РОЗДІЛ 2
ПОБАЖАННЯ ЯК ФОЛЬКЛОРНА ОДИНИЦЯ
2.1. Місце побажань як паремій серед фольклорних текстів
Серед різного роду мовних кліше, тобто стійких словесних утворень, значне місце займають так звані паремії, або народні вислови, виражені реченнями (наприклад, прислів'я, приказки, побажання, прикмети), а також короткими ланцюжками речень, що є елементарною сценкою або простим діалогом (наприклад, "одномоментні" анекдоти, загадки).
Йдучи за Г. Перм'яковим [245; 248], в залежності від величини та складності розрізняють такі види кліше:
В залежності від величини та складності розрізняють такі види кліше:
а) слова всіх ступенів складності;
б) фразеологічні звороти всіх ступенів складності;
в) паремії у вигляді незамкнених речень (наприклад, побажання, прокляття та ін.);
г) паремії у вигляді замкнених речень (наприклад, прислів'я, прикмети, правові вислови та ін.);
д) надфразові паремії, що відтворюються однією особою (побрехеньки, одномоментні анекдоти та ін.);
е) надфразові паремії, що відтворюються двома учасниками діалогу (наприклад, загадки, завдання, купування та ін.);
є) байки та анекдоти всіх ступенів складності;
ж) кумулятивні казки;
и) складні чарівні казки (з двома і більше додатковими "ходами");
Характерне при цьому те, що паремії займають проміжне місце між одиницями мови та фольклору, а точніше відносяться і до мови, і до фольклору одночасно, і - відповідно - окрім мовознавства (фразеології) їх вивчає ще й фольклористика.
Співставляючи слова, фразеологічні звороти та паремії за суттєвими мовними ознаками, переконуємося, що всі вони в значній мірі ізоморфні одна одній. Виділені моделі - це не тільки кліше. Вони служать знаками, але й можуть володіти (або не володіти) мотивуванням свого загального значення, причому це умотивування може бути як прямим, так і образним.
Усередині зазначених трьох типів кліше виділяють як синтетичні, так і аналітичні форми. Слова, фразеологічні звороти і паремії однаковою мірою можуть мати омоніми, синоніми і антоніми. Всі названі типи кліше функціонально подібні й можуть виступати в мовленні в однаковій чи схожій ролі. І нарешті, як зазначає Г. Перм'яков [245; 250], всі три типи кліше, тобто слова, фразеологічні звороти і паремії, включені до системи синтагматично-парадигматичних відношень мови, тобто не тільки здатні займати те чи інше місце в лінійному мовленнєвому ряду, але й мають ту чи іншу парадигму, чи певний набір споріднених форм для кожного даного місця. Для паремій, зокрема для побажань, окрім змінювання за часами, особами та числами, притаманного більшості незамкнених кліше, характерні логіка - семіотична парадигматика (система логічної трансформації) і парадигматика реалій. Усі ці риси, що зближають народні вислови зі словами і фразеологічними зворотами, дають підстави віднести побажання як жанрову форму, що репрезентує структуру паремії, до явищ мови. При цьому зауважимо, що в побажаннях активізовано цілу низку суттєвих рис і фольклорного тексту.
Отже, з іншого боку, паремії з повним правом слід віднести до фольклору. З погляду текстових функцій, естетичної установки та ефекту емоційного впливу, структурно-семантичних можливостей ми можемо розглядати побажання як фольклорний текст. По-перше, побажання, подібно до байок, загадок і на відміну від слів і фразеологічних зворотів, як і інші паремії, навіть найменші і найпростіші (як прислів'я та приказки), поминувши більш складні (побрехеньки та головоломки), складають собою тексти, тобто словесні утворення, що мають самодостатнє значення і можуть вживатися самостійно. Що стосується слів і фразеологічних зворотів, то всі вони, в тім числі і найбільш складні з них, як правило, виступають лише як елементи текстів. По-друге, побажання, як і всі фольклорні тексти, мають певну тему (іноді навіть багато тем), є аналогом певної інформації, тоді як слова і фразеологізми принципово не мають власної теми і можуть вживатися з дуже різних приводів. Семантично побажання є особливим чином організованою мовленнєвою структурою, фразовим незамкненим висловом подібно до усіх видів прислів'їв і приказок, більшості проклять, а також тих видів прикмет, повір'їв, "ділових" висловів та інших паремій, що клішовані не повністю і складаються з постійних та змінних членів.
Всі без винятку обрядові побажання, подібно до байок, анекдотів і казок і на противагу словам і фразеологічним зворотам, є ситуативними, тобто не тільки вживаються в тій чи іншій ситуації, але й самі цю ситуацію моделюють чи означають. І зрештою, як у всіх фольклорних текстах, у побажаннях, як і в інших пареміях, визначають три чітко окреслені автономні структурні плани - план лінгвістичної (і композиційної) структури, план логічної (і семіотичної) структури та план реалій" [245; 251]. Таким чином, є всі підстави розглядати побажальні паремії і як фольклорні тексти, і як мовні одиниці.
Але якщо паремії - одиниці мови, яке ж їхнє місце в мовній системі? Відповідаючи на це питання, "Мовознавці-лексикологи відносять паремії - принаймні, прислів'я, приказки, прикмети, господарські та правові вислови, прокляття, побажання і деякі інші - до фразеологічного рівня мови" [245; 253].
Паремії складніші за будь-які фразеологічні звороти, тим більше, що вони, окрім всього іншого, є фольклорними текстами. Вже тільки завдяки цьому паремії слід виокремлювати в самостійний клас мовних одиниць. І цей клас становитиме пареміологічний рівень мови.
Наслідуючи Г. Перм'якова, можна стверджувати, що мовна система складається з великої кількості звуків, кожному з яких притаманна певна автономність. При цьому зберігається чітка ієрархія ярусів.
"Нижній" - найпростіший ярус - лексичний, одночасно є найголовнішим (основним). За допомогою його елементів (тобто слів) можна висловити все, що завгодно, в тому числі і всі поняття, і відношення, які виражаються фразеологічними зворотами та пареміями. "Середній" - фразеологічний ярус - допоміжний. Він служить суттєвим доповненням словникового інвентарю, забез