РОЗДІЛ 2
ЗБІР ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ
Розробка методики визначення міцнісних характеристик ґрунтів за результатами випробування їх палею-зондом є досить складним завданням, тому що при цьому необхідно враховувати цілий ряд факторів: способи відбору зразків і методику випробувань, геоморфологію району та його інженерно-геологічну будову, різновиди ґрунтів для проведення досліджень, якість визначення показників у різних організаціях, можливі помилки визначень та ін. Для вирішення поставленої мети необхідна велика кількість визначень, які можна зібрати, охопивши значну кількість організацій, які виконують інженерно-геологічні вишукування. Це робить матеріал більш неоднорідним через відмінності у вимогах до визначень та їх якості, але з іншого боку, зібрані таким чином дані позбавлені систематичних помилок.
Виходячи із наявних положень, було розроблено методику збору та обробки експериментальних даних.
Розробку методики визначення міцнісних характеристик ґрунтів за даними випробування палею-зондом було вирішено проводити для наступних видів ґрунтів:
- кварцових і кварцовополевошпатових піщаних ґрунтів четвертинного віку;
- четвертинних глинистих ґрунтів із вмістом органічних речовин менше 10 %;
Дані для особливих ґрунтів (набухаючих, засолених, органогенних) не були використані через значну відмінність у їх поведінці при випробуванні палею-зондом у порівнянні зі звичайними ґрунтами. У дослідження були включені лише еолово-делювіальні лесові суглинки.
2.1. Загальна характеристика ґрунтових умов місцевості, де було отримано експериментальні дані
Комплексні інженерно-геологічні вишукування, результати яких були використані в даній роботі, проводилися на дослідних майданчиках м. Києва та Київської області. Територія Київської області достатньо вивчена щодо інженерно-геологічної будови. Даному питанню присвячені роботи Дранникова А. М. [24], Краєва В.Ф. [46], Єськова Б. Г. [35], Барщевського Н. Е. [1], Лисенка М. П. [56], Слюсаренка С. О. [81], Корнієнка М. В. [42], Пяткова О. В. [70], тощо.
В інженерно-геологічному плані територія Київської області характеризується значною різноманітністю, що обумовлено її розташуванням у двох різних зонах: північна частина області розташована в зоні Полісся, південна - у зоні Лісостепу. Для загальної характеристики ґрунтових умов цієї місцевості найдоцільніше дотримуватися районування, яке розроблено в Київському інженерно-будівельному інституті (нині КНУБА) під керівництвом Слюсаренка С. О.
У морфологічному плані територія Київської області поділяється на чотири укрупнені райони (рис.2.1):
А. Рівнина-низовина Київського полісся.
Б. Придніпровська лівобережна рівнина.
В. Придніпровська правобережна підвищена рівнина.
Г. Придніпровська височина.
Рис.2.1 Районування території Київської області за ґрунтовими умовами
Район А розташований у межах Поліської низовини, яка характеризується незначними абсолютними відмітками поверхні, що не перевищують 180-190 м.
Він включає дві надзаплавні тераси, моренно-зандрову водороздільну рівнину та алювіально-зандрову рівнину. Поширення першої та другої надзаплавних терас обмежене долиною р. Дніпро та її приток.
Перша надзаплавна тераса складена алювіальним комплексом верхньочетвертинних відкладів, який представлений кварцовими дрібними пісками з рідкими включеннями гравію, прошарками й лінзами мулисто-глинистих відкладів, загальною потужністю від 3 до 30 м. Місцями тут з поверхні зустрічаються еолові піщані відклади. В основі товщі алювіальних відкладів інколи залягають водно-льодовикові крупні піски.
Друга надзаплавна тераса складена алювіальними пісками різної крупності з прошарками суглинків потужністю від 3 до 23 м, які підстилаються водно-льодовиковими пісками.
Моренно-зандрова водороздільна рівнина складена з поверхні переважно водно-льодовиковими пісками потужністю від 2 до 30 м і моренними суглинками потужністю від 3 до 11 м. Меншу розповсюдженість мають еолові піски різної крупності потужністю від 0,5 до 5 м і озерні суглинки потужністю 1-17 м, які підстилаються водно-льодовиковими пісками. А також еолово-делювіальні лесові суглинки потужністю до 8 м, які підстилаються водно-льодовиковими пісками або моренними глинами.
Алювіально-зандрова рівнина складена алювіально-водно-льодовиковими кварцовими пісками різної крупності, місцями із прошарками супісків і суглинків, які перекриті на окремих ділянках лесовими суглинками. Загальна потужність цих відкладів 5-15 м. До глибини 20 м вони підстилаються моренними суглинками з прошарками водно-льодовикових пісків, які місцями виходять на поверхню.
Полісся в основному - акумулятивна рівнина, у геологічній будові якої важливу роль відіграють водно-льодовикові, льодовикові та алювіальні відклади, що утворюють зандрові та моренно-зандрові рівнини. Інтенсивна діяльність вітру обумовила тут суттєве перевідкладення водно-льодовикових пісків. Значні площі району зайняті також заболоченими ділянками й лесовими останцями. Алювіальні відклади річкових терас і озерні відклади водорозділів, при відсутності заторфованих і замулених ґрунтів, є надійною основою для фундаментів будинків і споруд.
Водно-льодовикові піски й льодовикові суглинки також можуть служити надійною основою споруд будь-якого типу. Однак, наявність лінз і прошарків глинистих ґрунтів у водно-льодовикових пісках та невитриманість літологічного складу й фізичного стану льодовикових суглинків вимагають детальної розвідки із повним комплексом польових і лабораторних досліджень ґрунтів основи.
Торфи, торфовища й мулкуваті суглинки, розвинуті в районі А, а також еолові пагорби і гряди не можуть служити природною основою нових споруд. На цих ділянках будівництво, як правило, не ведеться.
Район Б, що розташований на лівому березі Дніпра, характеризується рівнинною поверхнею. Абсолютні відмітки на сході досягають 137-144 м, у зап