РОЗДІЛ 2
СУЧАСНИЙ СТАН ФОРМУВАННЯ ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ
2.1. Формування системи кооперації фермерських господарств
Варто відмітити, що необхідність застосування ідеї кооперації залишалася з часів первіснообщинної формації, коли завдяки їй ставала можливою різноманітна спільна господарська діяльність по рибній лові, полюванню тощо. Досвід застосування кооперації було відоме кілька тисяч років тому в Древньому Єгипті, Греції та Римі де спільна праця знаходила своє вираження в об'єднаннях, асоціаціях вільних ремісників.
Еволюційна форма процесу кооперації, для якої характерно поступове кількісне нагромадження, що веде до якісних змін у розвитку самої науки і виробництва одержав подальший розвиток і застосування в Європі, наприкінці XVIII століття, коли виникли перші виробничі кооперативи у Франції, споживчі кооперативи в Англії, Голландії, Швейцарії, сільськогосподарські і постачальницькі кооперації в Німеччині й Італії.
Масовий розвиток кооперації в Україні одержало наприкінці XIX- початку XX століть, але перше сільськогосподарське економічне товариство з'явилося в Петербурзі ще в 1765 р. У 1897-1915 р. поряд зі швидкими темпами приросту кредитних товариств також швидко росла в Україні і сільськогосподарська кооперація. Якщо наприкінці XIX століття в країні нараховувалося тільки 80-90 товариств, то в 1910- 1915р. їх виникало більш тисячі щорічно [47, 48].
У цей же період був проведений перший Всеукраїнський кооперативний з'їзд і відкрився Московський народний банк - як фінансовий центр української кооперації. Поява великої кількості кредитних і сільськогосподарських товариств пояснюється виділенням частини селян із общини в період столипінської реформи, але головна причина, мабуть, - у вигідності кооперації, яку почало усвідомлювати селянство. До 1917 р. у українському селі половина сільського населення включилося в кооперативний рух [49].
Новий етап кооперації селян Україні приходиться на період непу. Так, за 1922-1925 р. кількість товариств по переробці і збуту продукції як і кількість кредитних товариств зросла в 2 рази при загальному росту числа сільськогосподарських кооперативів у 2,4 рази. Високою була частка кооперування сільського населення й у регіонах. Кооперація стала кровною і зрозумілою справою для мільйонів селян, оскільки вона внутрішньо присуща фермерському господарству і невіддільна від нього. Таким чином, розвиток організаційно-правових форм сільськогосподарської кооперації відбивало процеси її розширення, спеціалізації й у кінцевому рахунку - зростання їхньої економічної ролі серед конкурентів.
Однак, наприкінці 20-х - початку 30-х років насильницька колективізація важко відбилася на положенні селянства і життя народу. Такі принципи кооперації "як добровільність, економічна самостійність" були зведені на нема. Історія кооперативного руху в країні в період непу свідчить про те, як економічна ініціатива може помітно підняти виробництво продуктів, і в той же час про те, як у наступні роки легко можна зруйнувати економічні зв'язки, налагоджені завдяки праці і заповзятливості селян.
У період сталінізму, посилення командно-адміністративної системи розвиток кооперації було невигідним і вітчизняна кооперація помітніше відставала від кооперативного руху Європи й Америки. У багатьох країнах сільськогосподарська кооперація розвивалася по шляху усе більш повного застосування товарно-грошових відносин, домагаючись нових позитивних результатів у забезпеченні високого рівня життя членів кооперативу, у своєму економічному становленні, то радянська кооперація знаходилася в путах неприйняття ринкової економіки та безеквівалентного обміну.
Відомо, не випадково в 70-80-і роки питання кооперованих зв'язків і відносин знаходили своє відображення в літературі. З урахуванням економічних передумов закономірно зв'язуються майбутнє галузей сільського господарства з розвитком міжгосподарської кооперації і відродженням у країні кооперативного руху.
При недооцінці всього цього розповсюдженим стало наукове і практичне заперечення проблем становлення сільськогосподарської кооперації в Україні, суті та особливо важливою міжфермерської кооперації, як однієї з форм росту ефективності фермерського виробництва у взаємозв'язку з всіма організаційно-правовими формами підприємств і соціально-економічною роллю цього руху, що впливає на зниження напруженості у людей в сільській місцевості.
Таким чином стає зрозумілим особлива актуальність досліджень останніх років, зв'язаних з необхідністю відпрацьовування питань теорії і практики побудови кооперативних господарств і скотарських ферм [50], створення в агропромисловому комплексі країни єдиної кооперативної системи [51, 52], розгляду актуальних проблем сучасних зв'язків і відносин, що виникають при міжгосподарській кооперації [53], регулювання організаційно-економічних і правових основ кооперування фермерських господарств [54], виявлення проблем розвитку кооперації в сільському господарстві [55], обґрунтування концепції господарського механізму кооперативних об'єднань на селі [56], виявлення тенденцій розвитку агропромислового комплексу на перспективу [57, 58] та ін.
Усе перераховане - це насущні організаційно-економічні проблеми, важливість і актуальність яких не може викликати сумнівів. Однак у нинішній кризовій обстановці їх значення, особливо місцевої та регіональної міжфермерської кооперації в підвищенні економіки фермерських господарств, зростає. Повсякденна необхідність при цьому полягає в тім, щоб усвідомлюючи перспективне значення нового, переборюючи недостатню розробленість різних аспектів проблеми і рекомендацій, виробити пропозиції про кооперування в рамках окремих регіонів України.
Важливе місце в програмі аграрних реформ на найближчі роки повинні займати заходи, спрямовані на відродження справді кооперативних форм і принципів у взаєминах як фермерських господарств, так і між іншими сільськогосподарськими підприємствами. На практиці за кілька останніх десятиліть кооперативні принци