розділ 2.1.) — з метою подолання агресивності
та асоціальності та виховання самоконтролю і витриманості, позитивного
ставлення до оточуючих;
* “У рожевому світлі” (Див.: Додаток Д) — з метою корекції асоціальних нахилів
у дітей, сприяння примиренню та утвердженню в колективі однолітків;
* “Біласик та Чорнусик” (Див.: Додаток Д) — для подолання нечесної поведінки у
дітей; для чіткого усвідомлення необхідності говорити правду.
Наступний етап роботи включає проведення повторного діагностування творчих
здібностей дітей, щоб виявити конкретну роль терапевтичної метафори в
актуалізації заблокованих особистісними проблемами задатків дітей до творчості,
і здійснювався аналогічно до І-го етапу. Результати, отримані під час його
проведення, зафіксовані у таблицях 2.1 та 2.2 додатку Б (дані субтесту “Білі
кружечки”) та 2.3 (дані методики визначення рівнів розвитку імажинативної
діяльності дітей 5-7 років).
Аналізуючи їх, особливу увагу ми звертали на рівень розвитку творчих здібностей
та предметно-ціннісні орієнтації творчих образів тих дітей, які брали участь в
експерименті. Всього їх налічувалося 15 осіб. Згідно з результатами субтесту
“Білі кружечки”, у значної частини цих дітей — 9 осіб (60%) покращився т. зв.
“сирий” показник легкості виконання завдання і у 3 осіб (20%) — показник
оригінальності висунутих задумів.
Щодо стандартних показників, то їх покращення зафіксоване у чотирьох дітей
(37%), які перейшли до групи дітей з більш високим рівнем розвитку творчих
здібностей:
Бендус О. — високий рівень (8 балів);
Данилюк Н. — середній рівень (5 балів);
Красуляк Е. — середній рівень (5 балів);
Мартинюк О. — середній рівень (4 балів).
Це дає змогу стверджувати, що використання терапевтичних метафор є дієвим
засобом вивільнення “заблокованих” ресурсів дітей, у тому числі й до
творчості.
Аналізуючи дані, зафіксовані в таблиці 2.3, зазначимо, що у 6 (40%) дітей
збільшився інтегральний показник (тобто загальна кількість ідентифікованих
образів за всіма пред’явленими стимулами). Для частини з них (20%) характерним
було розширення сфер предметно-ціннісної орієнтації (особливо у сферах “люди”,
“природні явища”) та форм синтезування образів уяви, серед яких чільне місце,
поряд з аналогією, займає гіперболізація та реконструкція.
Таким чином, пілотажне дослідження розвитку творчих здібностей дітей 6-7 років
засвідчило, що терапевтичні метафори не лише сприяють подоланню вад
особистісного розвитку й усуненню проблем у поведінці дітей, але і
опосередковано перебудовують структуру творчо-пізнавальної діяльності
дошкільників, переводячи її на більш високий рівень розвитку.
2.3. Особливості роботи дитячого психолога зі створення та використання
терапевтичних метафор
З урахуванням результатів пілотажного дослідження та рекомендацій зарубіжних
психологів щодо складання та використання терапевтичних історій для дітей нами
були виділені і реалізовані наступні чинники, що впливають на ефективність
застосування терапевтичних метафор у роботі з дітьми старшого дошкільного
віку:
1. Організаційні.
2. Структурні.
3. Особистісні.
4. Процесуальні.
Перші з них можна означити, як такі, що відображають зовнішні умови
застосування метафор. До них відносяться час та місце розповіді. Досвід
показує, що найкраще приступити до роботи з терапевтичною метафорою у спокійній
обстановці, коли психолог може залишитися наодинці з дитиною та довірливо
поспілкуватися. Також слід усунути (наскільки це можливо) фактори, що
відволікають увагу дитини, не дають їй сконцентруватися на розповіді. Останніми
можуть бути: шум, гра поруч інших дітей тощо.
Структурні аспекти стосуються безпосередньо конструювання тера-певтичної
розповіді. Так, існує ряд фундаментальних характеристик терапевтичної метафори
чи вимог до метафори з точки зору її ефективності:
1. Точність формулювання. Передбачає, що чи не найголовнішим завданням фахівця,
що застосовує метафори, є досягнення певного рівня розуміння природи та
характеристик проблеми дитини, а також усвідомлення того, в чому полягають її
інтереси.
2. Ізоморфізм. Ця вимога передбачає те, що метафора повинна зберігати структуру
проблемної ситуації, тобто зустрічати дитину в її моделі світу. Значущими
факторами метафори у цьому випадку є міжособистісні відносини та патерни, за
допомогою яких дитина оперує всередині контексту “проблеми”, причому сам по
собі контекст значення не має. Таким чином, дана особливість метафори полягає у
тому, що учасники історії та події, що в ній відбуваються, еквівалентні ––
ізоморфні –– тим особам та подіям, що характеризують ситуацію чи проблему
дитини. Це репрезентується в метафоричному списку діючих осіб, де подібним
чином відображаються процеси та параметри ситуацій, що стосуються проблеми.
Такі репрезентації не рівнозначні параметрам самої проблеми, проте є
“еквівалентними” до неї в плані встановлення тих самих відносин, які
ідентифікуються між параметрами метафори та реальною ситуацією. Якщо умова
ізоморфізму задовольняється, то для побудови метафори можливий будь-який
контекст, також не є важливим вибір персонажів, важливими стають способи їх
взаємодії.
3. Наступними основними компонентами метафори є бажаний результат і стратегія,
яка б дозволяла перекинути місток між проблемою та бажаним результатом. Як
правило, люди знають, які зміни слід зробити, щоб результат мав позитивний
характер.
Дитина завжди здійснює свій найкращий вибір, на який вона здатна відповідно до
своєї чутливості та сприйнятливості. Стратегією, що здатна привести до бажаного
результату, є стратегія, яку дитина прямо чи непрямо сама індукує. Одним із
способів
- Київ+380960830922