РОЗДІЛ 2. МАТЕРІАЛ І МЕТОДИКА.
Матеріалом для роботи слугували збори понад 4000 особин риючих ос, зібраних автором в 1987-2002 рр. в межах Лісостепової зони України (Хмельницька, Вінницька, Сумська, Київська, Черкаська та Полтавська області). Крім того, оброблений колекційний матеріал (близько 500 екземплярів) Зоологічного музею Московського університету ім. М. Ломоносова, Інституту зоології ім. І. І. Шмальгаузена НАН України (м. Київ), кафедри зоології Київського національного університету ім. Тараса Шевченка (Рис. 2.1).
Комах відловлювали стандартним ентомологічним сачком діаметром 30 см методом косіння по рослинності, а також ручним способом із поверхні грунту та рослин. Для зборів ос із вертикальних поверхонь використовували сачок меншого діаметра (15 см). Зібраних особин заморювали етилацетатом або хлороформом, монтували, етикетували та зберігали в ентомологічних коробках [37]. Були виготовлені препарати геніталій самців деяких видів, які зберігали у лунках із гліцерином. При визначенні комах використовували визначники та окремі статті [1, 2, 17-22, 43-49, 59, 65, 67, 68, 70, 71, 102-110, 115, 117, 118, 120,-122, 132-135, 143, 172, 181-185, 188, 199-202, 250, 251, 257-259, 271, 275, 276, 288, 289] Препарування та визначення проводили під бінокулярним мікроскопом МБС-9.
Екологічні та етологічні особливості ос вивчали у польових і лабораторних умовах. Зокрема, використовували штучні гніздівлі: дерев'яні бруски із просвердленими поздовжніми ходами та порожнисті пучки стебел (бузина, рогіз тощо). Дерев'яні бруски виготовляли за відомою методикою [147]. Пучки перевивали стеблами очерету або
Рис. 2.1. Місця збору ентомологічного матеріалу з риючих ос на території Лісостепу України:
- власні збори
- збори інших дослідників
зонтичних. Вивчення будови ґрунтових гнізд проводили стандартними способами [52, 93, 94]. При дослідженнях гніздової поведінки, добової та сезонної динаміки представників родів Cerceris і Ammophila маркували різнокольоровими мітками. Мітки (лак для нігтів різних кольорів) наносили у вигляді крапок на середньоспинку та тергіти черевця. Використання цієї методики дозволяє одночасно помітити до 10 особин.
При вивченні трофічних зв'язків у ос віднімали здобич - або безпосередньо під час її транспортування, або після розкривання гнізд із комірок. Крім того, був складений гербарій видів квіткових рослин, нектаром яких живляться сфециди регіону досліджень.
Інквілінів риючих ос відбирали із гнізд, відловлювали під час переслідування ними самиць ос, а також виплоджували із гніздового матеріалу.
В роботі використані деякі спеціальні поняття й терміни. Так, при порівняннях фауністичного матеріалу застосували індекс спільності Чекановського-Серенса, який розраховують за формулою [140]:
:
2a
Ics = ----------------- % ,
(a + b) + (a + c)
де a - кількість видів, присутніх в обох видових списках;
b - кількість видів, які містяться тільки в першому списку;
c - кількість видів, приналежних тільки другому списку
Прийняті нами межі біотопів досить широкі, що пов'язане зі значними відстанями розльоту сфецид.
Для аналізу стаціального розподілу риючих ос були обрані стації:
1. Заплавні зарості очерету (Phragmites australis) (Черкаська обл.: Канівський заповідник).
2. Заростаючі піски (самосів тополі, злаки) із проективним покриттям близько 20% (Черкаська обл.: Канівський заповідник).
3. Розбиті піски (скотозбій) на підвищених заплавних луках із проективним покриттям біля 30%. Черкаська обл.: Канівський р-н, Трахтемирів; там же, с. Келеберда; Хмельницька обл.: Летичівський р-н, с. Меджибіж.
4. Посадки сосни (Pinus sylvestris) на дюнах з проективним покриттям до 40%. Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Круглик; Черкаська обл.: Канівський р-н, с. Келеберда.
5. Переліг по степовій ділянці із проективним покриттям близько 50%. Черкаська обл.: Канівський р-н, Канівський заповідник, Велике Скіфське городище.
6. Узлісся лісосмуг із проективним покриттям від 40 до 60%. Різні місцевості Хмельницької, Вінницької, Київської та Черкаської обл.
7. Остепнені позазаплавні луги із проективним покриттям біля 50-70%. Київська обл.: м. Київ, парк Дружби Народів; там же, Києво-Святошинський р-н, ст. Конча-Озерна; Черкаська обл.: Канівський р-н, Канівський заповідник, гора Мар'їна;
8. Рудеральні ділянки із проективним покриттям від 20 до 50%. Різні місцевості Хмельницької, Вінницької, Київської та Черкаської обл.
9. Городи, сади із проективним покриттям близько 60-80%. Різні місцевості Хмельницької, Вінницької, Київської та Черкаської обл.
10. Будівлі у населених пунктах. Різні місцевості Хмельницької, Вінницької, Київської та Черкаської обл.
11. Яри, урвища. Різні місцевості Хмельницької, Вінницької, Київської та Черкаської обл.
12. Грабовий ліс. Різні місцевості Хмельницької, Вінницької, Київської та Черкаської обл.
Типи ареалів наведені за К.Б. Городковим [38].
В роботі використаний ряд термінів, тлумачення яких різними авторами не однозначне. Тому ми подаємо їх інтерпретації, прийняті в даній роботі:
* "Азональність" - одна з головних фізико-географічних закономірностей, яка визначає поряд із зональністю статус різних регіональних ландшафтних комплексів [114]. Ми застосували цей термін до всіх екосистем, які не відповідають поняттю "зональні".
* "Аллелопаразитізм" - тип симбіозу, коли один і той же самий вид комах одночасно може бути здобиччю або інквіліном іншого [230].
* "Дендробіонт" - організм - мешканець крони дерева.
* "Еврибіонт" - організм, що може жити в різноманітних умовах довкілля [114]: напр., чагарники, дерев'яниста та трав'яниста рослинність.
* "Інквілінізм" - різновид коменсалізму, коли один вид тварин вміщує свої яйця або личинки в житло інших тварин, які пізніше, як прав