господарський суд Конституцією України, Законом України "Про господарські суди", Господарсько-процесуальним кодексом України, суд при розгляді спорів між органами державної податкової служби та платниками податків визнає дійсність угод між суб'єктами господарювання, законність рішень органів державної податкової служби, тощо.
Проблема судового врегулювання спорів між платниками податків та податковими органами набула неабиякої актуальності. Підтвердженням цього є Указ Президента України від 13 серпня 1999 року №986/99 "Про утворення в арбітражних судах України арбітражних колегій з розгляду справ про стягнення податків, зборів (обов'язкових платежів)". В Указі встановлено "утворити у складі Вищого арбітражного суду України та у складі арбітражних судів Автономної Республіки Крим, областей судові колегії з розгляду справ про стягнення податків, зборів (обов'язкових платежів)" [191].
Слід відзначити, що напруженість відносин між платниками податків та податковими органами зростає. Якщо в 1996 р. було зафіксовано 87 таких позовів до суду, то в 1998 р. їх було вже 255, тобто втричі більше. На користь платників податків були вирішені справи на загальну суму 14 млн грн., у яких мали місце неправомірне стягнення фінансових санкцій, неправомірне використання законодавства податковими органами. Тільки в арбітражному суді Дніпропетровської області за 2000 рік розглянуто більше 200 спорів між платниками податків та податковими органами.
Надані в пресі результати діяльності господарських судів України свідчать, що за перше півріччя 1999 р. визнано недійсними у зв'язку з невідповідністю їх чинному законодавству 2,4 тисяч актів державних органів. Значна частина з них - акти органів державної податкової служби [226].
Згідно з даними статистико-аналітичного відділу Вищого арбітражного суду України, серед причин визнання актів (рішень) податкових органів недійсними основними є такі: неправильне застосування посадовими особами податкових органів норм чинного законодавства; застосування законодавчих актів, що втратили чинність; застосування різноманітного роду листів і письмових вказівок податкових органів вищого рівня, не зареєстрованих у Міністерстві юстиції України, які суперечать законодавчим актам; невідображення в актах перевірок доказів правопорушення; неправильна оцінка правових відносин між суб'єктами підприємницької діяльності.
Розглянемо деякі з наведених причин більш детально.
1. Неправильне застосування посадовими особами податкових органів норм чинного законодавства.
Взагалі, з погляду адміністративного права, застосування норм чинного законодавства податковими органами можна визначити як діяльність з вирішення управлінських справ і видання індивідуальних юридичних актів. Помилки тут здебільшого викликані двома причинами:
а) необ'єктивністю (хибністю) оцінки обставин справи, що потребує вирішення (матеріалів перевірки, пояснень платника податків і т.п.);
б) неправильністю вибору, аналізу і тлумачення норм чинного законодавства.
Сто