РОЗДІЛ 2
РОДИЛЬНИЙ ЦИКЛ ОБРЯДІВ І ЗВИЧАЇВ
2.1. Пологи і роль повитухи в рододопоможенні і виконанні обрядів
Вагітна жінка («сустрата», «астрата», «ешмана» – рум., «алай уруй», «агар
аяхли», «устабар» – урум.) у греків Приазов’я була наділена особливим статусом,
оточена турботою і повагою не тільки з боку родичів, але й односельців. У
народі говорили: «У період вагітності у жінки дві душі» [151, с.80]. Імовірно,
в прагненні оберігати породіллю, надавати їй допомогу в будь-яких ситуаціях
виявляється краща сторона колективізму, властивого суспільству на початкових
етапах його становлення, у період існування родового ладу і збережена до наших
днів.
Проте, віра в існування потойбічних злих сил і людських «уроків», чий
негативний вплив міг привести до невдалого результату пологів чи народженню
калік, змушував грецьких жінок, довідавшись про свою вагітність, якомога довше
приховувати свій стан не тільки від інших односельців, але і від і далеких
родичів. З цієї ж причини повитуху до породіллі у греків Приазов’я, як і у
багатьох народів, кликали таємно і кількість осіб, що були присутніми при
пологах і допомагали повитусі, обмежували [150, п./з. №1/1, с.31] .
Якщо була така можливість, перед пологами жінка повинна була сходити до церкви,
помолиться іконі Божої Матері, попросити в неї заступництва і допомоги [151,
c.38]. Крім того, помиритися з тими людьми, з якими раніше сварилася [151,
с.65] . Дані дії породіллі, згідно з народними уявленнями, повинні були сприяти
благополучним наслідкам пологів. На наш погляд, подібного роду поводження
містить у собі раціональне зерно, тому що, сходивши до церкви і помирившись з
«кривдниками», породілля морально і психологічно заспокоювалася перед
відповідальним етапом у своєму житті.
При настанні пологів, згідно зі звичаєм, саме чоловік породіллі, у греків
Приазов’я, як і у українців, йшов кликати повитуху [151, с.46]. У греків було
прийнято запрошувати до породіллі ту повитуху, що вже приймала пологи у жінок
цієї хати. За звичай в кожному грецькому селі було 2-3 жінки, що добре знали
медицину, народні звичаї і традиції і займалися родопоміччю. Повитухи
(«манака», «калманіца», «баба» – рум., «пкана», «хартана», «бекана», «ебана»,
«мамі» – урум.), були наділені, як і вагітна жінка, особливим статусом, і мали
визначені вікові і функціональні обмеження. Повитухою могла бути жінка
середнього чи літнього віку, що сама народжувала.
У стародавній Греції, за часів Платона, функції акушерки також виконували
жінки, що знаходилися в клімактеричному періоді, і обов’язково ті, що самі
народжували дітей [144, с.76].
Наприкінці XIX ст. медичне обслуговування сільського населення в південних
губерніях Російській імперії знаходилося на низькому рівні, не вистачало
кваліфікованих фахівців. Так, відомо, що в 1884 р. у Маріупольському повіті
земство мало всього 5 дільничних лікарів, 5 акушерок, 1 костоправ (ортопед), 14
фельдшерів, (не враховуючи 1 лікаря і 2 фельдшерів у самому Маріуполі).
Відповідно до статистичних зведень у середньому на 32 тис. населення приходився
1 лікар і 1 акушерка, та 1 фельдшер – на 8 тис. чоловік. Центральні лікарські
пункти існували лише в двох грецьких селищах – в Мангуші та Великій Янісолі [4,
с.37, 38]. У таких умовах, саме, від знань, умінь і досвіду повитухи залежало
не тільки здоров’я матері і дитини, але і їхнє життя.
Крім родопомочі прямим обов’язком повитухи був догляд за дитиною і породіллю в
перші дні післяродового періоду, а також, керівництво обрядами, що сприяли
первинній соціалізації дитини.
Більш докладний перелік обов’язків повитухи складається з таких пунктів:
прийняття пологів, купання і сповивання дитини перші три дні після її
народження, організація “Панаяс трапез” (рум.), “Панаяс софра”(урум.), ходіння
до церкви за ім’ям новонародженому, допомога в проведенні хрестин, супровід
породіллі з дитиною до храму «за молитвою» на 41-й день після пологів [110,
с.182] .
Повитухи були шановані всіма односельцями люди, без них не обходилося жодне
свято, жодна урочистість. Крім того, існував звичай, відповідно якого до
повитухи щороку на Різдво і Великдень приходили діти, яким вона колись
допомагала з’явитися на світ, приносили їй у першому випадку – «колву», у
другому – фарбовані яйця. Якщо повитуха була жива, то її як почесного гостя
запрошували на весілля цих дітей [150, п./з. №1/1, с. 9].
Нас дуже зацікавила архівна справа про повитух (по-татарські – “ебакан”)
Біюк-Ламбатської сільського повіту Сімферопольського округу [61, арк.4], у якій
подається інформація про кожну з повитух цієї адміністративної одиниці: її вік,
стаж роботи, кількість прийнятих дітей. На основі цієї справи нами була
складена таблиця 2.1.
Таблиця 2.1.
Відомості про сільських повитух Біюк-Ламбатського повіту Сімферопольського
округу (1854 р.)
Назви сільських громад, сіл, імена та прізвища повитух
Вік
Стаж роботи (у роках)
Кіл-ть
прийнятих
Дітей
Біюк-Ламбатська громада
село Біюк-Ламбат
Гуйнут, дружина Куртамета Ібрагім-оглу
44
30
Назви сільських громад, сіл, імена та прізвища повитух
Вік
Стаж роботи (у роках)
Кіл-ть прийнятих дітей
Фатіме, дружина Аджи Агат-оглу
55
15
122
село Кучук-Ламбат
Гуркус, дружина Мемет Мамут-оглу
55
10
25
Ава, вдова Мемет Баян-оглу
41
20
село Партеніт
Фатіме, вдова Емір Мемет-оглу
54
15
85
Фатіме, дружина Хреджел Аул-оглу
54
10
64
село Коруузень
Ігте, вдова Усеїн Мегмет-оглу
70
40
200
Афме, вдова Агі-оглу
62
20
172
село Кізілташ
Апте, вдова Асана Кримачи-оглу
62
30
150
Фатіме, вдова Амета Усеїн-оглу
55
15
130
село Демерджикой
Каракоз, вдова Усетна Асан-
- Київ+380960830922