РОЗДІЛ 2
Види неідентифікаційних досліджень, що проводяться експертами-почеркознавцями
2.1. Класифікаційні почеркознавчі дослідження
У слідчій та судовій практиці нерідко виникає необхідність в отриманні інформації про особу виконавця спірного рукопису. Таку інформацію можна отримати шляхом застосування оперативно-пошукових заходів і засобів, внаслідок слідчих дій і криміналістичного дослідження складених ним документів.
Як вже зазначалось, разом з ідентифікаційною інформацією ознаки почерку містять інформацію про групову належність, що дозволяє розпізнати ті чи інші характеристики особи невідомого виконавця. Це так звані класифікаційні дослідження.
Сутність класифікаційних завдань як вказувалось раніше полягає не в пізнанні явищ, обставин, що супроводжували процес письма, а у виявленні ознак, притаманних об?єктові - особистості того, хто писав. Ця група завдань тяжіє до завдань ідентифікаційного характеру. Але оскільки вона має відмінності від останньої, її справедливо виділяють у самостійну групу завдань - класифікаційних.
Так, враховуючи, що писемно-рухові навики людини формуються під впливом анатомічних і психофізіологічних особливостей особи того, хто пише, вчені-криміналісти простежили особливості формування почерку чоловіків та жінок. Відмінності в побудові, розвитку й функціональній діяльності м?язів чоловіків та жінок виявляються у їхній різній біоелектричній активності у процесі письма і призводять до різного прояву ознак у почерках чоловіків та жінок. Це дає можливість диференціювати ці групи осіб.
За ступенем оволодіння тим, хто пише, писемно-руховим навиком можна судити про вік виконавця тексту й підпису. Останніми роками вченими-криміналістами проведено ряд досліджень щодо визначення можливості діагностування деяких загальнофізичних властивостей особистості за почерком.
Дослідницькі розробки, пов?язані з пошуком залежності відносної частоти ознак почерку, від статі, віку, освіти та писемної практики виконавця рукопису, зустрічаються в наукових дослідженнях, проведених М.А. Якуніним ?385?, у працях З.І.Кірсанова та А.П. Рогозіна ?151, 152?, Кулагіна П.Г.[195], Колонутової А.І.[165], Погібко Ю.М.[278, 279], Салтєвського М.В., Серьогіна В.В.[312, 313], Клименко Н.І.[154, 155, 157] та інших.
Серед класифікаційних завдань найрозповсюдженішими у практиці судової експертизи є завдання щодо встановлення статі виконавця тексту.
Зазначене можна прослідкувати на особливостях формування почерку у чоловіків і жінок. Досить повно ці особливості було виділено такими криміналістами, як П.Г. Кулагін ?195,192,193?, І.І. Єфімов, А.І. Колотунова ?165,193,194?, З.І. Кірсанов, А.П. Рогозін ?151, 152?. На підставі їхніх досліджень було встановлено відмінності у побудові, розвитку й функціональній діяльності м?язів у чоловіків і жінок, що проявляється у різній їх біоелектричній активності у процесі письма. М?язова система у чоловіків легше переносить короткочасне, але енергійне навантаження, а м?язова система жінок - тривале, але слабке. З цих причин рухи руки у процесі письма у жінок більш плавні й економічні, аніж у чоловіків. Наслідком цих відмінностей є переважання в рукописах, виконаних жінками, овальних елементів писемних знаків і округлих зв?язків між ними, у рукописах же чоловіків більше кутастих елементів літер з різкими змінами напрямку рухів руки.
На практиці найбільше розповсюдження отримала методика встановлення за почерком статі виконавця рукописів. Вперше методику диференціації рукописів на чоловічі й жіночі було запропоновано колективом авторів ВНДІ МВС СРСР у 1970 році. Дослідницькі розробки, пов?язані з пошуком залежності відносної частоти ознак почерку, що зустрічаються, від статі, віку, освіти й писемної практики виконавця рукопису, трапляються у наукових дослідженнях, проведених М.А. Якуніним, у працях З.І. Кірсанова та А.П.Рогозіна й ряду вчених ?385, с.90-101?.
Для визначення статі виконавця рукопису за почерком високого ступеня виробленості запропоновано "Методику диференціації рукописів на чоловічі й жіночі", розроблену П.Г. Кулагіним та А.І. Колонутовою ?194?, а також методику з диференціації рукописів, виконаних почерками високого ступеня виробленості, на чоловічі й жіночі ?195?.
Для визначення статі виконавця за середньовиробленим почерком розроблено модифікований метод, запропонований З.І. Кірсановим та А.П. Рогозіним у 1971 році, який передбачає встановлення статі виконавця в залежності від вікової категорії ?152?.
Пізніше, у 1982 році для визначення статі виконавця за середньовиробленим почерком колектив авторів ВНДІСЕ МЮ СРСР розробив метод визначення статі виконавця з використанням даних експерименту з підрахунку частот ознак, що зустрічаються у почерках груп осіб, проведеного З.І. Кірсановим та А.П. Рогозіним ?246?.
Автори застосували дещо інший математичний підхід при опрацюванні почеркових ознак, який закладено в основу математичного методу.
Положення методики ґрунтується на тому, що інформація щодо групової належності рукописного тексту (і, зокрема, щодо віку і статі) міститься лише у тих ознаках почерку, які часто зустрічаються у представників однієї групи і відносно рідко - у представників інших груп. При цьому, чим частіше зустрічаються такі ознаки у представників виділеної групи об?єктів і чим рідше вони виявляються у представників інших груп, тим вищою є їх інформативність щодо належності до цієї групи.
На підставі проведених експериментів автори методики встановили, що не існує ознак почерку, які були б властиві лише чоловікам чи лише жінкам, або таких, які зустрічалися б лише у школярів чи у дорослих. Будь-яка ознака почерку може проявитися у представників різних груп. Тому для розпізнавання за почерком статі чи віку виконавця рукопису необхідна така сукупність інформативних ознак, яка могла б одночасно проявитись лише у представників однієї групи і не могла б зустрітись у представника іншої за статтю чи віком групи осіб.
Узагальнення практики вирішення класифі
- Київ+380960830922