ГЛАВА 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Нами було обстежено 149 хворих на В-ХЛЛ, які знаходились на лікуванні у Київському онкологічному диспансері (КООД) або знаходилися на диспансерному обліку в поліклініці КООД. Діагностика ХЛЛ здійснювалась на основі клініко-лабораторних даних, за критеріями Національного ракового інституту (NCI): збільшення лімфатичних вузлів, симптоми інтоксикації, гепато- і/або спленомегалії, лімфоцитоз периферичної крові (абсолютного лімфоцитозу > 5,0 Г/л), кількість лімфоцитів в кістковому мозку > 30%, характерних імунофенотипічних особливостей (низька щільність поверхневих імуноглобулінів - sIg, переважаюча експресія CD5 антигену). Серед обстежених хворих було 52 (35%) жінки та 97 (65%) чоловіків (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Розподіл хворих на В-ХЛЛ за статтю
Всього обстеженихКількістьСпіввідношення, %149100Чоловіки9765Жінки 5235
Вік хворих на момент встановлення діагнозу В-ХЛЛ коливався від 39 до 87 років (у середньому - 64,4±0,62 років). Розподіл усіх хворих за віком наведено в таблиці 2.2.
Таблиця 2.2
Розподіл хворих на В-ХЛЛ за віком
Вік, роківКількість хворих на В-ХЛЛ (n=149)абс.%39-49138,750-592818,860-695939,970-794429,280 -8753,4
Першу групу формували 71 хворий на В-ХЛЛ, які постійно проживали на контрольованих територіях Київської області (ІІІ-ІV зони), забрудненість радіонуклідами ґрунту - від 37 кБк/м2 до 555 кБк/м2 [31]. Дані, що демонструють місце проживання хворих (район), вміст у ґрунті цезія-137 та межі доз внутрішнього опромінення наведено у таблиці 2.3 (рис.2.1.).
Таблиця 2.3
Розподіл хворих за місцем проживання, вміст цезію -137 у ґрунті забруднених територій Київської області та доза внутрішнього опромінення
РайонКількість хворих (n=71)Вміст цезія-137 у ґрунті, кБк/м2
(M±m)Межі доз внутрішнього опромінення, мЗвБогуславський286,9±7,86,31; 15,13Бородянський450,2±3,6від 4,17 до 17,66Б.- Церківський11106,0±20,5від 3,0 до 33,1Вишгородський460,8±4,2від 4,5 до 18,2Іванківський864,3±3,7від 9,7 до 25,7Кагарлицький278,4±8,29,0; 13,3Київо-Святошинський823,3±1,7від 1,3 до 3,9Макарівський325,3±1,0від 1,8 до 3,7Поліський741,6±5,8від 1,8 до 10,3Рокитнянський4109,5±14,8від 3,2 до 10,9Ставищанський471,6±15,9від 3,0 до 13,5Таращанський 7129,0±25,7від 4,2 до 25,9Фастівський729,3±4,1від 4,0 до 5,3 Належність хворих до постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС отримані згідно із посвідченням потерпілих. За даними загально-дозиметричної паспортизації населених пунктів України, які зазнали радіоактивного забруднення після Чорнобильської аварії (1997), дози внутрішнього опромінення хворих становили від 1,3 до 33,1мЗв. З них чоловіків - 48 (68%), жінок - 23 (32%). Вік хворих, на момент встановлення діагнозу В-ХЛЛ, становив від 41 до 82 років (у середньому 62,1±1,0 років). Середній вік чоловіків - 56,2±1,3 років, жінок - 60,6±1,5 років.
До другої групи (ІІ) віднесено 78 (49 чоловіків і 29 жінок) хворих на В-ХЛЛ, які проживали в Київській області. Вони захворіли на В-ХЛЛ після аварії, але не належали до постраждалих внаслідок аварії і проживали на "чистій" території.
Вік хворих, на момент встановлення діагнозу, коливався від 52 до 84 років (у середньому 65,60±0,75 років). Середній вік чоловіків - 62,2±1,3 роки, жінок - 67,6±1,5 років.
Дані, що демонструють вікову структуру обстежених хворих, наведено у таблиці 2.4.
Таблиця 2.4
Розподіл хворих на В-ХЛЛ за віком і статтю
Група хворихВсьогоВік хворих (роки)39-4950-5960-6970-7980-87чжчжчжчжчжІ714111513101575-ІІ78--1051712181042
Контрольну групу (n=59) утворили донори Київської обласної станції переливання крові. Сформовані групи обстежених хворих однорідні за віковою і статевою структурою та соціально-економічними ознаками.
Діагноз верифікували на підставі загальноклінічних даних та особливостей морфологічного, цитохімічного і імунологічного досліджень пухлинних клітин. Для діагностики аутоімунної анемії з біохімічних методів використовували визначення рівня загального білірубіну сироватки та його фракцій, серологічні методи, які включали проведення прямої проби Кумбса. Серологічне дослідження проведено на станції переливання крові Київської обласної клінічної лікарні №1.
При встановленні діагнозу враховували клінічні і лабораторні параметри: вік хворого, первинний статус, кількість лейкоцитів, час подвоєння лімфоцитів периферичної крові, швидкість приросту лімфоцитів, тип ураження кісткового мозку.
Оцінку морфологічних характеристик елементів гемопоезу проводили в мазках периферичної крові та пунктатах кісткового мозку, забарвлених за Паппенгеймом. Кістковомозкове кровотворення оцінювали в пунктатах із грудини та/або із здухвинної кістки при трепанобіопсії.
Для встановлення морфологічного варіанта вивчали цитологічні особливості пухлинних клітин, які встановлювали на основі аналізу таких характерних ознак, як загальний вид та розміри клітин, ядерно-цитоплазматичне співвідношення, форма ядра, характер розподілення хроматину, наявність та кількість ядерець, інтенсивність забарвлення, характер включення. На підставі цитологічних особливостей лейкемічних клітин вираховували лімфоцитограму: кількість малих, великих і великих грануловмісних лімфоцитів (ВГЛ) на 200-400 лімфоцитів периферичної крові.
Морфологічний варіант В-ХЛЛ визначали згідно із FAB критеріями: типовий В-ХЛЛ (> 90% малих лімфоцитів, < 10% пролімфоцитів, <10% великих лімфоцитів) та атиповий варіант В-ХЛЛ (< 90% малих лімфоцитів, > 10% і < 55% пролімфоцитів, <10% великих лімфоцитів, >5% і <30% лімфоцитів