РОЗДІЛ 2
ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ КОРЕКЦІЇ СОЦІАЛЬНИХ УСТАНОВОК В ПРОЦЕСІ РЕСОЦІАЛІЗАЦІЇ ЗАСУДЖЕНИХ ІЗ НАСИЛЬНИЦЬКОЮ СПРЯМОВАНІСТЮ ОСОБИСТОСТІ В СУЧАСНИХ УМОВАХ
2.1. Характеристика методів психологічного впливу та корекції соціальних установок особистості
Узагальнення літературних першоджерел та результатів проведеного пілотажного дослідження даює підстави для висновку, що для реалізації мети дисертаційного дослідження, тобто визначення психологічних засад корекції соціальних установок засуджених із насильницькою спрямованістю особистості, нам необхідно зосередити увагу на особах, що мають найбільш яскраво виражені прояви функціонування антисоціальних установок. Цій вимозі відповідає категорія осіб, засуджених за тяжкі насильницькі некорисливі злочини, адже саме на їх прикладі можна відстежувати активність антисоціальних установок у чистому вигляді, не забарвлених соціально-економічними чинниками (як, наприклад, у всіх категорій засуджених з корисливою спрямованістю, що складають переважну більшість засуджених).
Більш повне розуміння психотерапії вимагає узагальнення існуючих наукових підходів щодо її різновидів. І.Ф. Мягков розрізняє загальну та спеціальну психотерапію (табл. 2.1). Загальна психотерапія є невід'ємною частиною будь-якого лікування та має завдання створювати оптимальні умови для підвищення його ефективності. Вона виступає як необхідний фон спеціальної психотерапії. Завданням спеціальної психотерапії є безпосереднє усунення симптомів, зміну певних ставлень пацієнта, вироблення компенсаторних механізмів пристосування до відповідних умов життєдіяльності [139, с.10-13].
Таблиця 2.1
Види психотерапії
ПСИХОТЕРАПІЯЗАГАЛЬНАСПЕЦІАЛЬНА1) охоронний режим лікувального закладу;
2) психотерапевтичний підхід до хворого;
3) профілактика ятрогеній;
4) особистий психогігієнічний режимОсновна:
1) психотерапевти-чна бесіда;
2) навіювання, самонавіювання;
3) гіпноз;
4) аутогенне тренуванняПідсобна:
1) наркогіпноз;
2) психоортопедія;
3) бібліотерапія;
4) музикотерапія;
5) трудотерапія
Таблиця 2.2
Види спеціальної психотерапії
СПЕЦІАЛЬНА ПСИХОТЕРАПІЯЗа етіопатогенетич-ним принципом:
1) патогенетична;
2) симптоматичнаЗа спрямованістю:
1) седативна;
2) амнезуюча;
3) тонізуюча;
4) активуючаЗа формою прове-дення:
1) індивідуальна;
2) колективна;
3) групова;
4) змішанаЗа характером впливу:
1) пряма;
2) непряма
Спеціальна психотерапія (табл. 2.2) може бути спрямована на окрему особистість (індивідуальна) чи одночасно на групу пацієнтів (групова та колективна). Різницю між двома останніми формами П.І.Буль пояснює таким чином: при груповій психотерапії вплив лікаря спрямований на всю групу в цілому. При колективній психотерапії використовується лікувальний вплив колективу, вплив пацієнтів один на одного [52, с.38]. Психотерапія, впливаючи на особистість прямо чи непрямо, може бути седативною, амнезуючою, тонізуючою або активуючою. Крім того, розрізняють переважно патогенетичну і симптоматичну спеціальну психотерапію, але частіше використовується неподільна єдність цих форм [139, с.12-13].
В.В. Макаров розробив багатоосьову класифікацію психотерапії, в якій остання розглядається за семи осями:
1. Вісь мети.
Психотерапія може мати на меті лікування, попередження, розвиток та ін.
2. Вісь об'єкта.
Об'єктами психотерапії може бути особистість, сім'я чи група.
3. Вісь моделі.
Виділяють шість моделей психотерапії: медичну, психологічну, педагогічну, філософську, соціальну та недиференційовану. Зокрема, в психологічній моделі психотерапія вирішує проблеми, що не досягли рівня патології, але впливають на розвиток психологічних функцій, особистісне зростання.
4. Вісь місця.
У корекційному, виховному або лікувальному процесі психотерапія може займати другорядне місце; одне з важливих місць поряд з іншими методами; бути головним, а також єдиним методом впливу.
5. Вісь тривалості.
Виділяються чотири варіанти психотерапії:
* надкоротка (надшвидка) - триває хвилини та години;
* коротка (швидка) - триває години та дні;
* тривала (повільна) - триває місяці;
* надтривала (надповільна) - триває роки.
6. Вісь основних технологій.
Йдеться про базові техніки та прийоми кожного підходу - сугестія, стан трансу, рефремінг та ін.
7. Описова вісь.
Дослідники називають від 500 до 700 зареєстрованих в світі методів психотерапії - класичний психоаналіз, трансактний аналіз, екзистенціально-гуманістична психотерапія, трансперсональна психотерапія та ін. [131, с.31-34].
З розвитком психотерапії зростає потреба в систематизації методів, що нею використовуються. Але єдиної загальноприйнятої класифікації психотерапевтичних методів не існує [158, с.449-451].
Під методом психотерапії розуміється загальний принцип лікування, що випливає з поняття сутності (патогенезу) захворювання. Спосіб застосування того чи іншого методу називається формою психотерапевтичного лікування. Наприклад, за Т.В. Кондрашенко та Д.І.Донським, гіпноз являє собою форму застосування методу навіювання [114, с.6]. Усередині кожного з методів існує певна кількість методик [114, с.7]. Комплекс різних методів психотерапії, що поєднані спільним принциповим підходом до лікування, створює систему, або напрям, психотерапії [114, с.6].
Основними напрямами, або підходами психотерапії є психодинамічний, феноменологічний (екзистенціальлно-гуманістичний), поведінковий (когнітивно-поведінковий) [6, с.10].
В психодинамічному підході підкреслюється важливість інтрапсихічних конфліктів для розуміння генези та призначення лікування емоційних розладів. Такі конфлікти виникають в результаті динамічної та нерідко безсвідомої боротьби мотивів особистості. Невроз описується як конфлікт між інстинктивними потягами та силами, що протидіють їх розрядці [190, с.18-19].
В основу психодинамічного напряму покладений метод психоаналізу З.Фрейда. Структура особистості, за Фрейдом, скл