РОЗДІЛ 2
Підстави та суб'єкти цивільного позову в кримінальному судочинстві
2.1. Поняття та зміст підстав заявлення цивільного позову
Однією з особливостей цивільного позову в кримінальному судочинстві, поряд із впливом на нього приниципу публічності, є характерне поняття та зміст підстав заявлення цивільного позову.
Підставами заявлення цивільного позову в юридичній літературі є сукупність юридичних фактів, з якими закон пов'язує виникнення правовідносин між особами, які зазнали шкоди, і особами, зобов'язаними її відшкодувати (обвинуваченим, цивільним відповідачем), і з яких позивач виводить свої вимоги [77,38; 89,158; 104,40]. Загальновизнано, що цими фактами є: а) вчинення злочину; б) наявність шкоди; в) наявність причинного зв'язку між злочином і шкодою.
Питання такої підстави заявлення цивільного позову в кримінальному процесі як вчинення злочину детально висвітлюються в юридичній літературі, і розходження поглядів з цього питання не виникає, тому і немає потреби ще раз зупинятись на аналізі зазначеної підстави заявлення цивільного позову.
Цього не можна сказати про наявність шкоди як іншого юридичного факту, настання якого необхідне для виникнення права на пред'явлення цивільного позову.
У теорії права в найбільш загальній формі шкода визначається як негативні наслідки правопорушення [79,5; 105,200]. Наслідки такого його крайнього прояву, яким є злочин, як зазначають М.І. Гошовський та О.П. Кучинська, за своїм характером бувають різними: можуть завдавати шкоди державній, колективній чи приватній власності; спричиняти шкоду життю, здоров'ю, честі й гідності громадян; порушувати встановлений у державі правопорядок; завдавати шкоди екології тощо [22,17]. Тому не дивно, що в юридичній літературі запропонована численна кількість класифікацій злочинних наслідків. У межах дисертаційного дослідження розглядається така класифікація за якою шкоду, заподіяну злочинами, поділяють на матеріальну і нематеріальну.
Згідно зі ст.28 КПК України правом пред'явити цивільний позов у кримінальній справі наділена особа, яка зазнала матеріальної шкоди від злочину. Чинний КПК не містить поняття матеріальної шкоди.
В юридичній теорії під матеріальними наслідками злочинів розуміють наслідки, пов'язані із руйнуванням, пошкодженням, зміною властивостей предметів зовнішнього світу або з позбавленням можливості використовувати їх постійно чи тимчасово відповідно до їх соціальної функції чи споживчої цінності (смерть, тілесні ушкодження, знищення речі, позбавлення власника володіти, користуватись та розпоряджатись належною йому річчю і т.п.) [109,174-175].
Запропоновані вченими-юристами поняття матеріальної шкоди як підстави цивільного позову на перший погляд є подібними. Проте їх відмінність стає очевидною при аналізі співвідношення термінів "матеріальна шкода", "майнова шкода" та "фізична шкода". Про два останні види шкоди йдеться в ст.49 КПК України, вони поряд з моральною шкодою є підставами для визнання особи потерпілою.
Під майновою шкодою, як слушно зауважує А.Г. Мазалов, розуміють таку шкоду, яка піддається врахуванню і вираженню в грошах. Вона є результатом протиправного впливу або на майно потерпілого ( наприклад, викрадення грошей, знищення речі) або на його нематеріальні блага ( життя, здоров'я, свободу тощо) [77,30-31]. Шкода, завдана людині, не завжди набуває грошового вираження. Йдеться про шкоду фізичну, тобто завдану людині як фізіологічному організмові.
В.Т. Нор, розглядаючи поняття матеріальної шкоди, зазначає, що остання виражається, передусім, у майновій шкоді, яка заподіюється в першу чергу матеріальним об'єктам злочинного посягання, які відзначаються кількісною характеристикою. Крім того, заподіяння фізичної шкоди поєднується із матеріальною шкодою, тобто матеріальними витратами, викликаними втратою годувальника, втратою заробітку, відновленням здоров'я і т.п. [104,89]. Більш правильним є твердження, що заподіяння фізичної шкоди поєднується із майновою шкодою, як такою, що має грошове вираження і опосередковане нею.
З.З. Зінатулін, висловлюючи аналогічну думку про те, що матеріальна шкода може бути заподіяна не тільки при завданні майнової шкоди і що фізична шкода, заподіяна здоров'ю тієї чи іншої особи, в деяких випадках тягне за собою збитки у вигляді грошових витрат на відновлення здоров'я, поховання тощо, робить висновок про те, що поняття матеріальної шкоди ширше поняття майнової шкоди [48,7]. Таким чином, З.З.Зінатулін у поняття матеріальної шкоди включає майнову шкоду та витрати, викликані заподіянням фізичної шкоди.
Обґрунтовуючи зазначену позицію про те, що поняття матеріальної шкоди ширше поняття майнової, Е.Ф.Куцова зазначає, що матеріальна шкода "охоплює зменшення майнових благ особи, як такого, що вже відбулося в результаті злочину, так і такого, яке неминуче відбудеться в майбутньому" [74,6]. Цей погляд підтримав Н.І.Газетдинов, зазначивши, що висновок, зроблений Е.Ф.Куцовою, дозволяє позитивно вирішити питання про можливості вирішення в порядку кримінального судочинства так званих "регресних позовів" [21,5].
Однак, виділення з поняття майнової шкоди витрат, викликаних завданням фізичної шкоди, як це робить З.З. Зінатулін, чи майнових збитків, яких неминуче зазнає потерпіла особа внаслідок вчинення злочину в майбутньому, як про це йдеться в Е.Ф. Куцової та Н.І. Газетдинова, є безпідставним, адже в обох випадках зазначені різновиди шкоди обліковуються та виражаються в грошах, а тому і охоплюються поняттям майнової шкоди.
Також в юридичній літературі деякими вченими була висловлена думка про те, що терміни "майнова шкода" (як необхідна умова для визнання потерпілим від злочину) та "матеріальна шкода" (як необхідна умова для визнання цивільним позивачем у кримінальній справі) є тотожними поняттями, оскільки і в тому, і в іншому випадку мається на увазі майнова шкода, яка може бути виражена у вартісному (грошовому) відшкодуванні і заподіяна злочином [139,101; 149,125].