РОЗДІЛ 2
МІСЦЕ, УМОВИ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ
ДОСЛІДЖЕНЬ
Оскільки ЗСС є не тільки новим багатокомпонентним добривом комплексної дії, але
й альтернативним плівкоутворювачем, ефективність його досліджувалась за повною
науково-методичною схемою - лабораторні досліди, вегетаційні,
вегетаційно-польові дрібноділяночні, тимчасові й напівстаціонарні польові та
виробничі досліди.
Місце проведення лабораторних досліджень - Інститут агроекології та
біотехнології УААН (лабораторія екологічних проблем використання добрив) та
Національний аграрний університет (кафедра агрохімії і якості
сільськогосподар-ської продукції). Вегетаційний дослід проводився у
вегетаційному будиночку Інституту землеробства УААН (лабораторія фізіології
рослин), вегетаційно-польові дрібноділяночні – в колишніх радгоспах “Заплавний”
Броварського, та “Рославичі” Васильківського районів Київської області;
напівстаціонарний і тимчасові польові - на Носівській селекційній дослідній
станції ІАБ, в дослідному господарстві “Копилово” Інституту землеробства, на
дослідному полі Інституту агроекології та біотехнології в КСП АФ “ДАНКО”
Васильківського району Київської області та в інших господарствах і на
дослідних полях інститутів-співвиконавців НТП “Агроекологія”.
Виробничу перевірку ефективності передпосівної обробки насіння
сільсько-господарських культур препаратом здійснено на базі колишніх радгоспів
“Совки” і “Шпитьківський” Києво-Святошинського району, в колгоспі “Радянська
Україна” Обухівського району Київської області, радгоспі ім.60-річчя Радянської
України Білозерського району, в радгосп-технікумі рисової дослідної станції ІГМ
УААН Голопристанського району Херсонської області та в колгоспі ім.Щорса
Любашівського району Одеської області.
Умови проведення польових дослідів характеризувалися різноманіттям грунтів, їх
типовістю для основних природно-сільськогосподарських зон, в господарствах яких
проведена переважна більшість дослідів, значним коливанням метеорологіч-них
умов по роках, використанням на дослідних ділянках районованих сортів,
гіб-ридів і рекомендованих технологій вирощування сільськогосподарських
культур.
Основним та найбільш інформативним є напівстаціонарний дослід лабораторії
екологічних проблем використання добрив, проведений у 1993-1996 роках на
Носівській селекційній дослідній станції Інституту агроекології та
біотехнології УААН. Але загальний період проведення досліджень, в т.ч.
виробнича перевірка результатів вегетаційного і польових дрібноділяночних
дослідів та встановлення оптимальних норм застосування препарату тривав з 1993
по 1998 рр.
Дослідне поле розміщене в південно-західній частині Чернігівської області, що
входить у Бобровицько-Бахмацький агрогрунтовий район [78].
Геоморфологічний район являє собою стародавню (третю) терасу р.Дніпра і за
рельєфом досить однорідний. Це типова рівнина трохи нахилена в бік Дніпра зі
слабкою, інколи ледь помітною хвилястістю і наявністю великої кількості блюдець
та боліт, переважно в безстічних місцях та загальних пониженнях.
Грунтоутворюючими породами є алювіальні лесовидні суглинки, а в місцях, що
уціліли від розмиву - лес.
Грунти району геоморфологічно приурочені до верхньої Дніпровської тераси і
генетично пов’язані з солонцями і солончакуватими грунтовими різновидами, котрі
в своїй еволюції пройшли не тільки стадію засолення-осолодіння, але й зі зміною
гідрологічних і кліматичних умов почали розвиватися за зональним типом
грунтотворення [79].
Носівська селекційна дослідна станція знаходиться в центральній частині
Носівського плато, яке за рельєфом і грунтовим покривом є типовим для всього
Бобровицько-Бахмацького агрогрунтового району.
2.1. Фізико-хімічні та агрохімічні показники
Грунт дослідної ділянки, на якому проводились дослідження, - чорнозем
опідзолений крупнопилувато середньосуглинковий. Лінія закипання з НСl
знаходиться на глибині 100-120 см.
Гранулометричний склад грунтоутворюючої породи дослідної ділянки на глибині
160-170 см характеризується даними Є.І.Бойко [79], наведеними в табл. 2.1.
Таблиця 2.1
Гранулометричний склад грунтоутворюючої породи
чорнозему опідзоленого
Втрати при
Кількість часточок різного діаметру (в мм), %
обробці
пісок
Пил
мул
HСl, %
1,0-0,25
0,25-0,05
0,05-0,01
0,01-0,005
0,005-0,001
< 0,001
0,26
0,99
17,91
60,15
3,58
5,13
11,98
Особливістю даного грунту є наявність у ньому дуже малої кількості часточок
колоїдної фракції і органічної речовини, що негативно впливає на його фізичні
властивості. Грунт має нестійку слабовиражену структуру, яка легко розпилюється
при обробітку, сильно запливає від дощів з утворенням грунтової кірки і
характеризується перевагою капілярної пористості над некапілярною.
Внаслідок несприятливого співвідношення капілярної і некапілярної пористості
грунт має низьку водопроникність. Тому атмосферні опади використовуються
рослинами погано, а в дощові періоди року, коли волога заповнює всі капіляри, в
грунті порушується газообмін. Цими особливостями грунту пояснюється низька
життєдіяльність грунтових мікроорганізмів, а також порівняно невисока його
продуктивність.
Грунт дослідної ділянки характеризується наступними фізико-хімічними та
агрохімічними показниками: рН сольової витяжки 5,0, вміст гумусу в орному шарі
3,2%, азоту, що легко гідролізується - 126,4 рухомого фосфору - 122,0,
обмінного калію - 70,0 мг/кг грунту (табл. 2.2).
Отже, по відношенню до озимої пшениці та інших зернових колосових культур
грунт дослідної ділянки має низький рівень забезпеченості рослин азотом,
підвищен