РОЗДІЛ II
ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ АНГЛІЙСЬКОЇ ТЕРМІНОСИСТЕМИ РИНКОВИХ ВЗАЄМИН
2.1. Синонімія в терміносистемі ринкових взаємин
Термінологія стала окремим об’єктом лінгвістичного аналізу лише в останні 30-40
років у зв’язку зі значним зростанням ролі науки й техніки у житті суспільства
[66, c. 12].
Поширеною є точка зору на термінологію як на чітко окреслену підсистему
всередині загальної системи мови. Але хоча вона і є частиною словникового
складу мови, однак все ж має істотні відмінності від загальновживаної лексики.
Перш за все, це має вияв у тих вимогах, які висуваються до термінологічної
одиниці, яка є “особливим” словом зі своїми специфічними, притаманними лише
йому властивостями, що відрізняють його від решти апелятивної лексики.
Найважливішими з них є такі: здатність виражати наукове поняття,
дефінітивність, точність, короткість, однозначність, небажаність синонімів,
відсутність емоційного забарвлення. Разом із цим, терміни не є ізольованими,
незалежними одиницями, а становлять повноцінну частину загального складу мови,
де властивості слів проявляються більш визначено, регламентовано, відповідно до
вимог професійного спілкування та загального розуміння. Тому можна говорити про
переважний характер властивості терміна порівняно зі загальновживаним словом, а
не про повну відсутність якоїсь особливості; можна також стверджувати бажані
властивості ТО, але не можна вважати таку одиницю неповноцінною чи непотрібною
лише на тій підставі, що вона не має цієї властивості впродовж свого існування
та застосування.
Процес формування нових наукових та технічних термінів, тобто процес
найменування нових понять науки й техніки, в основному, проходить за загальними
законами мовної номінації, однак термінологічна номінація має і свою специфіку
[22, с. 19]. Однією зі специфічних рис термінологічної номінації є негативне
ставлення до термінів-синонімів, проте, практика створення та функціонування
термінів свідчить про те, що дане лінгвістичне явище стає все більш характерним
для термінології, хоча однією з вимог, яку ставлять до ідеального терміна є
вимога відсутності синонімів [128; 129; 93; 94; 84; 67; 79; 254-258; 224; 226;
231; 232; 211; 212]. Здавалося б, що в галузі, де найменування утворюються
штучно й часто стають предметом обговорення і дискусій, реалізація даної вимоги
легкодосяжна. Однак насправді спостерігається регулярне порушення даної вимоги:
термінологічні системи різних галузей знань демонструють численні приклади
синонімії термінів. Дана обставина обумовлена ”опором мовного матеріалу, що
підпорядковується вимогам загально мовної парадигматики” [98, с. 8]. Будучи
складовою частиною загальновживаної лексики, термінологія не може не
підпорядковуватись законам і процесам розвитку та функціонування мови, за якими
„лексичні одиниці задля забезпечення семантичної рівноваги мови та підвищення
її комунікативної чіткості виробили здатність до акумуляції у своєму змісті
нових значень або їх відтінків” [67, c. 5]. Тому в термінології відбуваються
всі лексико-семантичні процеси, включаючи й синонімію, але зі своїми
специфічними рисами реалізації даних процесів.
Традиційно до синонімів відносять “близькі або тотожні за значенням слова, що
по-різному називають одне й те ж поняття про предмет, явище, дію тощо, але
відрізняються між собою або відтінками значень, або стилістичним забарвленням,
або одночасно обома ознаками” [63, c. 21].
Проте існує чимало й інших визначень лінгвістів, які займаються дослідженням
проблем синонімії. Так, А.П.Євгеньєва вважає синонімами слова, що означають
одне й те ж саме поняття, тотожне чи близьке за значенням [73]; на думку
Г.А.Уфімцевої, синоніми – це лексеми, що зв’язані між собою спільністю
семантичного змісту [190]. М.М.Шанський пропонує називати синонімами слова, що
позначають одне й те ж явище дійсності [196]; А.О.Брагіна виокремлює в
синонімії „несхожість схожого”, дотримуючись тієї точки зору, що синоніми – це
слова, близькі за значенням, що позначають одне поняття [24].
Всі ці визначення синонімії базуються на близькості значення ЛО, в той час як
термінологічні синоніми мають абсолютну семантичну взаємозамінність [182, c.
122]. Тому терміни-синоніми слід визначати як терміни абсолютно тотожні за
значенням і взаємозамінні в будь-якому контексті.
Слід зауважити, що існують два протилежні погляди на синоніми в термінології.
Деякі вчені відкидають існування такого явища, а інші, навпаки, його визнають.
Одні застосовують поняття синонімії до всіх випадків термінологічної
полілексії, інші – заперечують синонімію в термінології і говорять про
дублетність.
До тих, хто заперечує синонімію в термінології належать: В.К.Фаворін,
О.П.Шапіро, А.П.Євгеньєва, О.С.Ахманова, Тh.Schippan. Так, В.К.Фаворін пише:
“…пам’ятаючи, що кожен науковий термін завжди має точно визначене значення,
синонімія термінів видається нереальною” [191, c. 40]. Точка зору О.П.Шапіро ще
більш категорична: “… як правило, не існує синонімів до термінів. Але існують
терміни-дублети, наприклад, правопис – орфографія” [197, c. 81]. А.П.Євгеньєва
вважає, “що не можна вважати синонімічними ті термінологічні, зокрема фахові
слова, що вживаються лише в межах певної наукової, технічної, професійної
сфери, наприклад, двомовність – білінгвізм” [73, c. 7].
Ця проблема є частиною дуже складного питання стосовно термінологічних дублетів
(частіше триплетів, квадроплетів тощо), які часто називають синонімами.
Термінологічні дублети – це слова, об’єднані особливою термінологічною
кореляцією з одним і тим самим науковим об’єктом [10, c. 13]. Th.Schippan
вважає термінологічні пари типу “Appendizitis –
- Київ+380960830922