РОЗДІЛ 2
Розвиток принципів гуманітаризації змісту природничих
дисциплін у досвіді вчителів-експериментаторів 1979-2001 рр.
2.1. Сутність гуманітаризації як стратегічного принципу реформування змісту природничих дисциплін у світлі гуманізації освітніх процесів.
Проблема гуманітаризації в освіті України, як зазначалося вище, набула особливої актуальності в період реформування національної школи, що розпочалося починаючи з 90-х років. В усіх програмних освітніх документах [87, 104, 105, 147, 148, 197, 246] як один з головних визначається принцип гуманітаризації.
Необхідність гуманітаризації освіти зумовлено в першу чергу сутністю державотворчого процесу, утвердженням України як демократичної, суверенної держави. Досягнення цієї мети неможливе, якщо до будівництва нової держави не включаться мільйони людей, які свідомо обирають незалежність, свободу, демократію, право на вільний вибір і самореалізацію за основу власної смислоутворювальної життєвої програми. Виховання такої свідомості - важлива функція гуманітарної освіти, яка має здійснюватися на загальнодержавному рівні, охоплювати всі ланки освіти й виховання. В свою чергу розбудова освіти на основі поєднання глибоких національних традицій гуманітарної освіти з орієнтацією на загальні світові гуманістичні цінності та стандарти спрямована на збереження і зміцнення традицій, єдності поколінь, етносів, націй і народностей, що проживають в Україні та є її повноправними суб'єктами.
Виступаючи змістовим стрижнем гуманізації, гуманітарна освіта формує повагу до людини, людства, народу, нації і держави, культури і моралі, повагу до батьків, до сім'ї й окремих громадян, влади і загальнонародних святинь. Вона базується на визнанні цінності кожної людини, свободи її індивідуального вибору, захисту права особистості на власний спосіб самореалізації за умови його соціальної та етичної значущості.
У світовій освітній практиці в останні десятиріччя сформувалися два концептуальні підходи до тлумачення суті освітньої кризи і шляхів виходу з неї. Перший - технократичний, що пропонує змінити зміст і характер освіти, сфокусувавши її зміст і методи на формуванні в учнів та студентів раціональних умінь оперувати інформацією, володіти комп'ютерними технологіями, мислити професійно-прагматично. Другий підхід - гуманітарний - вбачає витоки і зміст сучасної кризи освіти в дегуманізації, перетворенні її в інструментальну категорію індустріальних і ринкових відносин. Водночас він передбачає формування в учнів цілісності, системності бачення світу і свого місця в ньому на основі єдності теорії і особистого соціального досвіду.
Який же з них кращий для сучасного розвитку людства? Світова освітянська спільнота в більшості своїй виступає за гуманітарний, тому що особистість втрачає свою "людяність" і перетворюється на "гвинтик, робота, виконавця" науково-технічного, технологічного, інформаційного процесів, що неуклінно перетворюють планету, її природу у звалище відходів урбанізованого технократичного суспільства.
Найчастіше в публікаціях, у виступах більшості вітчизняних науковців гуманітаризація освіти розглядається занадто спрощено. Одні все зводять до формального перерозподілу навчального часу на користь предметів гуманітарного циклу за рахунок інших предметів. Інші додають до цього необхідність значного збільшення обсягу знань з традиційно гуманітарних наук [58]. Нарешті, особливо популярними є пропозиції увести в школах у доповнення до існуючих гуманітарних предметів цілої низки додаткових, факультативних гуманітарних предметів і людинознавчих курсів [24, 121, 284, 277].
У діалозі "фізиків і ліриків" кожен учасник відстоює свої позиції на основі власних "технократичної" та "гуманітарної" свідомостей та прагматично-меркантильних інтересів. "Примиряючи" між собою прибічників різних поглядів, концепція гуманітарної освіти в Україні розглядає гуманітарну, природничу й технічну освіту не як антиподи, а як дві складові єдиного цілого. Йдеться про зближення природничонаукового й гуманітарного знання - цих двох гілок людської культури. Таким чином, гуманітаризацію освіти в широкому розумінні слова вчені розглядають як "формування в людини особливого, власне людського ставлення до навколишнього світу й до самої себе, до своєї діяльності, як пріоритет творчого начала в усьому, що стосується навчання й виховання" [63, с.4-5].
Згідно з перебудовою змісту освіти сучасна школа передбачає формування природничого світогляду як системи знань, поглядів, переконань відносно природи та соціального середовища, як цілісної картини світу, як елемента духовності, культури особистості, планетарного мислення [122, с.9]. Актуальність проблеми обумовила бурхливий розвиток наукових досліджень, присвячених визначенню сутності гуманітаризації, її завданням, принципам, формам і методам не тільки в загальноосвітніх процесах, але й у викладанні природничо-математичних дисциплін [14, 24, 53, 58, 83, 108, 112, 121, 128, 163, 165, 239, 287, 289, 321].
І.А.Зязюн, С.У.Гончаренко, Ю.М.Мальований та інші вчені в своїх наукових роботах гуманітаризацію представляють як стратегічний принцип загального процесу гуманізації освіти, який регулює загальну політику формування змісту освіти в Україні. Ми поділяємо думку авторів, що гуманітаризація - це не спрощений погляд на кількісні чи якісні показники змісту окремих предметів, а розв'язання проблеми духовності особистості, школи, освітньої політики, національної культури, це "пріоритет творчого начала в усьому, що стосується навчання й виховання" [63, с.5], і нарешті, гармонійне поєднання науки, техніки й мистецтва в діяльності гуманітаризованої школи.
Аналіз публікацій з даної проблеми показує, що варіантів визначення і тлумачення гуманітаризації багато - від загального усвідомлення її ролі для сучасного розвитку суспільства до підкреслення авторами значення її окремих компонентів.
Один з методологів сучасної української освіти С.У.Гончаренко дає таке визначення гуманітаризованому змісту