Ви є тут

Фонди Державного архіву Вінницької області як джерело з історії долі євреїв під час німецько-румунської окупації 1941-1944 рр.

Автор: 
Винокурова Фаїна Аврамівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2003
Артикул:
0403U004386
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
АРХІВНІ ФОНДИ ОКУПАЦІЙНИХ УСТАНОВ ТА ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ, ОКУПАЦІЙНОЇ ПРЕСИ ЯК ДЖЕРЕЛО З ІСТОРІЇ ДОЛІ ЄВРЕЇВ ПІД ЧАС НАЦИСТСЬКОЇ ОКУПАЦІЇ ВІННИЧЧИНИ
(1941-1944): СКЛАД І ЗМІСТ
Загальний масив архівних фондів ДАВО з обраної проблематики за походженням можна розподілити на три великі документальні комплекси.
Перший - документи окупаційного періоду, які відклалися у відповідних фондах німецької та румунської адміністрацій і місцевого самоврядування, а також окупаційна преса, репрезентована газетами обласного та місцевого рівня.
Другий - комплекс документів, що відклався у фондах радянських установ, на базі котрих були сформовані спеціальні колекції: "Вінницька обласна комісія з сприяння у роботі надзвичайної державної комісії по встановленню та розслідуванню злочинів німецько-фашистських загарбників та їх пособників, завданих ними збитків громадянам, колгоспам, громадським організаціям, державним підприємствам і установам СРСР" (ДАВО, ф. Р-1683); "Фільтраційні, архівно-слідчі і спостережні справи, трофейні документи, передані з відомчого архіву обласного управління СБУ" (ДАВО, ф. Р-6023); "Підпільні організації, партизанські загони періоду Великої Вітчизняної війни на Вінниччині (1941-1944 рр.)" (ДАВО, ф. П-425), остання сформована у 1974 р. на підставі наказу Інституту історії партії при ЦК Компартії України зі справ, виокремлених з фонду П-136 "Вінницький обком Компартії України", за тематичним розділом опису 15 "Вінницькі підпільні організації і партизанські загони".
Третій - документи, зібрані у колекційних фондах, архівних фондах особового походження та спеціальних меморіальних архівних колекціях внаслідок цілеспрямованої збирацької діяльності ДАВО. Серед них: "Вінничани - учасники Великої Вітчизняної війни" (ДАВО, ф. Р-5333); архівні колекції свідчень та спогадів в'язнів гетто і таборів (ДАВО, ф. Р-6022); документів з історії краю (Вінницька область) (ДАВО, ф. Р-5022, оп.1); "Хронологічні довідки про тимчасову окупацію німецько-фашистськими загарбниками населених пунктів і звільнення їх частинами Радянської армії (1941-1944 рр.)", а також особові архівні фонди І. А. Безуглого (ДАВО, ф. Р-6110), Є. В. Горб (ДАВО, ф. Р-5243); С. П. Белканії (ДАВО, ф. Р-6007); С. Т. Стехова (ДАВО, ф. Р-5920), П.Т. Кугая ( ДАВО, ф. Р-6050); Ф. А. Винокурової (ДАВО, ф. Р-6121).
Специфічною особливістю документальних комплексів є те, що всі вони взаємопов'язані не лише проблематикою долі євреїв під час війни, а й багато з них споріднені за походженням, складом і змістом документів і тільки разом можуть скласти повноцінну джерельну базу дослідження.
Розглянемо в 2 розділі перший комплекс документів, що створені під час діяльності окупаційних влад і віддзеркалюють особливості окупаційного режиму в німецькій зоні окупації та долю євреїв Трансністрії (підпорядкованого румунській адміністрації генерал-губернаторства на території Одеської та районів Вінницької й Миколаївської областей), - а саме тієї частини губернаторства, що входила до Вінницького регіону.

2.1. Документи установ німецької окупаційної адміністрації
Документи представлені в ДАВО насамперед фондами Вінницького окружного комісаріату (ф. Р-1395 ) , Вінницьких мирового (ф. Р-1618) та касаційного (ф. Р-3937) судів, що діяли при ньому; Немирівської міської німецької комендатури (ф. Р-3978), а також документами місцевих органів самоврядування, підпорядкованих німецькій окупаційній адміністрації. Вищевказані фонди розсекречені впродовж 1991-1995 рр.
Документи ф. Р-1395 "Вінницький окружний комісаріат" охоплюють період від серпня 1941 до лютого 1944 р. Аналіз документальних джерел показує, що саме в ДАВО зазначений фонд відклався не повністю, - у більш повному обсязі його документи представлені у фонді вищої окупаційної установи - Житомирського генерал-комісаріату, якому була підпорядкована адміністрація Вінницької округи [127: оп. 1, спр. 5, 35, 139, 143, 355, 495 та ін.]. Незважаючи на фрагментарність, фонд ДАВО ф. Р-1395 містить важливі документи адміністративного характеру: постанови, розпорядження, накази, що спрямовані на управління підлеглими територіями і, зокрема, розкривають політику геноциду єврейського населення м. Вінниці та округи. Документи відтворюють сутність соціально-економічних утисків єврейства: накладання контрибуцій, експлуатацію єврейської праці, несправедливість щодо її оплати, підвищений податковий тиск, вимогу носити на одязі відмінні знаки у вигляді пов'язок та нашивок із зображенням шестикутної зірки, примусове переселення до ізольованих районів населених пунктів (1: оп. 1, спр 4-8, 15, 17, 19, 20, 23).
Документи щодо геноциду єврейського населення під час нацистської окупації відклалися також у начебто "несподіваних" і досить об'ємних фондах Вінницьких мирового (ф. Р-1618) та касаційного (ф. Р-3937) судів, що відповідно налічують 2919 та 611 справ за 1941-1943 рр. Це здебільшого типові, однорідні комплекси документів, що являють собою кримінальні та цивільні справи, розглянуті мировим, а згодом касаційним судами при окружному комісаріаті. Серед аналізованих джерел відклалися також скарги євреїв, що, очевидно, наївно вірили в справедливість влади: на відчуження будинків, пограбування майна тощо. В позовах висвітлюються обставини, за яких чинилася шкода. Група цивільних справ свідчить про штрафування євреїв, які вчасно не звільнили помешкання й не переселилися до визначених окупаційною владою районів, не внесли своєї частки коштів у накладену останньою контрибуцію. Під час перегляду документів тут виділилася група цивільних справ майнового характеру: про претензії щодо незаконного захоплення та розподілу єврейських помешкань, меблів, іншого майна. Характерно, що згадані справи позначені датами, які охоплюють періоди безпосередньо після видання розпорядчих документів про переселення євреїв у гетто (5 грудня 1941 р.) і, особливо, після акцій масового знищення єврейського населення (19 вересня 1941 р., 16 квітня 1942 р.) [3