РОЗДІЛ 2
ВИНИКНЕННЯ ТРУДОВИХ ПРАВОВІДНОСИН
З ДЕРЖАВНИМИ СЛУЖБОВЦЯМИ
2.1. Умови прийняття на державну службу
Умови прийняття на державну службу ґрунтуються на загальних принципах трудового права, в тому числі праві кожного вільно розпоряджатися своїми здібностями до праці, обирати професію і рід занять, забороні необґрунтованої відмови в прийнятті на державну службу, недопустимості обмежень прав і встановлення переваг.
Умовами прийняття на державну службу є фактичні обставини, що мають юридичне значення, за наявності яких і можуть виникнути трудові відносини. Під умовами прийняття на державну службу громадян України маються на увазі юридичні вимоги, що пред'являються до особистості претендента на державні посади в системі державної служби.
В умовах ринкової економіки в основу правового регулювання трудових відносин повинно бути покладено найважливіше природне право людини - право вільно розпоряджатися собою і своїми здібностями до праці. А тому прийняття на державну службу в Україні базується, перш за все, на одному з важливіших принципів організації праці - її добровільності та свободі трудового договору. Прийняття на роботу здійснюється за угодою сторін, що є основною правовою формою, яка опосередковує їх вільний вибір. Весь персонал державної служби комплектується на добровільних началах. Інша позиція свідчила б про існування примусової праці на державному рівні.
В.Єрьоменко виникнення трудових правовідносин пов'язує з юридичними фактами, серед яких розрізняє юридичні факти - умови і юридичні акти - підстави виникнення трудових правовідносин. Юридичні факти - умови виникнення трудових правовідносин - це закріплені у нормах права суб'єктні властивості роботодавця й особи, яка влаштовується на роботу (службу), що обумовлюють можливість і правомірність їх вступу у трудові правовідносини [105, с.7].
Чинне законодавство не закріплює будь-яких вимог, що пред'являються до державних органів щодо встановлення трудових відносин. Але сучасна дійсність вимагає закріплення таких вимог. Державний орган повинен володіти реальною можливістю наймання державних службовців. Особливо важливими є вимоги про фінансування державної служби. Державна посада може бути надана тільки у випадку, якщо вона є штатною і вакантною. Штатна посада - це посада, яка передбачена штатним розписом. Такі посади надаються тільки штатним державним службовцям і передбачаються для рішення задач, які повинні виконуватися державним органом, як правило, протягом невизначеного строку. Державним органом при прийнятті на державну службу повинні бути виконані всі передбачені законом процедури: публікація про вакансії, проведення конкурсу, укладення договору тощо.
Серед принципів, на яких ґрунтується державна служба, і який набув особливу актуальність, є принцип професіоналізму. Вимога щодо професіоналізму державних службовців відображає сутність державної служби як професійної діяльності по забезпеченню виконання повноважень державних органів. Низький рівень професіоналізму породжує падіння виконавської дисципліни і порушення законності. На думку Д.М. Бахраха, професіоналізм державних службовців потребує мінімум чотири якості: по-перше, компетентності, а вона тим вища, чим більше знань і досвіду у працівника; по-друге, організаторських здібностей, для розвитку і вдосконалення яких суспільство повинно створювати необхідні умови; по-третє, постійного заняття тільки державною службою (без відволікання на політику, підприємництво та інші аналогічні види діяльності); вчетверте, чіткості і дисциплінованості в роботі, своєчасного виконання наказів вищестоящих органів [24, с.98,99].
Серед найважливіших вимог, які пред'являються до державних службовців, є також справедливість і компетентність. Відсутність компетентності у багатьох службовців є однією із головних причин поглиблення кризи в економіці.
Справедливість - це категорія правова, а не моральна. Діяти по справедливості - означає діяти правомірно, відповідно загальним і рівним вимогам права [106, с.29].
Частина 2 ст. 22 КЗпП України передбачає, що вимоги щодо віку, рівня освіти, стану здоров`я працівника можуть визначатись законодавством України. Але фактично до окремих категорій державних службовців висуваються й інші вимоги, які встановлюються спеціальними законодавчими або підзаконними актами.
Закріплюючи право кожного громадянина України поступати на державну службу, Закон разом з тим встановлює ряд додаткових, поряд з КЗпП, умов, необхідних для реалізації цього права.
Відповідно до Закону "Про державну службу" (ст.4) право на державну службу мають громадяни України. Громадянство України набувається і припиняється у відповідності із Законом України "Про громадянство України" від 18.01.2001 р. [107]. Згідно з цим Законом (ст.1) громадянство України - це правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках; громадянин України - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України.
Необхідно погодитися з думкою О.Ярошенка про те, що громадянство є не елементом, складовою частиною правового статусу суб'єкта права, а передумовою існування у індивіда певного статусу громадянина конкретної держави у повному обсязі [104, с.6].
У Законі України від 4.02.1994 р. "Про правовий статус іноземців" [108] зазначено, що іноземці не можуть призначатися на посади і займатися певною діяльністю, якщо відповідно до законодавства України призначення на ці посади або зайняття такою діяльністю пов'язане з належністю до громадянства України (ст.8).
Слід підтримати точку зору Ю.П.Битяка про те, що в Законі необхідно передбачити можливість та порядок перебування на державній службі в Україні іноземних громадян, досвід яких широко використовується в різних галузях управління [109, с.87]. Тим більше, що в Україні існують випадки застосування праці іноземних громадян на державній службі. Зарубіжним законодавств
- Київ+380960830922