РОЗДІЛ 2
ХАРАКТЕРИСТИКА КЛІНІЧНОГО МАТЕРІАЛУ ТА ОСНОВНИХ
МЕТОДІВ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Характеристика клінічного матеріалу
Робота виконана на клінічній базі кафедри анестезіології та інтенсивної терапії Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика в пологовому будинку № 6 м. Києва.
Під нашим спостереженням знаходилось 100 вагітних жінок з пре-еклампсіею, з приводу якої проводилось обстеження та лікування з 1998 по 2002 роки. Вагітні були розподілені на основну та контрольну групи, в кожну з яких увійшло по 50 жінок з визначенням прееклампсії легкого, середнього та тяжкого ступеня [61], що наведено в табл.2.1.
Таблиця 2.1
Розподіл жінок основної та контрольної груп по ступенях тяжкості
Ступінь тяжкості прееклампсіїОсновна група,
n=50Контрольна група,
n=50Прееклампсія легкого ступеня17 (34%)20 (40%)Прееклампсія середнього ступеня22 (44%)23 (46%)Прееклампсія тяжкого ступеня11 (22%)7 (14%)
У жінок з прееклампсією, які увійшли до основної групи, була проведена програма обстеження та аналіз диференційованої інтенсивної терапії з оцінкою тяжкості патогенетичного розвитку прееклампсії, урахуванням змін системи гемодинаміки та у вегетативному тонусі по розробленій нами методиці аміназинового тесту з послідуючим внутрішньовенним титрованим введенням аміназину, й, також визначенням осмоляльності плазми крові з розрахунком приростів об'ємів рідини та осмотично активних часток, що було необхідним для вибору чітких критеріїв до інтенсивної терапії прееклампсії з виключенням поліфармазії.
У жінок з контрольної групи була проведена загальноприйнята, комплексна терапія прееклампсії (гіпотензивні, седативні, сечогінні засоби), інфузійна корекція гіповолемії та гіпопротеінемії, препарати, що покращують плодово-плацентарний кровообіг (вітаміни, есенціале, курантіл та ін.) [2, 11, 63, 74]
У вагітних з основної та контрольної груп не було різниці за віком, терміном вагітності, її ускладненням. Оскільки порівнювали ідентичні групи, аміназиновий тест, на підставі якого визначали стадії патогенетичного розвитку прееклампсії з розподіленням вагітних на підгрупи з компенсованою та декомпенсованою стадією її розвитку, - проводився на початку лікування і в основній, і в контрольній групах. Однак, в подальшому лікуванні, послідуюче внутрішньовенне титроване введення аміназину за розробленою нами методикою, проводилось в основній групі.
Результати у разі проведення аміназинового тесту у вагітних в основній та контрольній групах на початку лікування з виділенням підгруп із компенсованою та декомпенсованою стадією розвитку прееклампсії, наведені в табл. 2.2 і 2.3.
Таблиця 2.2
Розподіл жінок основної групи з компенсованою та декомпенсованою стадією розвитку прееклампсії
Ступінь тяжкості прееклампсіїКомпенсована стадія розвитку прееклампсії, n=23Декомпенсована стадія розвитку прееклампсії, n=27Прееклампсія легкого ступеня17 (34%)-Прееклампсія середнього ступеня6 (12%)16 (32%)Прееклампсія тяжкого ступеня-11 (22%)
Таблиця 2.3
Розподіл жінок контрольної групи з компенсованою та декомпенсованою стадією розвитку прееклампсії
Ступінь тяжкості прееклампсіїКомпенсована стадія розвитку прееклампсії, n=24Декомпенсована стадія розвитку прееклампсії,
n=26Прееклампсія легкого ступеня18 (36%)-Прееклампсія середнього ступеня6 (12%)15 (30%)Прееклампсія тяжкого ступеня-11 (22%)
Жінки з основної та контрольної груп знаходились в III триместрі вагітності та в більшості випадків народжували вперше, що наведено в табл. 2.4.
Таблиця 2.4
Першородящі жінки з основної та контрольної груп
Ступінь тяжкості прееклампсіїОсновна група, n=39Контрольна група, n=28Прееклампсія легкого ступеня 11 (22%)12 (24%)Прееклампсія середнього ступеня 16 (32%)14 (28%)Прееклампсія тяжкого ступеня 12 (24%)2 (4%)
Екстрагенітальна патологія, на фоні якої виникла прееклампсія у вагітних з основної та контрольної груп, наведена в табл. 2.5.
Таблиця 2.5
Супутні захворювання в групах жінок з прееклампсією
Перелік захворюваньОсновна групаКонтрольна групаХронічний пієлонефрит 11 (22%)10 (20%)Вегето-судинна дистонія
за гіпертонічним типом 6 (12%)11 (22%)Гіпертонічна хвороба І стадія 2 (4%)-Анемія 6 (12%)4 (8%)Хронічний гломерулонефрит 1 (2%)-Гіпотиреоз -1 (2%)Бронхіальна астма 1 (2%)-Посттравматична енцефалопатія -1 (2%)Хронічний арахноенцефаліт з правобічним геміпарезом -1 (2%)Ожиріння І ступеня -4 (8%)II ступеня 8 (16%)11 (22%)III ступеня 5 (10%)8 (16%)IV ступеня1 (2%)-
У жінок з основної та контрольної груп не було різниці за віком.
Основним ознаками прееклампсії були: гіпертензія, протеінурія, набряки. При розвитку гіпертензивного синдрому особливе значення мало збільшення діастолічного та зменшення пульсового тиску на правій та лівій верхніх кінцівках, що знаходилось в прямій кореляції з тяжкістю розвитку прееклампсії. Також лабільність артеріального тиску мала місце у випадку дії психоемоційних факторів та фізичному навантаженні.
Для визначення протеінурії необхідно було проводити дослідження не тільки одноразової порції сечі, що іноді може давати помилкові результати, але й сечі, яка одержана протягом доби. Протеінурія у вагітних з прееклампсією поєднувалась з патологією сечового осаду: клітини плоского епітелію, циліндри (гіалінові, зернисті), слиз, лейкоцити, еритроцити (змінені, незмінені), солі (оксалати, урати).
Скарги були на почуття занепокоєння, порушення сну, дратівливості, головний біль з локалізацією в лобовій, потиличній або скроневій ділянках з підвищенням її інтенсивності у випадку тяжкої прееклампсії, що інколи супроводжувалось запамороченням, приступами раптово виникаючого жару, серцебиттям, неприємними відчуттями у ділянці серця, що мало ознаки симпатико-адренадового кризу.
Порівнювали ефект від диференційованої програми інтенсивної терапії прееклампсії за розробленою методикою в основній груп