РОЗДІЛ 2
ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ У ЗВ’ЯЗКУ ІЗ ДІЙОВИМ КАЯТТЯМ ЯК
СКЛАДОВА ЧАСТИНА ІНСТИТУТУ ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ
КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА УКРАЇНИ
2.1. Поняття й загальна характеристика звільнення від кримінальної
відповідальності
Використовуючи діалектичний метод наукового пізнання, дослідження питання
кримінально-правової характеристики звільнення від кримінальної
відповідальності у зв'язку із дійовим каяттям слід розпочати з розгляду більш
загального питання – поняття звільнення від кримінальної відповідальності, його
загальної характеристики та кримінально-правового значення.
Поставлене завдання передусім потребує передусім визначити, від чого
позбавляється особа при звільненні її від кримінальної відповідальності.
Кримінальна відповідальність є фундаментальною категорією вітчизняного
кримінального права, на якій базуються всі його інститути, з якою пов’язане
визначення напрямків кримінально-правової політики держави. Але поняття
кримінальної відповідальності не закріплене у кримінальному законодавстві й
залишається дискусійним у теорії кримінального права. Так, існує точка зору,
згідно якої кримінальна відповідальність є обов’язком особи, що вчинила злочин,
бути підданою певним несприятливим кримінально-правовим заходам [38, с. 25;
131, с. 21; 180, с. 131 та ін.]. Однак, вона справедливо критикується як така,
що є визначенням через визначуване, не відображає того, що кримінальна
відповідальність є реальним впливом на особу за вчинений нею злочин, припускає
можливість відповідальності нереалізованої, ототожнює відповідальність з
конфліктними правовідносинами [182, с. 121-122; 319, с. 37]. Іншими авторами
кримінальна відповідальність розглядається як реальне застосування
кримінально-правових санкцій [182, с. 97-128; 118, с. 39; 73, с. 18]. Однак
уявляється, що вказана позиція не може бути взята на озброєння сучасним
кримінальним правом оскільки кримінальну відповідальність тут ототожнено з
покаранням, що суперечить кримінальному закону, яким поняття кримінальної
відповідальності й покарання чітко розмежовані. Відома також концепція, згідно
з якою кримінальна відповідальність розглядається як сукупність правовідносин
[198, с. 23; 13, с. 104; 312, с. 48-50 та ін.]. Однак, з таких позицій до
змісту кримінальної відповідальності включаються заходи процесуального примусу,
які за своєю суттю є лише забезпеченням можливої кримінальної відповідальності
[358, с. 12-13].
Існує й досить нетрадиційна концепція позитивної (перспективної) кримінальної
відповідальності – такої, що лежить в основі правомірної поведінки людини, як
усвідомлення особою свого обов’язку не вчиняти заборонених законом діянь [67,
с. 10; 164, с. 27; 319; 123, с. 21-36 та ін]. Але при дослідженні проблем
звільнення від кримінальної відповідальності остання може розглядатися виключно
в її негативному, ретроспективному аспекті, оскільки звільнення означає
позбавлення особи несприятливих правових наслідків вчиненого нею в минулому
діяння.
Найбільш переконливою уявляється точка зору, згідно з якою кримінальна
відповідальність є вимушеним перетерпінням особою, що вчинила злочин,
державного осуду, а також позбавлень особистого, майнового та іншого характеру,
які передбачені кримінальним законом і покладаються на винного спеціальними
органами держави [156, с. 27]. На нашу думку, в цьому визначенні відображено
дійсний зміст кримінальної відповідальності як реального правового наслідку, що
настає для особи за вчинення нею злочину, і поєднує негативну публічну
морально-політичну оцінку особи та її поведінки й пов’язані з цим примусові
правові заходи. Саме таким чином кримінальна відповідальність розглядається й у
рішенні Конституційного Суду України від 27.10.1999 р. № 1-15/99 в справі за
конституційним поданням МВС України щодо офіційного тлумачення положень частини
третьої статті 80 Конституції України (справа про депутатську недоторканість).
Згідно з висновком Конституційного Суду кримінальна відповідальність передбачає
офіційну оцінку відповідними державними органами поведінки особи як злочинної,
і, як правило, полягає в застосуванні до особи, що вчинила злочин, конкретних
заходів кримінально-правового характеру через обвинувальний вирок суду, але
може зводитися й до самого лише осуду особи [265, с. 13].
Виходячи з цього, звільнення від кримінальної відповідальності означає відмову
держави від офіційного осуду особи, діяння якої містить склад злочину, у
зв’язку із чим така особа позбавляється також кримінально-правових заходів
несприятливого характеру, які могли бути покладені на неї у зв'язку з її
засудженням. Подібні погляди на поняття звільнення від кримінальної
відповідальності розділяє значна кількість науковців [133, с. 25; 286, с. 7-26;
152, с. 8-9; 333, с. 45-50; 274, с. 55; 278, с. 62, 84 та ін.].
Отже, при звільненні від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим
каяттям відбувається санкціоноване державою (яку представляє уповноважений на
це орган – суд) позбавлення особи типових кримінально-правових наслідків
вчиненого нею суспільно небезпечного діяння: засудження її та її злочинної
поведінки обвинувальним вироком, відбування покарання, перетерпіння статусу
судимості.
Чинним КК встановлено такі види звільнення від кримінальної відповідальності [*
Вивчення відповідних положень кримінального законодавства зарубіжних країн
свідчить, що КК України за кількістю приписів про звільнення від кримінальної
відповідальності й детальністю його регламентації може претендувати на одне з
перших місць.]: 1) у зв’язку з дійовим каяттям (ст. 45 КК); 2)
- Київ+380960830922